5.3.9. Медикаментозна терапія вегетативних дисфункцій у дітей

При недостатній ефективності лікувально-оздоровчих заходів призначають медикаментозну терапію в залежності від форми вегетативної дисфункції.

Фітосбори. Нейрциркуляторна дисфункція: хворим з підвищеною збудливістю рекомендують призначати фітосбори, що мають седативну дію – настоянка валеріани, кропиви собачої, препарати трави пасифлори; комбінацію препаратів – санасон (валеріана, шишки хмелю), персен (валеріана, м'ята перцева, м'ята лимонна), новопасит (гвайфенезин, екстракт глоду, хмелю, меліси, звіробою, валеріани, бузини). Курси лікування проводять довгостроково, протягом 3-12 місяців. Препарати необхідно чередувати через 2-4 тижні (з 2-тижневою перервою між курсами.

Транквілізатори (анксиолітики). При призначення цих препаратів (тривалість прийому – від 4 до 6 тижнів) треба враховувати спрямованість вегетативної дисфункції (ваготонія і симпатикотонія).

• при підвищенні збудливості показані транквілізатори з седативним ефектом, які призначають в 2 прийоми на день (вдень і ввечері): седуксен – 0,005 г 2 рази на день, тазепам – 0,01 г 2 рази на день, феназепам – 0,5 мг 2 рази на день.

• при ваготонії: амізил – 1 мг 2 рази на день.

• при змішаному варіанті вегетативної дисфункції: белоїд або беласпон – по 1 таблетці 2 рази на добу, рудатель – по 5 мг 2 рази на день, грандаксин – 1 таблетка (0,05 г) на день.

Нейролептики. Знімають реакції на зовнішні подразники, мають вегетотропну дію: френолон – 5-15 мг на добу, сонапакс – 10-20 мг на добу, терален – 5-15 мг на добу.

Антидепресанти. Імізин, амітриптилін та інші призначаються тільки психоневрологами.

Ноотропні препарати (нейрометаболічні стимулятори) мають прямий активуючий вплив на навчання, поліпшення пам'яті та розумову діяльність, підвищують стійкість мозку до агресивних впливів: ноотропіл – 20-80 мг/кг на добу; аміналон – 1-2 г на добу (дітям від 1 до 3 років), 2-3 г на добу (від 4 до 6 років); пантогам – 20-60 мг/кг на добу; фенібут – 0,05-0,1 г (дітям до 8 років), 0,15 г (від 8 до 14 років) на добу. Тривалість курсу лікування становить 1–1,5 місяці. Ноотропні препарати, як правило, призначають одночасно з судинними засобами для поліпшення мозкового кровообігу та мікроциркуляції (кавінтон, цинаризин, трентал, танакан, вінпоцетин) у дозуваннях в залежності від віку курсом 2-3 тижні. При порушенні венозного відтоку хворим на вегетативну дисфункцію призначають ескузан – по 5 крапель 3 рази на день протягом 3 тижнів.

Вегето-судинна дисфункція

Хворим з гіпертензивним типом вегето-судинної дисфункції наряду з використанням немедикаментозних методів лікування, седативних засобів показане призначення базисної терапії, що включає судинні та ноотропні препарати. При стабільній артеріальній гіпертензії показане призначення невеликих доз бета-адреноблокаторів (атенолол – 0,7 мг/кг/добу 1 раз на день, обзидан – 0,5 мг/кг/добу у 2 прийоми) або інгібіторів ангіотензінперетворюючого ферменту (АПФ) (еналаприл – 0,2 мг/кг/добу), або антагоністи Са пролонгованої дії (ніфедіпін, амлодіпін – 1,25-2,5 мг/кг/добу) протягом 1-3 міс. під контролем АТ, пульсу.

При гіпотонічному типі вегето-судинної дисфункції призначають психостимулятори, що підвищують активність симпатичної системи. З цією метою можна скористатися настоянкою женьшеню, лимоннику китайського, елеутерококу, радіоли рожевої, заманихи, пантокрину. Всі ці препарати призначають по 1-2 краплі на рік життя у першій половині дня, 2 рази на день за 30 хвилин до їжі протягом 1-2 міс., чередуючи їх між собою з перервою у 2-3 тижні. З інших заходів застосовують полівітамінні комплекси з мінералами ("Джунглі", коензим Q10, L-карнітин, магне-В6, мультибас, вітамін В6, вітамін С).

