- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Методичні вказівки
- •Актуальність теми:
- •Конкретні цілі:
- •4. Завдання для самостійної роботи при підготовці до заняття
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів та характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
- •4.2. Теоретичні питання до заняття
- •4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- •5. Зміст теми
- •5.1. Особливості медичного спостереження за дітьми підліткового віку. Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів дітей підліткового віку
- •5.2.4. Сутність і визначення ознак статевої зрілості різного ступеня
- •5.3. Клініка і діагностика вегетативних дисфункцій. Тактика лікаря загальної практики при вегетативних дисфункціях. Лікування вегетативних дисфункцій. Медичне та психологічне консультування.
- •5.3.1. Сучасна класифікація вегетативних дисфункцій
- •5.3.2. Діагностика вегетативних дисфункцій у дітей.
- •5.3.3. Клінічні прояви нейроциркуляторної дисфункції у дітей
- •5.3.4. Клінічні прояви вегето-судинної дисфункції у дітей
- •5.3.5. Клінічні прояви вегето-вісцеральної дисфункції у дітей
- •5.3.6. Параксизмальна вегетативна недостатність
- •5.3.7. Основні принципи лікування вегетативних дисфункцій у дітей
- •5.3.8. Немедикаментозні методи лікування вегетативних дисфункцій у дітей
- •5.3.9. Медикаментозна терапія вегетативних дисфункцій у дітей
- •5.4. Диференційна діагностика первинної та вторинної артеріальної гіпертензії у дітей підліткового віку. Тактика ведення хворого артеріальної гіпертонії на педіатричній дільниці. Диспансерний нагляд
- •5.4.1. Артеріальна гіпертензія у дітей
- •5.4.2. Механізми розвитку артеріальної гіпертензії.
- •5.4.3. Діагностика артеріальної гіпертензії
- •5.4.4. Симптоматична артеріальна гіпертензія
- •5.4.5. Ренальна гіпертензія
- •5.4.6. Вазоренальна гіпертензія
- •5.4.7. Кардіоваскулярна гіпертензія
- •5.4.8. Хвороби ниркових залоз
- •5.4.9. Класифікація артеріальної гіпертензії
- •5.4.10. Клінічна картина артеріальної гіпертензії
- •5.4.11. Лікування первинної артеріальної гіпертензії
- •5.5. Гіпертонічний криз. Надання невідкладної допомоги при вегетативному та гіпертензивному кризах.
- •5.6. Тактика ведення хворого гіпертонічною хворобою на педіатричній ділянці (диспансерний нагляд)
- •5.7. Профілактика артеріальної гіпертензії у дітей. Прогноз захворювання артеріальною гіпертензією
- •6. Матеріали для самоконтролю
- •6.1. Тестові завдання
- •6.2. Ситуаційні завдання
- •7. Рекомендована література
- •8. Допоміжні матеріали
5.4.9. Класифікація артеріальної гіпертензії
У основу сучасної класифікації артеріальної гіпертензії взяті характер підвищення АТ та ураження органів-мішеней.
В рекомендаціях ЄТАГ/ЄТК (2003 р.) критерієм АГ є рівень САТ = 130 мм рт. ст. або більше та рівень ДАТ = 85 мм рт. ст. або більше.
В Україні рішенням VI конгресу кардіологів (2000 р.) залишили в користуванні класифікацію АГ (табл. 4), залежно від ураження органів-мішеней, яка створена на основі класифікації Комітету експертів ВООЗ і МТАГ (1993, 1996 р.)
У дітей підліткового віку використовують представлену класифікацію за виключенням "АГ ІІІ стадія", яка в них не зустрічається.
Таблиця 4. Класифікація артеріальної гіпертензії
І стадія |
Підвищення АТ без об'єктивних ознак ураження органів-мішеней |
ІІ стадія |
Є, як мінімум, одна із ознак ураження органів-мішеней:
|
ІІІ стадія |
Підвищення АТ із об'єктивними ознаками ураження органів-мішеней + клінічні прояви ураження:
|
В Україні використовується класифікація ПАГ у підлітків, що розроблена В.Г. Майданником, Н.М. Кореневим, Н.В. Хайтович (2006), в якій виділяють лабільну АГ, стабільну АГ та гіпертонічну хворобу (при наявності ураження органів-мішеней: церебральної ангіопатії, ретинопатії, гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, мікроальбумінурії).
5.4.10. Клінічна картина артеріальної гіпертензії
Клінічна картина захворювання характеризується скаргами невротичного характеру (головний біль, болі у ділянці серця, іноді серцебиття, втомлюваність, загальна слабкість, погіршення пам'яті та уваги, мигтіння "мошок" перед очима при зміні положення тіла). Підйоми АТ можуть супроводжуватися носовими кровотечіями. Інтенсивність скарг не залежить від значення АТ. Іноді при значному підвищенні АТ скарги можуть бути взагалі відсутні. Найбільш часта скарга – головний біль – підсилюється при нахилі та різких рухах голови. Якщо значення АТ перевищують вікову норму та такий стан продовжується місяць або більше, то необхідне поглиблене обстеження дитини: ЕКГ, УЗД серця, добовий моніторинг АТ. Дитина повинна бути проконсультована ендркринологом, окулістом та невропатологом.
Статистичні дані вказують на те, що 22% підлітків з АГ неконтрольовано займаються спортом. У 25 – 30 % підлітків спортсменів підвищений АТ виявляється випадково при профогляді. Це свідчить про те, що діти не звертають уваги на симптоми неблагополуччя, що з'являються, а потів звикають до цього стану. Часто у спортсменів підлітків АТ при огляді перевищує 160/90 мм рт. ст., іноді досягаючи 180/100 мм рт. ст. Таким чином, підлітки, що займаються спортом, особливо потребують суворий медичний контроль та адекватні фізичні навантаження.