3. Євро та фінансовий ф'ючерсний ринки.

Міжнародний фінансовий ринок сприяє безперервності кругообігу капіталів різних країн. З функціональної точки зору, міжнародний фінансовий ринок — це система ринкових відносин, що забезпечують акумуляцію і перерозподіл капіталу між країнами; з інституційної точки зору — сукупність кредитно-фінансових організацій, через які здійснюється ринковий рух капіталу між країнами залежно від попиту і пропозиції на нього.

З розвитком господарських зв'язків в світі і переплетенням грошових потоків між країнами великого значення набувають відмінність і зв'язок між такими поняттями, як світовий, міжнародний і національні фінансові ринки. Найширше з них — світовий ринок. Він є сукупністю національних і міжнародних ринків, кожний з яких володіє своїми особливостями, відомою самостійністю і відособленістю. Світовий ринок не існує у формі єдиного ринку подібно тому, як сукупність будинків створює місто, але і не гігантський будинок.

Іноді не роблять відмінностей між поняттями «світовий фінансовий ринок» і «міжнародний фінансовий ринок». Дійсно, міжнародний ринок, будучи системою ринкових відносин, що відокремилася від національних ринків, тісно зв'язує їх. Проте, охоплюючи зовнішні операції на національних ринках, він не включає внутрішні, фактично основні операції і тому не може бути названий світовим ринком.

Значне місце в міжнародному фінансовому ринку займають євроринки. Серед них виділяються, зокрема, ринки євродепозитів, єврокредитів і єврооблігацій.

Назва «євроринок» через приставку «євро» серед більшості неспеціалістів викликає асоціацію із словом «європейський». Реально це означає всього лише «за межами національних меж». Стосовно валютного ринку приставка «євро» означає, що котирувані там валюти знаходяться за межами національної території. Давно відомо про євродолари, зовсім недавно з'явилося євроєвро.

Ключовим словом, що відображало стан фінансових ринків в 80—90-х роках минулого сторіччя, було слово «глобалізація» — інвестування дійсно перетворилося на міжнародне. Могутній імпульс розвитку валютного і фондового міжнародних ринків дали такі чинники, як закінчення в 70-е рр. епохи фіксованих валютних курсів, ослаблення державного регулювання у фінансовій сфері, швидке зростання міжнародної торгівлі товарами і послугами, що продовжується, посилення потужності транснаціональних корпорацій, досягнення нового рівня в комп'ютерній і телекомунікаційній технології і інші процеси.

Оскільки зарубіжне інвестування пов'язане з підвищеними ризиками, а саме з ризиком зміни курсу валюти, ризиком зростання (падіння) процентних ставок по внесках, ризиком коливання курсів акцій і т.п., виник і став рости вельми високими темпами фінансовий ф'ючерсний ринок, який забезпечував страхування цих ризиків. Можна сказати, що основоположною тенденцією розвитку біржової торгівлі за кордоном в останні два десятиліття став перехід від торгівлі товарними контрактами до так званих нетоварних цінностей.

Ситуація, що склалася в світі до кінця 90-х років, така, що три чверті контрактів, котируваних на товарних біржах, були контрактами «нетоварного», не валютно-фінансового типу. Розвиток товарних ф'ючерсів зайняв більше 150 років, а фінансові ф'ючерси досягли такого ж рівня розвитку в 10 разів швидше.

Якщо взяти до уваги, що ф'ючерсні обороти по багатьох сільськогосподарських товарах останніми роками помітно знижувалися (хоча є декілька прикладів успішних нових товарних ф'ючерсів) і що в цілому частка сировини в світовій торгівлі скорочувалася, то необхідно визнати, що майбутнє сучасної товарної біржі за фінансовими ф'ючерсами, хоча це майбутнє вже не є таким променистим і безхмарним, яким воно бачилося багатьом на початку 90-х років.

В даний час торгівля фінансовими ф'ючерсами і опціонами ведеться не тільки на товарних, але і на валютних і фондових біржах.