3. Проблеми та напрями формування ринку фінансово-банківських послуг в умовах глобалізації

1. Особливості глобалізації міжнародної фінансової сфери.

2. Структура світової банківської системи.

3. Тенденції формування ринку фінансово-банківських послуг.

1. Особливості глобалізації міжнародної фінансової сфери.

В процесі глобалізації світової економіки, зокрема; міжнародної фінансової сфери, можна виділити наступні характерні риси. Частка фінансового сектору в світовому ВВП різко зросла і в розвинених країнах цей сектор домінує над реальним як по частці у ВВП, так і по своїй ролі в економіці. Фінансові ринки значно перевершили реальні по об'ємах, а ціни на деривативні інструменти стали робити сильний, іноді домінуючий вплив на ринки товарів і послуг. Частка фінансового капіталу організацій розвинених країн переважає в структурі активів, а доходи від операцій на фінансових ринках займають істотне місце в структурі їх доходів.

Населення розвинених країн все більшу частину своїх вільних засобів переводить у форму різних фінансових інструментів, а частка депозитів банків скорочується. Значна частина населення пов'язує свій добробут з станом фінансових ринків (наприклад, 45% американців є власниками акцій).

В процесі швидкого зростання операцій на світовому фінансовому ринку товари і послуги виявилися замінені фінансовими інструментами. Гасло американського бізнесу «Робити гроші!» сьогодні слід розуміти принаймі буквально. Зовні фінансова сфера виглядає цілком самодостатньою. Виникає враження, що вона черпає ресурси для свого зростання в собі самій.

Склалася така модель поведінки, яка направлена на домінування послуг в споживанні і фінансових інструментів в накопиченнях. Частка золота в золотовалютних запасах держав постійно знижується і на сьогоднішній день не перевищує 18%.

Емісійна функція в більшості розвинених країн передана центральним банкам, які законодавчо відокремлені від фінансових органів держави. Останніми роками виразно простежується тенденція звільнення центральних банків від функцій нагляду і їх майже повне перемикання на монетарні питання (Великобританія, Японія, Корея і ін.). Роль населення у фінансовій системі істотно міняється, але по-різному в різних країнах.

2. Структура світової банківської системи.

Світова банківська система має чотиришарову структуру. Самий верхній рівень представлений невеликою групою наднаціональних банків і фінансових організацій, що працюють під егідою ООН і інших міжнародних організацій. Їх цілі — регулювання фінансових ринків і фінансове забезпечення політики ООН, інших міжнародних організацій. На другому рівні розташовуються центральні банки, які в більшості країн контролюють діяльність національних комерційних банків. Третій рівень представлений глобальними транснаціональними банками (ТНБ), кожний з яких має систему дочірніх банків. Значна частина капіталу ТНБ виведена з-під юрисдикції центральних банків, регулюючих їх діяльність. На четвертому рівні розташовуються звичні комерційні банки, які складають більше 90% чисельності всіх банків.

Щоб стати повноправними учасниками глобальних фінансових ринків, ТНБ створюють свої філії або у фінансових центрах, або в офшорних зонах. Дешеві гроші, зайняті у фінансових центрах, прямують в офшорні філії, які дають кредити вже під набагато більший відсоток і концентрують в себе прибуток, практично не оподатковуваний податками.

Великі банки організовують могутні інформаційні структури, що сполучають клієнтів з фінансовими, інвестиційними і товарними ринками. При цьому банки використовують всі можливі канали отримання інформації. Володіючи інформацією, вони надають широкий спектр консалтингових послуг, надають дані про стан ринку і працюючі на ньому організації. Більш того, банки розвертають активний консалтинг у сфері внутрішнього і зовнішнього менеджменту своїх клієнтів, зумовлюючи їх економічну політику і внутрішню структуру.

Сучасну ситуацію на ринках характеризує процес перегруповування і локалізації. Він йде серед як емітентів, про що свідчить зростання злиття і поглинання компаній, так і інвесторів, які прагнуть оптимізувати свої інвестиційні портфелі, а також на самому ринку, що виявляється в постійному вдосконаленні, консолідації і глобалізації ринкової інфраструктури.

Таке перегруповування передує новому, хаотичному, стану фондового ринку, джерелом якого є зростання віддачі на вкладений капітал і ірраціональних очікувань, розповсюдження нових технологій в різних галузях світового господарства, підвищення ефективності вкладень (ціна капіталу), декапіталізація. До числа нових цікавих явищ можна віднести, наприклад, розвиток ринку прямих роздрібних послуг. Виникаючі торгові системи на базі інтернет-технологій надають нефінансовим компаніям можливість здійснювати операції купівлі-продажу валюти між собою.

Новими стають відносини між банками і їх клієнтами. Знижується роль банків як посередник. Банки починають виступати в новій для себе ролі — організатора торгівлі, прагнучого створити максимально зручні і комфортні умови для роботи клієнтів на валютному ринку.

Значне поширення набули так звані хедж-фонди — закриті клуби багатих інвесторів, які не підпадають під дію американського Закону про інвестиційні компанії і можуть не відкривати інформацію про себе і не дотримувати визначену законодавством структуру активів. Число цих фондів вже перевищило 3 тис., і хоча їх активи відносно невеликі (близько 400 млрд дол.), роль на світових фінансових ринках значна: іноземний капітал на ринках країн, що розвиваються, включаючи Росію, представлений майже виключно хедж-фондами.

Посилюється тенденція до інтеграції банків із страховими компаніями. Основна причина — зближення між банківською і страховою діяльністю.

Багато банків стали витісняти з ринку спеціалізовані консалтингові компанії. Вже тривалий час вони беруть участь в проектному фінансуванні: не тільки оплачують кошторисні витрати, але і беруть активну участь в проектуванні силами своїх фахівців, забезпечують кваліфіковані консультації. Розрахунок виробляється з прибутку побудованого об'єкту без залучення інших засобів замовника. У ряді випадків банки ставали співвласниками об'єктів. Консалтингові послуги складають більше 25% в доходах великих банків.

Небанківські організації не залишаються у боргу і беруть на себе такі відвічно банківські функції, як кредитування клієнтів. А банки, у свою чергу, освоюють лізинговий бізнес. Це зближення і переплетення різних функцій обумовлено бажанням клієнта одержати весь спектр фінансових послуг (пенсійних, страхових, інвестиційних, кредитних) в одному місці, там, де він знає персонал і йому довіряє.

У відповідь на цей попит відбувається диверсифікація фінансових організацій незалежно від того, який вид діяльності вказаний в їх ліцензіях як основний. Таким чином, процес широкого розповсюдження універсальних фінансових організацій за рахунок витіснення спеціалізованих фінансових структур набирає силу.

В даний час на світових фінансових ринках обертається декілька тисяч фінансових інструментів і їх похідних.

Більшість операцій — спекулятивна торгівля самими грошима і їх замінниками. Можна зробити висновок про те, що саме така торгівля приносить найбільшу вигоду. І це цілком зрозуміло з психологічної точки зору. Прибуток, який може принести біржовому гравцю один невеликий рух на ринку, виглядає дуже спокусливо.