2.2 Обґрунтування потреб виробництва сільськогосподарської продукції

Розрізняють державні та внутрішньогосподарські потреби у сільськогосподарській продукції.

Як основний метод розрахунку потреб використовується балансовий метод: за всіма видами сільськогосподарської продукції розробляються баланси у 2-х варіантах: баланс державних закупівель та баланс валових зборів.

Значна частина суспільних потреб у продукції сільського господарства забезпечується державним замовленням. Держава закуповує у фермерів сільськогосподарську продукцію для задоволення потреб населення та для промислової переробки. Інша частина використовується для годування худоби, на насіння тощо.

Для того, щоб розрахувати необхідний обсяг закупівлі державою продукції сільського господарства для задоволення державних потреб складається баланс державних закупівель, який має такий вигляд (див. табл. 2.1).

Більшість статей розділу «Використання ресурсів» за своїм змістом та методами розрахунків є відомими з теми «Методи індикативного планування», яка викладена у частині першій конспекту лекцій. Виключення складає стаття «Фуражний фонд», яка характеризує потреби у кормах сільськогосподарського походження для тварин, що утримуються у державних зоопарках, звіринцях тощо.

Необхідний обсяг державних закупівель визначається прийомом «балансової ув’язки», як різниця між загальними державними потребами та іншими (статті 1, 3, 4 та 5) наявними ресурсами.

Таблиця 2.1

Схема балансу державних закупівель

Ресурси (можливості)	Кіль-кість	Використання ресурсів (потреби)	Кіль-кість
1. Залишки на початок періоду		1. Ринковий фонд
2. Державні закупівлі		2. Промислове споживання (промислова переробка)
3. Імпорт		3. Фуражний фонд
4. Розбронювання державного резерву		4. Експорт
5. Інше		5. Закладення до державного резерву
		6. Залишки на кінець періоду
Усього:		Усього:

Забезпечення державних потреб залежить від обсягів виробництва сільськогосподарської продукції сільськогосподарськими виробниками. Ці потреби є складовою загальних потреб у продукції сільського господарства. Для визначення необхідного обсягу виробництва сільськогосподарської продукції в цілому складається другий баланс, у якому спостерігається прямий зв'язок з балансом державних закупівель – баланс валових ресурсів (валових зборів) сільськогосподарської продукції (див. табл. 2.2).

Стаття «Державні закупівлі» переноситься з ресурсної частини балансу централізованих ресурсів та характеризує потреби держави у сільськогосподарській продукції.

Стаття «Внутрігосподарські потреби» розраховується переважно нормативним методом. Так, для визначення розміру насінного фонду необхідно володіти даними про посівні площі, що планується засіяти певною культурою, та норму висіву насіння на одиницю площі. Добуток їх (S*N) свідчить про потребу у насінному фонді. Розмір ресурсу на годування тварин визначається також як добуток поголів’я тварин та норми споживання корму.

Таблиця 2.2

Схема балансу валового збору сільськогосподарської продукції

Ресурси (можливості)	Кіль-кість	Використання ресурсів (потреби)	Кіль-кість
1. Залишки на початок періоду у сільсько­господарських виробників		1. Державні закупівлі
2. Валовий збір (виробництво)		2. Внутрішньогосподарські потреби: насінний фонд, фуражний фонд, страховий фонд, продаж на ринку населенню оплата праці продукцією втрати (невикористані відходи) залишки на кінець року у сільськогоспо­дарських виробників
3. Інші ресурси
Усього:		Усього:

Для визначення необхідного у розрахунковому періоді обсягу валового виробництва продукції використовується прийом «балансової ув’язки» потреб та ресурсів сільськогосподарської продукції. Отриманий таким чином розмір валового збору (виробництва) показує, скільки продукції рослинництва (тваринництва) необхідно отримати у розрахунковому році, щоб забезпечити як державні потреби у ній, так і потреби самих господарств.