- •2. Пізнання природи людської індивідуальності..............................................36
- •3. Загальні принципи диференційного аналізу..............................................50
- •4. Диференційні характеристики пізнавальних процесів................................59
- •5. Грані ментальної реальності. Емоційні і регулятивні процеси, мова і свідомість..................................................................................................................80
- •6. Координати індивідуальності людини – темперамент.................................90
- •7.Типологія темпераменту в диференціальній психології.............................110
- •8. Здібності та інтелект.........................................................................................125
- •9.Особистість: диференційно-психологічний аспект.....................................138
- •10. Конституційний фактор індивідуальності.................................................155
- •11.Стильові особливості індивідуальності.......................................................175
- •12. Статеві відмінності: біологічна еволюція і соціальні традиції...............188
- •13. Диференціальна психологія чоловіків і жінок..........................................198
- •14. Критерії відмінностей між соціальними групами.....................................220
- •14.1. Критерії відмінностей між соціальними групами.......................................220
- •15. Різні полюси виду homosapiens: раси та етноси.................................231
- •16. Правила без виключень.................................................................................243
- •17.Феномен креативності в диференційній психології..................................252
- •18. Параметри індивідуальної самосвідомості – способи інтерпретації подій.........................................................................................................................266
- •Передмова
- •Диференціальна психологія: основні поняття
- •1.1. Передумови вчення про відмінності між людьми
- •Життєві спостереження і психологія здорового глузду
- •Вимоги практики
- •Науковий аналіз фактів і перші експерименти
- •1.2. Диференціальна психологія — право на незалежність
- •Концептуальні інтерпретації: навколо цілей, завдань і методів
- •Міфологія диференціальної психології
- •Теоретичні установки і методологічні пастки
- •1.3. Універсальні дихотомії людинознавства: диференціально-психологічний аспект
- •1.4. Ієрархічна структура суб'єкта взаємодії зі світом: організм, індивід, особистість, індивідуальність
- •1.5. Диференціально-психологічна парадигма у вивченні людини
- •1.6. Внутрішній і зовнішній статус диференціальної психології
- •Пізнання природи людської індивідуальності
- •2.1. Взаємодія середовища і спадковості.
- •2.2. Сучасне розуміння спадковості і середовища
- •2.3. Індивід, особистість, індивідуальність.
- •2.4 Диференційна психологія як наукова база психології індивідуальних відмінностей.
- •2.5. Спеціальна теорія індивідуальності
- •3. Загальні принципи диференціального аналізу
- •3.1 Принцип реалізації формального підходу
- •3.2 Принцип інтегрального аналізу
- •3.3 Принцип взаємозв'язку інтра- та інтеріндівідуальних закономірностей
- •3.4 Принцип взаємодії ендо- та екзофакторів у детермінації відмінностей.
- •3.5. Принцип вимірюваної та статистичної оцінки досліджуваних явищ.
- •4.Диференціальні характеристики пізнавальних процесів
- •4.1. Дослідження сенсорної сфери новонароджених.
- •4.2. Диференційні характеристики відчуттів та сприймань.
- •4.3. Стильові характеристики мислення.
- •4.4. Диференційні характеристики уяви.
- •4.5. Типи уваги та пам’яті.
- •10. Диференційні характеристики уяви.
- •Грані ментальної реальності. Емоційні і регулятивні процеси, мова і свідомість.
- •5.1. Патерни емоційної взаємодії
- •5.2. Емоційні переваги, реакції та стилі.
- •5.3. Емоційні та неемоційні суб’єкти
- •5.4. Індивідуальні особливості регуляції і саморегуляції
- •5.5 Стиль мовлення: Як ми говоримо?
- •5.6. Стильові особливості свідомості
- •6. Координати індивідуальності людини - темперамент
- •6.1. Загальне поняття про темперамент.
- •6.2. Основні компоненти темпераменту.
- •6.3. Історичний аналіз темпераменту.
- •Гуморальні теорії
- •Морфологічні теорії
- •Нейродинамічні теорії
- •Факторні теорії темпераменту
- •Про темперамент з погляду вищої нервової діяльності
- •6.4. Темперамент у структурі особистості
- •7.Типологія темпераменту в диференціальній психології
- •7.1. Історичні аспекти вчення про темперамент
- •7.2. Індивідуальні особливості особистості.
