Методичні рекомендації до виконання курсової роботи

Обираючи тему курсової роботи слід враховувати власні наукові інтереси, власну обізнаність у тій чи іншій темі, а не діяти за принципом найменшого опору (обирати найменший за обсягом блок запитань для аналізу). Наявність власної заінтересованості не тільки підвищить якість курсової роботи, дасть додатковий емпіричний матеріал для наукових пошуків, але і зробить процес роботи цікавим, і навіть приємним. Обізнаність у конкретній тематиці допоможе більш повно і грамотно описати проблемну ситуацію та визначити актуальність теми на початку вступу. Аби поглибити свої знання з обраної тематики, рекомендується ознайомитися з результатами останніх соціологічних досліджень, пов’язаних із обраною темою (іноді для цього достатньо аналізу періодичних фахових видань).

Мета — це спрямованість на кінцевий результат всього дослідження. Вона тісно пов’язана з темою курсової роботи. Наприклад, якщо тема звучить «Ціннісні орієнтації української молоді», то мета, відповідно буде приблизно такою: «Дослідити ціннісні орієнтації молоді, визначити основні пріоритети та чинники впливу».

Завдання курсової роботи — це алгоритм досягнення мети. Наприклад, для реалізації згаданої теми спочатку треба визначити важливість певного набору цінностей для всієї досліджуваної сукупності, упорядкувати (проранжувати) отриманий результат, а потім вже шукати можливі чинники тощо.

При формулюванні мети та завдань необхідно переконатися, чи може наявний емпіричний матеріал забезпечити реалізацію поставлених завдань. Якщо ні, то завдання потрібно переформулювати. Для перевірки цієї відповідності обов’язково треба вказати масив та ознаки (номер та назву), на основі яких буде здійснюватися аналіз.

Гіпотези — важливий методологічний інструмент дослідження, тісно пов’язаний із завданнями. Формулюючи гіпотези, доцільно перевірити себе: чи за всіма завданнями можна побудувати гіпотези, і чи всім гіпотезам відповідає конкретне вже сформульоване завдання. Якщо ні, то завдання треба доопрацювати. Кількісно гіпотез може бути або стільки ж, або трохи менше, ніж завдань (у зв’язку із неможливістю передбачити результат).

Логіка і послідовність викладу завдань та гіпотез повинна бути «від простого до складного, від загального до конкретного». Отже, спочатку формулюються основні, описові (загальні) завдання, потім — додаткові, причинно-наслідкові, далі — ті, що стосуються окремих специфічних груп респондентів. Це саме правило стосується формулювання та викладу гіпотез, а також їхньої перевірки в основній частині.

Перший розділ основної частини починається з аналізу одновимірних розподілів. Обов’язково подавати таблиці одновимірних розподілів за всіма обраними для аналізу і зазначеними у вступі ознаками. За бажанням ці таблиці можна супроводжувати гістограмами або діаграмами.

Після кожної таблиці неодмінно повинен бути аналіз результату. Найпоширенішою помилкою є те, що за аналіз та інтерпретацію даних видаються переписані з таблиці частотні та відсоткові розподіли. Цього слід уникати. Аналітичний коментар до таблиці одновимірного розподілу повинен визначати лише загальні тенденції. Наприклад, «як видно з таблиці, більшість жителів України (65%) довіряють Збройним силам України».

Якщо одновимірні таблиці побудовані за блоком запитань анкети, в якому використана одна і та ж порядкова шкала (наприклад, вимірювання рівня довіри до різних державних структур), є сенс окрім окремих коментарів до кожної таблиці після всіх таблиць за запитаннями блоку упорядкувати результати (за значеннями середніх арифметичних, наприклад) та подати їх в одній таблиці для порівняння. Після цієї підсумкової таблиці обов’язковий висновок про те, яким з наведених структур респонденти довіряють найбільше, яким — найменше.

Для порівняння пар значень відсотків, коефіцієнтів кореляції або середніх величин (мір центральної тенденції) потрібно користатися процедурою перевірки статистичних гіпотез про значущість розбіжностей, — так, як це робилося на практичних або лабораторних заняттях. При цьому пари значень для порівняння необхідно виділити жирним шрифтом або підкреслити всередині таблиці, з якої (яких) вони взяті.

Можна також будувати нові ознаки, у т.ч. індекси. У випадку їхнього використання необхідно навести формулу, тип, межі коливання та правила інтерпретації.

У цьому розділі доцільно використовувати фільтри — для виділення окремих груп респондентів (підвибірок), а також процедуру зважування — для ремонту вибірки за певними ознаками. Перед використанням кожного з прийомів необхідно обґрунтувати його доцільність та зазначити логічні умови, які були використані.

