1. Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки. 2

2. Мотиви розвитку зовнішньоекономічної діяльності. 3

3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. 4

4. Основні напрями здійснення зовнішньоекономічних операцій. 5

5. Фактори, що впливають на організацію зовнішньоекономічної діяльності підприємства. 6

6. Принципи зовнішньоекономічної діяльності. 7

7. Теорії зовнішньоекономічної діяльності. 8

8. Тарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. 10

9. Нетарифні методи регулювання 10

10. Сутність, функції та види мита. 11

11. Економічна дія квот в зовнішньоекономічній діяльності. 12

12. Ембарго та сфера його застосування. 13

13. Демпінг та сфера його застосування в ЗЕД. 13

14. Функції зовнішньоекономічного контракту (угоди). 15

15. Види зовнішньоекономічних контрактів (угод). 15

16. Підготовка, укладання та виконання зовнішньоекономічного контракту. 16

17. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічних контрактів (угод). 19

18. Документи, що використовуються при укладенні експортної угоди (контракту). 20

19. Документи, що використовуються при укладенні імпортної угоди (контракту). 21

20. Зовнішньоторгові документи, що підтверджують виконання контракту. 21

21. Типова структура міжнародного контракту купівлі-продажу. 22

22. Умови зовнішньоекономічних контрактів. 23

23. Опубліковані та розрахункові ціни в ЗЕД. 24

24. Зовнішньоторгова ціна. 24

25. Способи фіксації ціни в зовнішньоекономічному контракті. 25

26. Технічні і комерційні поправки до ціни в ЗЕД. 25

27. Види знижок, що застосовуються у міжнародній торговій практиці. 26

30. Класифікація цін на світовому ринку. 27

31. Тенденції взаємозв'язку внутрішніх і зовнішніх цін. 29

32. Ціноутворюючі фактори на світовому ринку. 30

33. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства. 31

34. Маркетингове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства. 33

35. Підходи до вибору зарубіжного ринку. 34

36. Схема дослідження міжнародних ринків. 35

37. Міжнародна сегментація ринку. 38

38. Модель сегментації ринку. 38

39. Основні способи виходу на зовнішні ринки. 40

40. Прямий і непрямий експорт. 44

41. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. 45

42. Страхове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. 46

43. Посередники у зовнішній торгівлі. 47

44. Зустрічна торгівля в зовнішньоекономічній діяльності. 48

45. Особливості міжнародної торгівлі послугами. 49

46. Міжнародний трансфер технологій. 50

47. Міжнародний інжиніринг. 51

48. Міжнародний лізинг. 52

49. Особливості франчайзингового бізнесу в зовнішньоекономічній діяльності. 54

50. Техніка укладення ліцензійних угод. 57

51. Організація та функціонування спільних підприємств. 60

52. Зовнішньоекономічна стратегія підприємства. 61

53. Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства. 63

1. Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки.

Серед процесів, які визначають особливості розвитку сучасного світу, провідним є процес інтернаціоналізації господарського життя. Його суть полягає в тому, що національні економічні системи можуть ефективно розвиватися лише за умови їх міжнародної взаємодії та переплетіння.

Якщо розглядати економіку країни з точки зору функціональної орієнтації, то вона складається з двох секторів: внутрішньої та зовніш­ньої економіки. Призначення внутрішньої економіки — задоволення потреб споживачів за рахунок внутрішнього виробництва, зовнішньої — вихід на міжнародні ринки товарів, послуг та факторів виробництва з метою підвищення загальноекономічного добробуту країни. Таким чином, основний критерій виділення цих двох секторів — наявність економічних зв'язків між господарськими одиницями, які репрезентують різні країни.

Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, слід виділити такі:

Нерівномірність економічного розвитку країн світу. Кожна держава проводить власну економічну політику, що базується на певному розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування та інших галузей економічної системи, спеціалізуючись при цьому в тих сферах економіки, які дозволяють мати значні переваги.

Відмінності в сировинних ресурсах. Більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхідних товарів. Країни з великим сировинним потенціалом базують свої економічні системи на основі реалізації експорту потенціалу.

Відмінності в людських ресурсах. Щорічно в результаті пошуку роботи в світі переміщується більше двадцяти п'яти мільйонів чоловік із країн, що мають надлишок трудових ресурсів: Індія, Китай, Бангладеш, Пакистан, Нігерія. В основному цей потік направлений у регіони, які потребують додаткового притоку робочої сили: Західна Європа, США, Близький Схід. Тому даний процес має об'єктивний характер і сприяє розширенню зовнішньоекономічних зв'язків.

Нерівномірність розміщення фінансових ресурсів. Однією з закономірностей розвитку економічних міжнародних відносин є функціонування світового інвестиційного ринку. В 90-х роках у світі сталося значне підвищення рівня прямих іноземних інвестицій, які сягнули близько 300 млрд дол. США щорічного інвестиційного потоку.

Характер політичних відносин. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків стимулює пошук оптимальних форм розв'язання суперечностей між країнами. При цьому вони дозволяють погасити політичну конфронтацію, яка,зазвичай, призводить до негативних наслідків (розрив економічних відносин, економічна і політична блокада, війна і т.п.). У свою чергу, політична стабільність створює сприятливі умови для розвитку міжнародних економічних відносин.

Різний рівень науково-технічного розвитку. При посередництві зовнішньоекономічних зв'язків країни вирішують проблеми не тільки модернізації процесу виробництва, а й задачі диверсифікації товарної номенклатури (асортименту), отримання нових технологій, ноу-хау. Обмін між країнами, студентами, науковими співробітниками, спеціалістами дозволяє підтримувати високий інтелектуальний і технологічний рівень у країні, стимулює розвиток наукоємних виробництв, допомагає реалізувати інтелектуальний потенціал країни на світовому ринку.

Специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов Реалізація економічного потенціалу країни на світовому ринку можлива не тільки завдяки різному рівню виробничих умов країн, а й особливостям природно-географічного положення. Завдяки зовнішньоекономічним зв'язкам країни реалізують свій потенціал у туристичному, рекреаційному напрямках, що дозволяє їм отримати значні валютні надходження (Швейцарія, Італія, Єгипет, Франція, Угорщина). Вигідне географічне положення країни дає можливість їй отримувати кошти від транзиту вантажів через її територію (Польща, Україна, країни Прибалтики).

Таким чином, більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхідних товарів. Країни з великим сировинним потенціалом базують свої економічні системи на основі реалізації експортного потенціалу.

Отже, необхідність існування зовнішньоекономічних зв'язків обумовлюється тим, що різні країни мають різні виробничі умови. Виходячи з цього, країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яка значною мірою дешевша від зарубіжних аналогів, що в кінцевому підсумку приносить прибуток кожній кріїні-учасниці, задовольняє потреби споживачів у продукції кращої якості.