Опорні конспекти по курсу "Контроль і ревізія"

бакалаври

1. Теоретичні основи і принципи організації контролю в Україні. Загальні поняття про контроль, його суть і функції.

План.

1. Сутність економічного контролю.

2. Функції і зміст економічного контролю.

3. Економічний контроль в системі наук.

1. Слово контроль має французьке походження: "сопtrole" - перевірка або спостереження з метою перевірки. Французьке "сопtrole", у свою чергу, утворилося від латинського "сопtга" - префікс, що означає "протидію", "протилежність" тому, що виражено в другій частині слова. У другій частині слова "контроль" міститься слово "роль" (від лат. "гоlе"), тобто "міра впливу, значення, ступінь участі в чомусь". "Ступінь участі в чомусь" - одне з тлумачень слова "роль", слід розглядати як здійснення будь-якої дії. В цьому випадку у змісті слова "контроль", окрім "перевірки" або "нагляду з метою перевірки", випливає ще один зміст цього слова, який іноді не береться до уваги, - протидія чомусь небажаному. В такому розумінні більш правильно слово "контроль" тлумачити як перевірку, а також спостереження з метою перевірки для протидії чомусь небажаному, виявлення, попередження та припинення протиправної поведінки з боку будь-кого.

Господарська діяльність неможлива без застосування системи економічних важелів щодо додержання законодавства у галузі господарської політики, тобто без систематичного і дієвого контролю з боку держави за виробництвом, розподілом і споживанням суспільного продукту. За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції та усі види обслуговування, що існують на ринку.

Отже, контроль - це систематичне спостереження і перевірка процесу функціонування відповідного об'єкту з метою встановлення його відхилень від заданих параметрів. Сутність контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює перевірку з урахуванням того, як об'єкт управління виконує його вказівки. Крім того, контроль - це не просто властивість, а необхідна умова існування будь-якого виробництва, він є енергією господарського життя, яка дає імпульс соціально-економічному розвитку. Він ніби розповсюджує все позитивне, що було накопичене в економічному досвіді. порядок і прийоми роботи при узгодженні зусиль і способів дій з метою забезпечення максимальної ефективності їх використання при виконанні поставлених задач. Організація і здійснення контролю - це певний циклічний процес, який умовно можна поділити на стадії. Цикл контролю - це певні цілі контролю, збір інформації про об'єкт, виявлення відхилень і порушень в діяльності, яка контролюється, прийняття заходів, які спрямовані на усунення і попередження порушень. Кожен цикл контролю поділяється на конкретні стадії, які мають відносну самостійність, але з необхідністю йдуть одна за іншою, до закінчення циклу контролю.

Процес контролю - це сукупність циклів контролю, які повторюються і певним чином організовані в просторі і в часі. Він може бути охарактеризований з точки зору змісту, організації, технології. Процес контролю - це діяльність об'єднаних в певну структуру суб'єктів контролю (його органів, керівників, контролерів, (Громадських організацій), направлених на гарантоване досягнення, найбільш ефективним і продуктивним способом поставленої мети контролю і застосування відповідних принципів і типів, методів і техніки контролю.

Суть контролю полягає в усвідомленій і планомірній дії системи, яка впливає, на підзвітні і підконтрольні ланки для реалізації основної мети -забезпечення високої ефективності виробництва при найменших затратах, повна збереженість майна, профілактика безгосподарності і розкрадань, виховання в працівників бережливості.

Сутність процесу контролю відображає наступні характеристики:

змістовну, організаційну, технологічну. Змістовна характеристика покликана відповісти на питання: що робиться в процесі контролю? Організаційна - ким і в якому порядку робиться? Технологічна - як робиться?

Контрольна діяльність включає в себе ряд послідовних дій-стадій:

підготовча, центральна та підсумкова.

