Методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи з дисципліни «Менеджмент»
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота виконується та оформлюється згідно з ДСТУ і повинна бути побудована в такій послідовності:
Титульна сторінка
Завдання на курсову роботу
Зміст
Вступ
Розділ 1 Теоретична частина
Розділ 2 Аналітична частина
Розділ 3 Проектна частина
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Загальний обсяг курсової роботи повинен складати 30-50 сторінок на аркушах формату А4 (210 х 297). Додатки до вказаного обсягу не входять. Курсова робота подаєтья на захист в твердому переплетенні.
Структура і зміст курсової роботи повинні відповідати індивідуальному завданню на курсову роботу. Завдання формується науковом керівником курсової роботи на основі теми роботи.
У змісті роботи вказуються найменування та номери початкових сторінок усіх розділів і підрозділів. Зміст повинен включати усі заголовки, які є в роботі, починаючи зі вступу і закінчуючи додатками.
У вступі розглядається актуальність обраної теми, визначаються основні проблеми, які виникають при управлінні підприємством. У вступі розкриваються мета і завдання, які ставляться при виконанні курсової роботи, методи дослідження, основні положення курсової роботи, практичне значення отриманих результатов, зміст та структура курсової роботи.
Перший розділ курсової роботи носить загальнотеоретичний характер. В ньому здійснюється аналіз ступеню розробки проблеми дослідження у вітчизняній та закордонній літературі та на його основі відображається соціально-економічна сутність проблеми, визначається її значення для теорії і практики менеджменту. В першому розділі доцільно визначити та розкрити значення понять, що складають дану проблему, здійснити класифікацію цих понять.
В аналітичній частині курсової роботи необхідно подати аналіз точок зору на проблему різних вчених та дослідників, зробити порівняння цих точок зору, виявити переваги та недоліки окремих думок, визначити сфери їх практичного застосування тощо.
В третьму розділі курсової роботи необхідно сформулювати власний погляд на проблему та запропонувати можливі шляхи її вирішення.
Курсова робота виконується на основі не менше 25 літературних джерел. Використання інформаційних матеріалів повинно супроводжуватись посиланням на джерела із зазначенням порядкового номеру в списку використаної літератури і сторінок, наприклад [12, с. 46-48].
2. Оформлення курсової роботи
Робота виконується за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А-4 (210 х 297 мм). Розмір шрифта - 14, міжрядковий інтервал - 1,5; гарнітура Times New Roman. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: зверху, знизу і зліва - 20 мм; справа - 10 мм, абзац - 5 знаків. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, з однаковою щільністю. Нумерація сторінок здійснюється в правому верхньому кутку, починаючи зі змісту, який нумерується цифрою "З" (сторінка на якій знаходиться зміст курсової роботи).
Заголовки структурних частин та розділів виконують великими буквами посередині рядка, всі інші - з абзацу малими буквами, починаючи з великої. Додатки виконують малими буквами посередні рядка.
Структурними елементами пояснювальної записки є розділи, підрозділи, пункти, підпункти, переліки та примітки. Розділ - головна ступінь поділу тексту, позначається номером (1, 2, ... тощо) і має заголовок. Підрозділ - частина розділу, позначається номером (1.1, 1.2, ... тощо) і має заголовок. Пункт - частина підрозділу, позначається номером (1.1.1, 1.1.2, ... 3.1.2 тощо) і може мати заголовок. Після номера крапку не ставлять, а пропускають один знак. Кожний розділ починають з нової сторінки, підрозділи з нової сторінки не починають.
Заголовки розділів пишуться великими літерами посередині тексту. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Переноси частини слів в заголовку не допускаються, на інший рядок слово переноситься повністю. Якщо заголовок складається з двох речень, то вони розділяються крапкою.
Заголовки підрозділів пишуться, окрім першої, малими літерами і розміщуються також посередині тексту. Відстань між текстом та заголовком 3-4 інтервали, відстань між заголовком розділу та підрозділу - 2 інтервали.
Розділи нумеруються арабськими цифрами в межах всієї курсової роботи. Вступу, висновкам, переліку використаної літератури порядковий номер не присвоюється. Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу, пункти - в межах кожного підрозділу, а підпункти - в межах кожного пункту.
Зміст складається зі слова "ЗМІСТ", яке записують у вигляді заголовка симетрично до тексту, а також назв розділів та підрозділів. Напроти останнього речення назви розділу або підрозділу в правій частині змісту проставляється номер сторінки, з якої починається цей розділ (підрозділ). Номери сторінок проставляються таким чином, щоб відстань між правою лінією рамки та лівими цифрами номерів сторінок була не меншою ніж 5 мм. Над колонкою номерів сторінок скорочене слово "стор." не пишеться. Зміст розміщується одразу за бланком завдання.
Цифрові та інші дані рекомендується розташовувати в таблицях та рисунках. З обов'язковим посилання в тексті, наприклад: (табл. 1.1.), або (рис. 1.1), що означає, що дана таблиця (рисунок) є першою в першому розділі курсової роботи. При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.
Формули, якщо вони подаються у роботі, вписують чорним чорнилом і нумерують арабськими цифрами. Для подання формул краще використовувати редактор формул MS Equation.
Формули нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого берега аркуша на рівні нижнього рядка формули, до якої він належить в круглих дужках, наприклад: (2.1) - перша формула другого розділу. При посиланні у тексті на
формулу необхідно вказати її повний номер в дужках, наприклад, "у формулі (2.4)". Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій воні наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова „де" без двокрапки. Наприклад:
"Для акцій з постійним ростом вартість капіталу визначається як:
(2.4)
де ке - вартість капіталу, %; Ро - ціна за акцію, що її отримує компанія, грн.; / -відносні витрати на розміщення акцій; g - очікувані темпи росту дивідендів, %."
Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші не слід нумерувати.
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула міститься в рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, що міститься в середині групи
формул.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.
Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.
Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої літери друкується слово «Додаток » і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.
Текст додатка за необхідністю може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 -перший підрозділ третього розділу додатка В.