2. Характеристики приймачів випромінювання

Одними з основних характеристик ПВ є спектральні характеристики : абсолютна спектральна характеристика чутливості S_абс(); відносна спектральна характеристика чутливості S (). Спектральні характеристики ПВ визначають спектральний діапазон їхньої роботи.

Абсолютною спектральною характеристикою чутливості ПВ S_абс() називають залежність монохроматичної чутливості S_, вимірюваної в абсолютних одиницях, від довжини хвилі падаючого на ПВ потоку випромінювання.

У більшості випадків спектральні характеристики ПВ мають вигляд плавних кривих з одним максимумом при _max. Виміряти абсолютну спектральну характеристику на практиці важко, тому що вона змінюється не тільки від серії до серії ПВ, але й залежить від кожного окремого ПВ у серії.

Між тим, відносна спектральна характеристика чутливості S() ПВ - залежність його монохроматичної чутливості, віднесеної до значення максимальної чутливості, - практично не змінюється від ПВ до ПВ того самого типу, а залежить від матеріалу чутливого шару і наводиться в довідниках

S() = Sa6c ()/Sa6c (_max).

Знаючи з довідника S() і вимірявши S_a6c (_max), можна легко побудувати S_a6c ().

Експериментально відносну спектральну характеристику чутливості визначають за допомогою атестованого ПВ при модульованому і немодульованому потоках випромінювання. Конструкція установки повинна передбачати однаковий оптичний хід потоку випромінювання від джерела до досліджуваного й атестованого ПВ. Як атестований ПВ у необхідній області спектра можна використовувати неселективний ПВ або селективний із відомою спектральною чутливістю. При знятті S() потрібно, щоб ПВ працював на лінійній ділянці енергетичної характеристики.

У випадку використання атестованого ПВ спочатку вимірюють по атестованому ПВ розподіл спектральної густини потоку випромінювання за довжинами хвиль на виході монохроматора (змінюючи довжину хвилі через 50-100 нм, а в області максимальної чутливості – через 10-20 нм) у відносних одиницях, потім аналогічно знімають сигнал із досліджуваного ПВ. Відносну спектральну характеристику чутливості досліджуваного ПВ визначають за формулою

де n_ і m_ - показання приладу, що реєструє сигнал, у колі досліджуваного й атестованого ПВ на довжині хвилі ; n_max m_max - показання приладу, що реєструє сигнал, у колі досліджуваного й атестованого ПВ випромінювання в максимумі показань досліджуваного ПВ.

Якщо ПВ має нелінійну енергетичну характеристику фотоструму, то відносну спектральну характеристику чутливості визначають так: встановлюючи послідовно необхідні довжини хвиль, за допомогою регулювання режиму джерела або спеціального пристрою в монохроматорі домагаються незмінного сигналу на виході досліджуваного ПВ, потім цей самий спектральний розподіл вимірюють у відносних одиницях атестованим не селективним ПВ. Значення S () обчислюють за формулою

,

де m_min- мінімальне показання приладу в колі атестованого приймача.

На підставі отриманих результатів будують графік S()=f(), по якому можна визначити, наприклад, монохроматичну вольтову S_U або струмову S_I чутливості досліджуваного ПВ на довжині хвилі  за формулою

,

де S_U(I)max - вольтова (струмова) чутливість досліджуваного ПВ у максимумі чутливості.