У свою чергу вони самі поділяються на конкретні стадії-дії. При здійсненні підготовчої стадії проводиться вибір об'єкта контролю; визначається предмет контролю (встановлюється, що слід перевірити); визначається засіб здійснення контролю; підбираються особи, які будуть здійснювати контроль; складаються плани його проведення. На центральній стадії ведеться збір та обробка інформації. Зібрана інформація аналізується, порівнюється з реальним станом справ на об'єкті, що перевіряється, оскільки інформація, отримана від його керівництва та інформація, отримана з інших джерел, часто не збігаються. До підсумкової стадії відносять такі дії; прийняття рішення за підсумками контролю; доведення його до адресата, а в необхідних випадках і до відома громадськості, правоохоронних органів; надання допомоги державній контрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті; контроль за дотриманням рішень, прийнятих з підсумками контролю.

2. Господарський контроль охоплює не тільки матеріальне виробництво, але й невиробничу сферу, тобто поширюється на культурно-освітницькі організації і установи, житлове господарство та побутове обслуговування тощо.

Таким чином, господарський контроль - це процес спостереження і перевірки виробничої та фінансової діяльності підприємств, яка здійснюється відповідними суб'єктами управління, наділених певними функціями контролю, з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів цієї діяльності, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.

Функції контролю - це виявлення і вивчення фактичного стану справ, зіставлення його з поставленими цілями, оцінка вивченої діяльності, прийняття заходів по усуненню виявлених порушень. Контроль має наступні функції: сигнальна, профілактична і інструктивна.

Всі функції контролю між собою тісно пов'язані і утворюють впорядковану систему управління. Сутність контролю, як однієї з функцій управління, можна визначити як систему спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану об'єкту, яким керують з метою визначення обгрунтованості і ефективності прийнятих управлінських рішень та результатів їх виконання, виявлення відхилень від вимог цих рішень, усунення негативних ситуацій та інформування про це органів управління.

В здійсненні господарського контролю можна виділити два основних напрямки: по-перше, контроль з точки зору економічної ефективності діяльності підприємств; по-друге, - з точки зору дотримання законності і забезпечення збереження коштів підприємства. Господарський контроль відіграє велику роль в справі підвищення ефективності роботи підприємств, виявлення внутрішньогосподарських резервів.

Призначення контролю як однієї з функцій управління - вивчати фактичний стан справ в різних областях суспільного і державного життя, щоб об'єктивно відображати дійсність, перевіряти виконання прийнятих рішень, виявляти відповідність діяльності державних підприємств та посадових осіб інтересам держави.

Контроль надає інформацію про те, які процеси відбуваються в суспільстві, допомагає виробити найбільш доцільні рішення загальних і специфічних питань розвитку економіки, надає можливість вирішувати чи правильно прийняті рішення, чи своєчасно вони втілені в життя, наскільки ефективні.

