Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня – вимога одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити визначену суму коштів;

нижня – доручення платника своєму банкові про списання з його рахунку визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача.

На відміну від форми розрахунку з використанням платіжного доручення цей документ виписується постачальником і надсилається з розрахунковими й відвантажувальними документами не менш ніж у двох примірниках безпосередньо платникові або через банки (свій і платника). У разі згоди сплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину документа і здає його в банк, який його обслуговує. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги-доручення протягом 10 календарних днів із дати їх складання. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 10 календарних днів з дня оформлення її одержувачем.

Розрахунки чеками.

Розрахункові чеки використовуються в безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб із метою зменшення розрахунків готівкою за одержані товари, виконані роботи та надані послуги. Розрахункові чеки слід відрізняти від грошових чеків, які застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків в установах банків готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, коштів на відрядження і господарські витрати та дивідендів. Розрахунковий чек – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чековласнику вказаної в чекові суми коштів. Розрахункові чеки брошуруються в чекові книжки, які видаються строком на один рік. Чек передається чекодавцем (покупцем) безпосередньо чековласнику (постачальнику). Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і вказує новий залишок ліміту. Чековласник здає в банк розрахункові чеки разом із трьома примірниками реєстрів, якщо рахунки чекодавця і чековласника знаходяться в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках. У першому випадку після перевірки правильності складання чека і реєстру кошти списуються з відповідного рахунку чекодавця і зараховуються на рахунок чековласника, у другому - банк чековласника приймає чеки і разом з другим та третім примірником реєстру інкасує їх у банк-емітент, який має списати кошти з рахунку чекодавця і перерахувати їх на рахунок чековласника.

Розрахунки шляхом заліку взаємних вимог.

До заснованих на заліку взаємних вимог належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються у рівновеликих сумах і лише на їхню різницю здійснюється платіж на загальних підставах. Такі заліки можуть бути як між двома платниками, так і групою платників усіх форм власності однієї або різних галузей господарства. Після складання акта звірки взаємної заборгованості в строки, визначені чинним законодавством, сторона, яка має кредитове сальдо взаємозобов’язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу-доручення) або оформлює вексель. Ефективність розрахунків шляхом заліку взаємних вимог визначається коефіцієнтом заліку, який розраховується як ділення суми, зарахованої внаслідок заліку, на суму, пред'явлену до заліку.