МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Підлягає поверненню на кафедру

Історія стародавньої греції та риму методичні рекомендації до практичних занять

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

2009

УДК 94 (37+38) (07)

ББК 63.3(0) 32я7

І – 907

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

Чернівецького національного університету

імені Юрія Федьковича

Історія Стародавньої Греції і Риму. Методичні рекомендації до практичних занять / Укл.: Пивоваров С. В., Воротняк І. Д. – Чернівці, 2009. – 63 с.

Для студентів факультету історії, політології та міжнародних відносин.

© Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Методичні вказівки розраховані на вироблення у студентів навичок і вмінь працювати з історичними джерелами та літературою, самостійно досліджувати невеликі проблеми, поставлені викладачем перед студентами при підготовці рефератів.

Соціально-економічне і суспільно-політичне спрямування тематики семінарських занять дозволяє студентам отримати поглиблені знання з найскладніших і проблемних питань курсу, розкрити для себе найважливіші закономірності античної історії.

Запропоновані теми не вичерпують усього матеріалу, який може бути предметом вивчення на практичних заняттях. Їх вибір визначається методологічною та методичною значущістю окремих розділів курсу і наявністю доступних для першокурсників джерел. Теми семінарських занять не дублюють лекційний курс навчальної програми.

На семінарських заняттях студенти виступають з доповідями, підготовленими відповідно до вказаних нижче тем. При підготовці доповіді студент зобов’язаний провести порівняльний аналіз джерел, згрупувати їх відповідно до автентичності, достовірності, об’єктивності, важливості при вивченні окремих питань, що виносяться на обговорення під час проведення семінарських занять. Тому основній частині виступу повинен передувати короткий аналіз джерел з вказаного питання темі, а також огляд доступної студенту історіографії. Основна частина виступу повинна завершуватися підсумком, у якому стисло резюмуються основні положення з даної проблеми, робиться акцентування на думку самого доповідача, формулюються висновки.

Практичні заняття повинні також сприяти формуванню у студентів прийомів дослідницької роботи. З цією метою в рекомендаціях запропонована тематика рефератів та есе, яка передбачає активність і зацікавленість студентів при виборі і розробці теми. Тема реферату чи есе повинна бути цікавою для студента-першокурсника і вибрана ним самим.

Будь-яка письмова робота складається з трьох основних частин: вступу, основної частини (в письмових роботах слово “основна частина” не пишеться: як правило, ця частина роботи поділена на розділи), висновків, списку використаних джерел і літератури. У вступі дається постановка проблеми, характеризуються джерела та історіографія (обов’язково стосовно конкретної теми), визначаються мета і завдання роботи. В основній частині розглядається фактичний матеріал, на підставі аналізу якого робляться висновки (в письмових роботах кожний розділ повинен невеликим самостійним дослідженням, тобто включати назву, вступ, основну частину і висновок). Письмова робота повинна закінчуватися узагальнюючими висновками по кожному з питань, що були розглянені в основній частині роботи, а також дати вичерпні відповіді на всі ті питання, поставлені у вступі.

Враховуючи вищесказане, перед написанням тексту потрібно скласти розгорнутий план-проспект роботи чи доповіді, відобразити в ньому передбачувану структуру роботи і основні висновки. Рекомендується обговорити такий план з викладачем (науковим керівником), щоб при необхідності своєчасно внести поправки.

Маючи чітко продуманий план-проспект роботи, можна переходити до її написання. Рекомендується спочатку написати чернетку основної частини, а вже потім переходити до вступу і висновків. Робота не повинна виглядати як простий переказ матеріалу: необхідно зіставляти різні версії джерел, оцінки дослідників, аргументовано обстоюючи власну думку.

Цитування і посилання на спеціальну літературу доречно використовувати особливо тоді, коли в цих виданнях наводяться якісь маловідомі факти, або ж оригінальні оцінки, думки. Не варто зловживати цитуванням; іноді буває достатньо коротко висловити суть позиції автора. Але у будь-якому випадку необхідно коментувати цитати і посилання в тексті роботи.

Рекомендується звернути особливу увагу на стиль викладу. Не варто робити дуже довгі речення, нагромаджуючи дієприслівникові звороти. Разом з тим треба уникати використання “побутової” лексики. Академічний стиль викладу передбачає використання висловів на кшталт “думається”, “представляється більш обгрунтованим”, “як нам здається” тощо. Небажано писати або говорити “я вважаю”, “я спростовую” і т.п. Взагалі, не прийнято привертати зайву увагу до власної персони, наводячи автобіографічні дані, коли це не пов’язано прямо з темою дослідження. Найкраще враження складає чіткий і лаконічний стиль роботи, не позбавлений водночас деяких художніх достоїнств.

Дуже багато що залежить не тільки від якості змісту, але і від форми подачі матеріалу. Як правило, вони відповідають один одному, але іноді погана форма викладу матеріалу знижує якість загалом непоганого змісту.

Готуючись до семінарського заняття, на якому сам він не є доповідачем або рецензентом, студент у порядку підготовки до семінару і роботи з обговорюваним на цьому семінарі епіграфічним (або літературним) джерелом, повинен дати аргументовані письмові відповіді на питання, що знаходяться в переліку есе до кожної теми, з обов’язковим посиланням на писемне джерело і обов’язковим наведенням, як мінімум, однієї правильно оформленої цитати з джерела.