3. Економічний контроль є функцією управління продуктив­ними силами і виробничими відносинами. У своєму розвитку контроль має кілька етапів: описовий, пов'язаний із збиранням фактів та першочерго­вим групуванням їх; логіко-аналітичний — якісний аналіз фактів, потім поєд­нання якісних і кількісних (математичних) методів науко­вого пізнання. Отже, контроль містить у собі, з одного боку, факти і дані досліду, а з другого — певну систему знань — теорію. Факти становлять реальну основу висновків контролю. Без систематизації й узагальнень, без логічного осмислення не може бути контролю, оскільки при цьому немає потреби у ньому. Факти стають складовою частиною наукових знань тільки тоді, коли вони систематизовані, узагальнені і є осно­вою і підтвердженням законів дійсності. Закони і факти у контролі дістають певну інтерпретацію і є основою управ­ління економікою за умови, що вони узагальнені в теорії. Основою функції контролю є наукове дослідження — про­цес вивчення певного об'єкта (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення для раціонального використання у практичній діяльності людей. Тому виникає потреба розвитку економіч­ного контролю як системи наукових знань. Поняття науки грунтується на змісті і функціях її у су­спільстві. Змістом науки є: теорія як система знань, що є формою суспільної свідо­мості; суспільна роль у практичному використанні рекомендацій для створення благ, що є життєвою потребою людей. Важливою функцією науки є розвиток системи знань, що сприяють найбільш раціональній організації виробничих відносин і використанню продуктивних сил в інтересах усіх членів суспільства і кожного зокрема. Вона включає в себе ряд конкретних функцій: пізнавальну — задоволення потреб людей у пізнанні зако­нів природи і суспільства; культурно-виховну — розвиток культури, інтелектуаль­ного виховання людини; практично-дійову — удосконалення виробництва і системи суспільних відносин, тобто функцію безпосередньої продук­тивної сили матеріального виробництва. Предмет науки — це пов'язані між собою форми руху матерії або особливості відображення їх у свідомості. Мате­ріальні об'єкти природи визначають існування багатьох га­лузей знань. Систематизація наукових знань є адекватним відображенням, відтворенням структури об'єкта в системі наукових знань про нього. Отже, наука — це знання, зведені у систему. Одночасно слід зазначити, що не всі знання, зведені у систему, адекватні науці. Наприклад, практичні посібники із слюсарної, теслярської, ковальської справи являють собою певну систему знань, але їх не можна віднести до наукових знань, оскільки вони не розкривають нових явищ у техно­логії виробництва, а містять конкретні прийоми виконання робіт, які постійно повторюються. Наука — це динамічна система знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі з метою застосування їх у практичній діяльності людей. Економічна наука розвивається разом із розвитком про­дуктивних сил і виробничих відносин у конкретних сус­пільно-економічних формаціях. Розвиток кожної науки грун­тується на її власних законах та історичних умовах, прита­манних певній формації. Разом з тим у кожній формації діють загальні економічні закони, які впливають на розви­ток науки. Отже, виходячи із концепції науки, економічний контроль є динамічною системою економічних знань, спрямованих на виявлення та усунення негативних явищ у розвитку продук­тивних сил і виробничих відносин з метою своєчасного регу­лювання їх у розширеному відтворенні суспільна необхідного продукту для життєдіяльності людей.

Вивчаючи найважливіші проблеми розширеного відтво­рення, економічний контроль як галузь економічної науки сприяє оптимізації народногосподарських програм, терито­ріального розміщення виробництва, а також досліджує трудо­ві матеріальні і фінансові ресурси в усіх ланках народного господарства з метою раціонального використання їх.

Економічний контроль, як і вся економічна наука, вивчає проблеми розвитку економіки України. Тому у вирішенні цих проблем контроль не може обмежуватись тільки якіс­ними визначеннями економічних законів, категорій, він вив­чає й їхні кількісні співвідношення. Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві зумовив появу нових функціональних економік: наукової організації й економіки праці; ефективність капітальних вкладень і нової техніки;

ціноутворення; фінансів, грошового обігу і кредитування; бухгалтерського обліку, аудиту і аналізу господарської діяль­ності та ін. Економічний контроль у своєму розвитку інтегруєть­ся з іншими функціональними економічними науками.

У процесі взаємодії досягнення однієї науки вивчаються методом і засобом інших. Так, інформацію про розвиток народного господарства збирає, аналізує та узагальнює ста­тистика, хоч ці інформаційні потоки утворились внаслідок взаємодії і впливу на процеси планування, бухгалтерського обліку, аудиту й аналізу господарської діяльності, фінансу­вання та інших економічних наук. Правдивість цієї інфор­мації, її об'єктивність і достовірність встановлюють еконо­мічним контролем.

Економічний контроль, використовуючи наукову теорію, виконує суспільну роль у забезпеченні практичними реко­мендаціями виробництво життєво необхідних благ для задо­волення потреб людей. Виявляючи диспропорції і негативні явища у суспільстві, контроль дає змогу усунути їх і запобі­гає повторенням, а також сприяє раціональній організації виробничих відносин і оптимальному використанню про­дуктивних сил.

Отже, економічному контролю як галузі економічної науки притаманні інтегративні риси у дослідженні продуктивних сил і виробничих відносин, тому він безпосередньо впливає на оптимізацію економічних процесів.

Мета і задачі контролю. Види контролю в Україні.

Методичні прийоми контролю.

1. Мета економічного контролю.

2. Задачі економічного контролю.

3. Види контролю в Україні.

4. Методичні прийоми фактичного контролю.

5. Методичні прийоми документального контролю.

1.Мета контролю - зіставлення відповідності процесу розширеного відтворення інтересам невпинного зростання матеріального і культурного рівня життя людей. Мета, заради якої організовується контроль, фіксується в його програмі у вигляді конкретних задач.

