Розділ: Основи адміністративного право України

Тема: 1. Основні засади адміністративного права України.

План

1. Поняття адміністративного права України. Суб’єкти адміністративного права .

2. Система центральних органів державної виконавчої влади України.

3. Державна служба. Правовий статус державного службовця.

1. Поняття адміністративного права України. Суб‘єкти адміністративного права .

Адміністративне право належить до фундаментальних галузей права і є важливою ланкою національного права України.

Адміністративне право – це система норм, що регулює в інтересах особи і суспільства відносини, що виникають в процесі функціонування публічної влади (органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування), а також у внутрішньо-організаційній діяльності інших органів (регулювання функції адміністрування).

Предмет адміністративного права:

• відносини, пов’язані з організацією органів державної виконавчої влади (структури адміністративного апарату);

• відносини, які виникають під час реалізації органами виконавчої влади закріпленої за ними компетенції з використанням при цьому державно-владних повноважень;

• відносини, які виникають як всередині органів виконавчої влади і їх структурних підрозділів, так і поза системою цих органів;

• управлінські відносини, що складаються на рівні органів місцевого самоврядування при виконанні ними делегованих повноважень, що виражають публічні інтереси;

• відносини, пов’язані з оскарженням до адміністративного суду неправомірних актів (дії, бездіяльності) органів виконавчої влади та їх посадових осіб;

• відносини, що виникають при вчиненні особою адміністративного правопорушення і розгляді даної категорії справ.

Отже, предметом адміністративного регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління.

Адміністративне право визначає основні принципи державного управління, виконавчо-розпорядчу діяльність, способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні, урегульовує порядок управління окремими галузями народного господарства, культурою, освітою, наукою, адміністративно-політичною діяльністю. Крім того, адміністративне право встановлює найбільш загальні правила поведінки і міри адміністративної відповідальності за їх порушення.

Особливістю адміністративно-правових відносин є те, що в них однією з сторін завжди є державний орган, як правило, орган управління, якій у відповідності з покладеними на нього завданнями реалізує свої владні повноваження. Саме тому адміністративно-правові відносини не можуть виникати між сторонами, якщо одна з них не наділена владними повноваженнями у відповідній сфері управління. В адміністративному правовідношенні не завжди вимагається згода другої сторони. Більш того, адміністративно-правові відносини можуть виникнути навіть проти волі однієї з сторін, наприклад у випадках, коли на посадову особу покладається штраф за порушення протипожежних правил, або коли громадянин притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку.

Суб’єктом адміністративного права є учасники відносин, яких адміністративно-правові норми наділили правами і обов’язками, здатністю вступати в адміністративно-правові відносини.

Всі суб’єкти адміністративного права поділяються на колективні та індивідуальні. До колективних належать: організації, трудові колективи, структурні підрозділі організацій. До індивідуальних – громадяни України, іноземці, особи без громадянства (апатриди).

Особливістю суб’єктного складу адміністративних правовідносин є те, що однією з сторін адміністративно-правових відносин завжди є державний орган, якій реалізує свої владні повноваження. Хто ж є другою стороною в адміністративно-правових відносинах? Тут можна виділити три види суб’єктів адміністративного права: органи управління (інші державні організації), органи громадських організацій, громадяни. В цих відносинах від імені державних органів і громадських організацій можуть виступати їх посадові особи.

Адміністративно-правовий статус громадян включає в себе наступні елементи:

• адміністративну правоздатність;

• адміністративну дієздатність.

Адміністративна правоздатність громадян – це здатність бути носіями адміністративних прав і адміністративних обов’язків.

Адміністративні дієздатність громадян – це здатність своїми діями реалізовувати адміністративні права і виконувати адміністративні обов’язки.

В повному обсязі адміністративна дієздатність настає з 18 років, а в окремих випадках – з 16 років. Конкретний обсяг адміністративної дієздатності залежить від ряду факторів: віку, освіти, стану здоров’я, статі. Деякі з них можуть служити причиною повного або часткового обмеження адміністративної правової дієздатності: душевна хвороба, інвалідність позбавляють права на управління транспортними засобами. Особи, які мають судимість, або не мають спеціальної освіти, втрачають можливість займати ряд посад у державному апараті.