Наприкінці розділу потрібно зробити висновки до першого розділу, в яких коротко викласти всі отримані в першому розділі результати з ілюстрацією основних кількісних показників (відсотків, середніх тощо) у дужках.

Другий розділ курсової роботи, як правило, містить вторинний аналіз соціологічних даних, в основі якого — перевірка каузальних гіпотез. Він спрямований на пошук статистичних залежностей між показниками (на основі кореляційного аналізу), опис типу знайдених залежностей (регресійний, дисперсійний та дискримінантний аналіз), та визначення основних чинників впливу на предмет дослідження, певних структур, моделей, типологій (факторний та кластерний аналіз, багатовимірне шкалювання).

Починати перевірку причинно-наслідкових гіпотез потрібно з побудови таблиць двовимірного розподілу і оцінки значення критерію χ². При аналізі таблиць двовимірного розподілу в курсовій роботі необхідно розміщувати тільки ті таблиці, в яких виявлений зв'язок, або на основі яких перевіряються статистичні гіпотези про значущість розбіжностей. Ті ж таблиці, які були побудовані в процесі аналізу, але гіпотези про наявність кореляції не підтвердилися, в тексті основної частини розміщувати не потрібно (їх можна розмістити в додатках), але обов'язково треба надати значення статистичних показників, що вказують на відсутність зв'язку і, відповідно, на хибність гіпотези. Після перевірки гіпотези обов’язково потрібно конкретизувати висновок про її вірність або хибність: наприклад, «Гіпотеза №6 спростована, отже оцінка матеріального становища сім’ї не залежить від національності респондентів.”

Якщо критерій χ² вказує на наявність невипадкового статистичного зв’язку між ознаками, треба провести подальший кореляційний аналіз — спочатку коефіцієнтів кореляції (Чупрова, Крамера, Пірсона та Спірмена), потім коефіцієнтів взаємного впливу ознак (λ Гудмана), на основі яких зробити висновок про наявність або відсутність каузальної залежності, і, якщо характер даних (шкали вимірювання) дозволяє, описати характер залежності більш детально за допомогою рівняння регресії.

Після цього для демонстрації статистичної тенденції залежності за допомогою процедури перевірки статистичних гіпотез оцінити значущість розбіжностей відповідних пар відсотків, середніх або коефіцієнтів кореляції (останніх — для пари відповідних таблиць).

Після аналізу таблиць двовимірного розподілу бажано (але не обов’язково) побудувати рівняння множинної регресії та скористатися дискримінантним аналізом для визначення найвпливовіших ознак-факторів. У цьому випадку потрібно подати в тексті обґрунтування вибору саме такого переліку незалежних ознак та детальну інтерпретацію отриманого рівняння.

Бажано (але не обов'язково) використати в курсовій роботі процедуру застосування факторного або кластерного аналізів. Це залежить від природи висхідних даних та потреб окремої курсової роботи.

У випадку застосування факторного аналізу потрібно обґрунтувати необхідність і доцільність його проведення, обов’язково використовувати ітерацію, а після застосування процедури подати не лише факторне рішення, але і надати назву кожному з факторів та інтерпетувати його.

При застосуванні кластерного аналізу також необхідно спочатку обґрунтувати доцільність його використання, перелік ознак для кластерізації, зазначити використаний алгоритм, кількість рішень, дати назви отриманим кластерам, та оцінити надійність результату. Якщо є така необхідність, можна дослідити кожний отриманий кластер окремо, виділивши його у підвибірку за допомогою фільтра.

Висновки до другого розділу повинні містити в узагальненому вигляді всі отримані результати про віднайдені або відсутні статистичні залежності, про головні й другорядні чинники впливу на предмет дослідження, про латентні чинники або побудовані типології.

Загальні висновки повинні містити всі отримані в процесі виконання курсової роботи результати. Для цього доцільно дотримуватися логіки і послідовності сформульованих у вступі завдань та гіпотез. Аби упевнитися, чи всі висновки зроблені, треба перевірити виконання всіх поставлених у вступі завдань та перевірку сформульованих гіпотез. Не слід лякатися, якщо не всі гіпотези знайшли підтвердження, адже це спрямовує науковців на новий пошук. Навпаки, може насторожувати, якщо всі вони підтвердилися (не практиці такого ніколи не буває) — це вказує на можливість фальсифікації даних або результату.

В процесі перевірки сформульованих у вступі гіпотез (особливо, коли вони спростовуються) у дослідників часто виникає потреба у висуванні додаткових (робочих) гіпотез, не запланованих на початку роботи. Результати їхньої перевірки також повинні міститися у висновках.

Після висновків, що стосуються виконання окремих завдань дослідження повинен бути зроблений короткий загальний висновок про досягнення мети курсової роботи.

У разі потреби і можливості бажано надати рекомендації, спрямовані на вирішення центральної проблеми (покращення проблемної ситуації тощо).