Основна мета контролю полягає в тому, щоб:

а) об'єктивно вивчити фактичний стан справ у різних ланках суспільного і державного життя;

б) виявити ті фактори та умови, які негативно впливають на процеси виконання прийнятих рішень, здійснення заходів і досяг­нення цілей.

В умовах становлення ринкових відносин підвищується роль і значення господарського контролю. Без нього не можна забезпечити достатній розвиток методів обліку і комплексного системного аналізу, автоматизованої системи обробки інформації, теорії зворотного зв'язку, аналітичних методів прийняття рішень і відповідний рівень підготовки кадрів для управління. Багато вчених визнають існування такої галузі контролю, як господарський (економічний) контроль. Проте і сьогодні ряд теоретичних питань господарського контролю не отримали достатньої розробки, що негативно впливає на практичну організацію господарського контролю.

2. Основне завдання контролю полягає в тому, щоб виявити фак­тичний стан справ об'єкта контролю, порівняти його з норматив­ним відповідно до чинного законодавства, виробити необхідні коригуючі впливу.

Значення контролю:

1. утвердження законності, демократії в суспільстві;

2. попередження правопорушень, зловживань;

3. виявлення порушень, відхилень від правових норм чинного законодавства і обгрунтування для притягнення до відповідаль­ності винних посадових осіб;

4. захист і збереження власності.

В умовах ринкової економіки контроль повинен сприяти зміц­ненню державної фінансової дисципліни, поліпшенню фінансо­вого стану суб'єктів контролю, збереженню державного майна, попередженню зловживань, поповненню доходів бюджету.

3. Організаційні види контролю утворюються, розвиваються і вдос­коналюються відповідно до потреб держави, зокрема її економіки.

Умови розвитку ринкової економіки в нашій країні та виникаючі проблеми вимагають удосконалення діючої системи контролю.

Державний контроль здійснюється вищими органами законо­давчої і виконавчої влади, а також державними органами управ­ління і спеціалізованого державного контролю (Рахунковою па­латою Верховної Ради України, Контрольним управлінням при Адміністрації Президента України, Головним контрольно-реві­зійним управлінням при Міністерстві фінансів України, Мініс­терством економіки, Національним банком України, державними республіканськими комітетами, їх структурними підрозділами стандартизації, сертифікації і метрології, пожежної охорони, санепідемслужби, Антимонопольним комітетом та ін.).

Незалежний (аудиторський) контроль здійснюється за діяль­ністю об'єктів підприємницьких структур незалежними спеціалі­зованими аудиторськими фірмами чи окремими фізичними осо­бами, які мають право проводити цей контроль. Мета його полягає в тому, щоб перевірити достовірність фінансової звітнос­ті і бухгалтерського балансу, установити відповідність і правиль­ність їх відображення в обліку, дотримання чинного порядку проведення фінансово-господарських операцій.

Місцеві ради народних депутатів та їх комісії здійснюють муніципальний економічний контроль згідно з законом України про місцеві ради народних депутатів і місцеве регіональне самоврядування. Комісії з питань планування, бюджету і фінансів здійснюють контроль за виконанням планів і програм економічного і соціального розвитку і бюджету, виявляють внутрішньогосподарські резерви і додаткові доходи бюджету; контролюють надходження і витрати позабюджетного фонду. До їх компетенції відноситься здійснення контролю за станом обліку і звітності на підприємствах, які є комунальною власністю, за виконанням підприємствами і організаціями зобов’язань з платежів до бюджету місцевого самоврядування.

Контроль власника буває:

• внутрішньовідомчим і проводиться міністерствами, відомст­вами, органами державного управління стосовно діяльності під­відомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних пере­вірок та ревізій;

• внутрішньогосподарським і здійснюється апаратом управ­ління підприємницьких структур стосовно діяльності цехів, бри­гад, дільниць, інших підрозділів підприємств. Основна відпові­дальність за внутрішньогосподарський контроль лежить на служ­бі головного бухгалтера.

4. МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ФАКТИЧНОГО КОНТРОЛЮ

Інвентаризація — спосіб фактичного контролю наявності об’єктів контролю та його відповідності даним бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату.