Вегето-вісцеральна дисфункція

Напади абдоміналгій у шлунково-кишковому тракті мають яскравий вегетативний окрас, переважно з гіперактивацією парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Основні принципи лікування абдомінального болю спрямовані на проведення корекції психічної, вегетативної та соматичної сфер. Використовуються раціональна психотерапія, голкорефлексотерапія. препарати десенсибілізуючої дії (піпольфен, супрастин, тавегіл), нестероїдні протизапальні препарати (вольтарен, найз, нурофен).

Дискинезії жовчовивідної системи

Гіпотонічна форма ДЖВШ частіше діагностується у дітей з перевагою тонусу парасипатичного відділу ВНС. Призначається дієта, збагачена солями магнію, грубою рослинною клітковиною (висівки, гречана каша, морква, сир, відвар шипшини), Використовуються холекінетики (фламін – ½ таблетки (0,05 г) 3 рази на день за 30 хвилин перед їжею упродовж 10-20 днів, холагол – по 3-5 крапель на цукровому сиропі 3 рази на день за 30 хвилин до їжі, холосас – по 1 дес. ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їжі); фізіотерапевтичні процедури тонізуючого характеру: фарадизація, гальванізація, грязелікування, тюбажи (2 рази на тиждень), мінеральні води з високою та середньою мінералізацією, переважно сульфато-магнієві та сульфато-натрієві (не більше 400-500 мл/день у 2 прийоми).

Гіпертонічна форма ДЖВШ відповідає парасимпатичній спрямованості ВНС. Рекомендовано дієту з обмеженням вживання механічних і хімічних харчових подразників, жирів. Використовуються засоби седативної дії (бром, барбітурати, рідше транквілізатори), препарати, що знімають спазм гладкої мускулатури травного тракту (папаверин, но-шпа), теплові процедури, фізіотерапевтичні процедури седативного типу: електрофорез з новокаїном, папаверином, сульфатом магнію, гідрокарбонато-хлоридно-натрієві мінеральні води відносно низької мінералізації (5-6 разів на день невеликими порціями).

Купірування симпато-адреналового кризу. Хворому необхідно забезпечити постільний режим, установити правильний ритм дихання, надати зручного положення, яке сприяє м'язовій релаксації; провести заспокійливу психотерапевтичну бесіду. При неефективності цих заходів призначають корвалол або настойку валеріани (1 крапля/рік життя), а за необхідності – транквілізатори (седуксен – 0,1 мл/рік життя в/м або 0,4 мг/кг усередину, тазепам – 10-20 мг/добу усередину). За наявності у хворого високого АТ показані судиннорозширювальні засоби (дибазол – 0,5-2 мл 0,5-1% розчину в/м, папаверин – 2 мл 1-2% розчину в/м, еуфілін – 0,5-1 мл 24% розчину в/м), діуретики. При вираженій тахікардії призначають неселективні бета-адреноблокатори (анаприлін – 20-40 мг під язик).

Купірування вагоінсулярного кризу. Дитину необхідно покласти горизонтально, забезпечити приплив свіжого повітря, обкласти грілками, розтерти тіло, показані заспокійливі препарати. З метою стимуляції серцево-судинної й дихальної діяльності та підвищення АТ слід ввести (кофеїн – 0,1 мл/рік життя 10% розчину підшкірно, кордіамін – 0,1 мл/рік життя, мезатон – 0,1 мл/рік життя 1% розчину підшкірно, але не більше 1 мл).

Профілактика. Розробка та впровадження первинної профілактики дозволить попередити виникнення і подальше поширення вегетативних дисфункцій у дітей. Для цього необхідно дотримуватись основних принципів:

• раннє виявлення та врахування вегетативних дисфункцій у дітей;

• своєчасна госпіталізація і спрямоване обстеження для уточнення клініко-патогенетичної форми вегетативної патології;

• раціональне, адекватне, поетапне лікування з урахуванням терапевтичної корекції і комплексу реабілітації;

• систематичне диспансерізація;

• наступність у спостереженні дітей і підлітків з виявленими вегетативними дисфункціями.