5.1. Особливості медичного спостереження за дітьми підліткового віку. Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів дітей підліткового віку

Період старшого шкільного віку або підлітковий період – це період статевого дозрівання або пубертатний період. Він починається з 13-ти річного віку і продовжується до 17 – 18 літ. Для цього віку характерні різкі зміни в ендокринній системі з переважанням функціональної активності статевих залоз. Спостерігається виникнення т розвиток рис, характерних для статі: вторинних статевих ознак, пропорцій тіла та функціональних особливостей різних органів і систем. Відбувається інтенсивний психологічний розвиток, формується воля, свідомість, мораль, характер та особистість підлітка, виражене прагнення самоствердження.

Біологічний вік дитини – це індивідуальний темп розвитку окремо взятої дитини, який може не відповідати її календарному віку. Біологічний вік визначається за морфометричними, фізіологічними, метаболічними та імунологічними ознаками, які максимально наближені до середніх вікових величин і мають місце у 50 % здорових дітей певної вікової групи. Біологічний вік дитини базується на домінуванні середнього біологічного віку окремих тканин органів та систем організму з незначними відхиленнями, які визначають гармонійність чи дисгармонійність фізичного та нервово-психічного розвитку дитини. В наслідок цього виділяють такі поняття, як ретардація (брадигенез) та акселерація (тахігенез), що означає дисгармонійність із відставанням чи випереджанням розвитку певних систем. Для визначення біологічного віку дитини використовують найпростіші маркери, які мають найвищу ступінь кореляції з біологічним дозріванням. Для дітей підліткового віку це заміна молочних зубів на постійні, довжина тіла, та ознаки статевого дозрівання. У спеціальних дослідженнях біологічний вік визначається рентгенологічним методом за кількістю острівців та ядер окостеніння. Невідповідність між біологічним та календарним віком дитини може вказувати на наявність патології або несприятливих умов для нормального розвитку систем організму.

Дитина розвивається не лише як представник біологічного виду, а й як особистість, яка крім процесів розвитку та біологічного дозрівання проходить складний шлях соціалізації. Це всі форми спілкування, взаємодії з іншими людьми, налагодження стосунків взаєморозуміння, взаємоповаги, взаємодопомоги, сумісного розв'язання актуальних задач життя. Соціалізація – це завжди паралельний з фізичним розвитком та біологічним дозріванням процес. Для соціалізації потрібен як позитивний, так і негативний особистий досвід спілкування і взаємодії, співчуття, любові та досвід найрізноманітнішої діяльності. Насамперед, це навички самообслуговування, потім праця, творчість, уміння захистити себе та ближніх. Соціалізація включає в себе прийняття та оволодіння всією культурною та науковою спадщиною батьків, батьківщини, всього людства.

Найважливішим стимулятором соціалізації дитини вважається сім'я, потім ігри, казки, література, кіно. Наступними факторами активної соціалізації є школи, захоплення, творчість. Середовище соціалізації не завжди буває оптимальним, тому і соціалізація дитини та її майбутня доля в спільності також не завжди досягає оптимального розвитку. Рівень соціалізації людини визначається здатністю її приймати відповідальні рішення, досягати незалежного положення в суспільстві, забезпечувати свою сім'ю, виховувати своїх дітей, вносити вклад у створення матеріальних благ і захист природного середовища.

Диспансеризація дітей підліткового віку – це динамічне спостереження та організація лікувально-оздоровчих заходів серед здорових дітей та дітей з виявленою патологією. Дільничний або сімейний лікар повинен оглядати здорових дітей кожний рік, а краще – двічі на рік (на початку учбового року та в кінці його). Один раз на рік огляд педіатра повинен збігатися з оглядом лікарів-спеціалістів: невропатолога, окуліста, отоларинголога, хірурга-ортопеда, стомато-лога.

Усі відомості про виявлену патологію лікар заносить до "Контрольної картки диспансерного спостереження", зазначаючи в ній обсяг та характер необхідних заходів, спрямованих на запобігання рецидивам захворювання, фіксуючи кількість оглядів протягом року.

Серед патологічних станів у дітей підліткового віку найбільше значення мають психоневрози, функціональні розлади серцевої діяльності (функціональної кардіопатії, вегетативної дисфункції тощо), дисфункції ендокринних залоз (явище гіпертериозу, ожиріння, цукровий діабет тощо), а також захворювання травного тракту (гастрит, дуоденіт, виразкова хвороба).

5.2. Оцінка статевого дозрівання

5.2.1. Ознаки порушення функції яєчок:

1. Дефіцит гормонів у внутрішньоутробний період призводить до фемінізації статевих органів, а в постнатальний період – до гіпогонадизму (статеві органи на дитячій стадії розвитку, відсутні вторинні статеві чоловічі ознаки, євнухоїдна будова тіла).

2. Гіперсекреція тестостерону у хлопчиків – синдром передчасного статевого розвитку

5.2.2. Ознаки порушення функції яєчників:

1. Дефіцит естрогенів у дівчат призводить до розвитку гіпогонадизму (недостатній розвиток грудних залоз, відсутність менструацій, євнухоїдна будова тіла).

2. Гіперсекреція естрогенів у дівчат сприяє передчасному статевому розвитку

5.2.3. Закономірність появи ознак статевої зрілості

У хлопців

Вік (у роках)	Ознаки статевої зрілості
10 – 11	збільшення розмірів яєчок та статевого члена
11 – 12	ріст передміхурової залози, збільшення гортані, поява поодиноких волосин на лобку
12 – 13	ріст волосся на лобку за жіночім типом
13 – 14	значний ріст яєчок та статевого члена, вузлоподібне ущільнення навколососкової ділянки, початок мутації голосу
14 – 15	ріст волосся в пахвових ямках, подальша зміна голосу, ріст волосся на обличчі, пігментація калитки, перша еякуляція
15 – 17	дозрівання сперматозоїдів, оволосіння на лобку за чоловічім типом, ріст волосся по всьому тілу

У дівчат

Вік (у роках)	Ознаки статевої зрілості
9 – 10	ріст кісток таза, округлення сідниць, незначне підняття сосків грудних залоз
10 – 11	конусоподібне підняття грудної залози (стадія "бутона"), ріст поодиноких волосин на лобку
11 – 12	збільшення зовнішніх статевих органів, зміна епітеліальних покривів, ріст волосся у центрі лобка
12 – 13	значний розвиток тканини грудної залози, пігментація сосків, поява перших менструацій, ріст волосся на периферії лобка
13 – 14	ріст волосся в пахвових ямках, нерегулярні менструації, ріст волосся на лобку за жіночім типом
15 – 16	поява вугрів на шкірі обличчя та тулубу, регулярні менструації