У процесі ревізії виконують, як правило, часткові інвентариза­ції, передбачені в програмі ревізії, але при виявленні фактів зловживань, значних нестач матеріальних цінностей проводяться ще й позапланові повні інвентаризації. Проведення інвентариза­ції регламентується Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і до­кументів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 № 69 (зі змінами). Особливість проведення інвента­ризації під час ревізії полягає в тому, що головою інвентариза­ційної комісії є ревізор, який визначає перелік номенклатури об'єктів контролю при часткових інвентаризаціях.

Контрольні заміри — прийоми фактичного контролю, що за­стосовуються для встановлення фактичного об’єму виконаних робіт (виконання будівельно-монтажних робіт, капіталь­ного ремонту будівель тощо).

Спостереження (обстеження) — прийоми фактичного конт­ролю стану об'єктів, їх якісних характеристик (при контролі дотримання правил безпеки зберігання матеріальних цінностей, умов збереження, порядку видачі матері­альних цінностей у структурні підрозділи підприємства і т. ін.).

Експертно-лабораторний аналіз — прийом фактичного контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції.

Застосовується для перевірки дотримання діючих стандартів і рецептур виготовлення продукції у харчовій, хімічній промисло­вості при випуску продовольчих і непродовольчих товарів. Для аналізу беруть дві проби, їх пломбують і разом з письмовим за­питом ревізора направляють у відповідну лабораторію. На основі проведеного аналізу лабораторія надає висновок, який ревізор Ураховує при визначенні результатів контролю.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості.

При цій формі контролю в присутності ревізора та уповнова­женого спеціаліста перевіряється весь технологічний процес, по­чинаючи зі зважування сировини і допоміжних матеріалів, їх об­робки і закінчуючи зважуванням готової продукції. Це дає можливість перевірити фактичний вихід продукції та обсяги ви­трат сировини і допоміжних матеріалів, порівняти з даними облі­ку до контрольного запуску, установити необліковані надлишки матеріальних цінностей і пов'язані з цим зловживання, що мо­жуть виникнути в подальшому.

5. Для оцінки здійснених господарських операцій на підприємс­тві використовують різні за змістом методичні прийоми перевір­ки документів, облікових реєстрів синтетичного та аналітичного обліку та звітності. Розглянемо основні з них.

Нормативна-правова перевірка. Суть цієї форми контролю полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, установлюєть­ся, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, прави­лам, вимогам статутів та інших засновницьких документів. При виявленні таких порушень робляться розрахунки, складаються аналітичні таблиці, визначаються наслідки та винні особи, обсяги витрат чи збитків, заподіяних неправомірними діями чи бездія­льністю посадових осіб підприємства.

Формальна перевірка документів застосовується для контро­лю дотримання діючих форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів, наявності відповідних підписів у документах.

Арифметична перевірка документів включає контроль прове­дених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійс­нюються при оформленні та обробці документів (арифметична перевірка застосовується при здійс­ненні контролю загальної суми до сплати по рахунках-фактурах постачальників матеріальних цінностей, обсягів витрат — по ма­теріальних звітах, визначення залишків грошових коштів — за касовими звітами касирів і т. п.).

Експертна перевірка документів — це детальне поглиблене до­слідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак недоброякісних документів. До останніх належать такі, що складені з порушенням вимог чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку щодо форми і заповнення реквізитів доку­мента, застосовуваних способів внесення правомірних виправлень.

Експертна перевірка документів доповнює формальну та ари­фметичну перевірки при виявленні в окремих реквізитах доку­мента ознак підробки. Документи з ознаками підробки попередньо детально вивчаються для встанов­лення достовірності здійснених господарських операцій, які вони відображають, застосовуючи методи зустрічної перевірки доку­ментальних даних, взаємного контролю змісту різних докумен­тів, об'єктивної можливості виконання, здійснення.

Для виявлення додаткових доказів про підроблені документи ревізор направляє їх у спеціальні лабораторії на криміналістичну експертизу, яка готує експертний висновок. Складання підробле­них документів класифікується як кримінальний злочин. При ви­явленні таких документів ревізор повинен терміново довести це до відома правоохоронних органів та вжити заходів щодо їх збе­реження як доказів порушень.

Зустрічна перевірка документів — один з ефективних прийо­мів документального контролю достовірності відображення в до­кументах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення їх і записів у облікових реєстрах, що належать до одних і тих самих або різних, але взаємопов'язаних господарських операцій ревізо­ваного підприємства та організацій, з якими воно має виробничі (господарські) відносини (документи складаються, як правило, у 2-х, 3-х примірниках, один з яких передається іншим взаємопов'язаним організаціям (постачальник — покупець; клієнт, замовник — ви­конавець). Порівняння даних різних примірників одного й того ж Документа дає можливість установити факти порушень, які заву­альовані виправленнями в документах ревізованого підприємства окремих реквізитів чи складанням підставних документів, заміни ними дійсних документів).

Логічна перевірка документів як методичний прийом контролю застосовується при дослідженні достовірності господарських операцій, коли в ревізора виникають сумніви щодо обсягів у кількісному та вартісному значеннях окремих показників. Суть методу - у порівнянні господарської операції, відображеної в документі, з різними взаємопов’язаними показниками інших господарських операцій на предмет того, чи існувала об’єктивна можливість її виникнення.

Контрольні порівняння на збалансованість окремих показників, що застосовуються для контролю правильності оприбуткування та списання на витрати, видатки окремих сортів, матеріальних цін­ностей, достовірності аналітичного обліку, якщо в бухгалтерії ведеться тільки вартісний (сумовий) облік матеріальних ціннос­тей, а також, коли аналітичний облік у запущеному стані. Суть даного прийому полягає в порівнянні залишку на початок ревізо­ваного періоду з документованим надходженням матеріальних цінностей, з однієї сторони, і документованих витрат та залишку на кінець ревізованого періоду, з іншої сторони (залишок на по­чаток + надходження = залишок на кінець + витрати).

Перевірка правильності відображення господарських опера­цій з даних документів у реєстрах бухгалтерського обліку. При цьому контролюється правильність визначення кореспонденції рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в документі, повнота наявності та відповідності документів за здійсненими в облікових реєстрах записами на рахунках бухгал­терського обліку. Допущені порушення можуть виражатися в не­правильній кореспонденції рахунків, невідповідності сум у реєс­трах бухгалтерського обліку і прикладених до них документах, відсутності бухгалтерських записів по окремих прикладених до­кументах, повторі кореспонденції рахунків у однакових сумах за одним і тим самим документом, необгрунтованих документами додаткових чи сторнованих записах на рахунках бухгалтерського обліку. Тільки досконале володіння методикою здійснення бухгал­терського обліку дозволяє ревізору виявити такі приховані зло­вживання, як крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей.

Аналітична (камеральна) перевірка звітності і балансів. Суть цього методичного прийому полягає в дослідженні обґрунтова­ності показників звітності і балансів даними бухгалтерського аналітичного і синтетичного чи податкового обліку. Він застосо­вується в поєднанні з іншими методичними прийомами і спосо­бами контролю та аналізу для дослідження фінансового стану підприємства, фінансових результатів діяльності та взаємовідносин по платежах до бюджету, цільових спеціальних державних фондів, розрахунків з банками по позичках, а також з іншими підприємствами та організаціями.

До основних прийомів аналізу, які мають широке застосування при здійсненні контролю фінансово-господарської діяльності нале­жать: техніко-економічні розрахунки, порівняння даних, відносні та абсолютні величини, групування даних, тематичні обстеження.

При проведенні ревізій контроль документів та облікових реє­стрів здійснюється суцільним чи вибірковим способом. Суціль­ний спосіб більш ефективний, але має обмежене застосування через високу трудомісткість контрольного процесу. Він застосо­вується при ревізії грошових коштів по касових та банківських операціях підприємства, а також на тих ділянках діяльності реві­зованих підприємств, де викрито зловживання і необхідно вста­новити повний обсяг матеріальних збитків, реальний оподатко­ваний оборот за видами податків для визначення повноти нара­хування податків до бюджету.