- •7.3. Дослідження і. П. Павлова про чотири основні типи нервової системи
- •7.4. Особливості розумової діяльності
- •7.5. Класифікація к. Леонгарда
- •8.Здібності та інтелект
- •8.2. Iq і здібність до навчання
- •8.3. Формальний аналіз інтелекту: від загального чинника до ієрархічних моделей
- •8.4.Стійкість інтелектуальних вимірювань
- •8.5. Спадковість і середовище в детерміації інтелектуальних відмінностей
- •8.6. Інтелект в структурі індивідуальних властивостей
- •9. Особистість: диференціально-психологічний аспект
- •9.1 Початок формування людської особистості
- •9.2.Концепції особистісних рис
- •Екстраверсія/Інтроверсія
- •Активність / Соціабельність /Емоційність
- •Тривожність
- •Сором’язливість
- •9.3.Теорії особистісних факторів: три, шістнадцять, п’ять
- •Велика п’ятірка: лексична модель
- •П’ять чинників: психометрична модель
- •9.4. Нейропсихологічна інтерпретація особистісних параметрів
- •9.5. Інтра - і інтеріндивідуальний статус особистості
- •10. Конституційний фактор індивідуальності
- •10.1. Будова тіла і характер людини. Е.Кречмер
- •10.2. Типологія людини. В. Шелдон
- •10.3. Факторний аналіз будови тіла у зв'язку з психічними особливостями людини. Дж.Таннер
- •11. Стильові особливості індивідуальності
- •11.1. Поняття життєвого стилю в психології
- •11.3. Поняття психологічного подолання (coping strategies) і його варіації
- •11.4. Поняття когнітивного стилю в психології індивідуальності
- •11.5. Стиль життя і самоактуалізація
- •12. Статеві відмінності: біологічна еволюція і соціальні традиції
- •12.1. Статеві відмінності і статево-рольова поведінка
- •12.2. Деякі аспекти статевої диференціації
- •Специфіка статі в пренатальному періоді розвитку
- •Статева ідентифікація у малюків
- •Хлопчики і дівчатка в період дозрівання
- •Юнаки і дівчата в період молодості
- •Чоловіки і жінки в період дорослості
- •12.3. Фактор статі і психіка
- •Статеві відмінності в період дорослості
- •Інтелект
- •Мовні здібності
- •Реакції на стрес
- •Особистісні зміни
- •12.4. Соціальні стереотипи: справжні чоловіки і жінки
- •12.5. Яка реальність приховується за стереотипами?
- •13. Диференціальна психологія чоловіків і жінок
- •14. Критерії відмінностей між соціальними групами
- •14.1. Критерії відмінностей між соціальними групами
- •14.2. Екологія індивідуального розвитку
- •14.3. Сімейне середовище в контексті класових відмінностей
- •14.4. Вплив статусного рівня на інтелект
- •14.5. Якість життя: освіта, наявність і складність роботи, гроші і здоров'я
- •14.6. Прагнення до досягнень в контексті соціальної стратифікації
- •15. Різні полюси виду homosapiens. Раси та етноси
- •15.1.Соціокультурна координата індивідуальності
- •15.2. Крос-культурне дослідження фізичного розвитку, психічних процесів та особистості
- •Ранній фізичний розвиток
- •Пізнавальні процеси
- •Інтелектуальна раса
- •Культурні особливості мови
- •Особистість крізь призму культури
- •15.3. Виховання в контексті культури
- •15.4. Етнічна самосвідомість
- •Суб’єктивно-моральне розуміння брехні
- •Морально-правові судження
- •Ставлення до роботи
- •Мрії про майбутнє
- •16. Правила без виключень
- •16.1. Інший - "не ворожий, а просто відмінний від тебе"
- •16.2. Психопатологія
- •16.3. Класифікація і вимірювання порушень
- •16.4. Симптомокомплекси аномального розвитку
- •16.5. Форми індивідуальної дезадаптації
- •Когнітивно-емоційні девіації
- •17.Феномен креативності в диференціальній психології
- •17.1. На межі... Божевілля або геніальності?
- •Творчість як форма душевного розладу
- •Творчість як форма унікального самовираження
- •17.2. Обдарованість, талановитість, геніальність – в чому різниця?
- •17.3. Механізми креативності
- •Швидкість і варіативність vs метафоричність
- •Інтелектуальність vs оригінальність
- •Конвергентність vs дивергентність мислення
- •17.4. Елементи життєвого шляху творчої особистості
- •17.5. Портрет генія
- •17.6. Конструктивні тенденції індивідуальності
- •18.Параметри індивідуальної самосвідомості – способи інтерпретації подій
- •Універсальні фактори суб’єктивних семантичних просторів.
- •Особистісні конструкти як «шляхи передбачення подій».
- •Специфіка особистісних установок через призму ситуації.
- •Суб’єктивне трактування життєвих подій: атрибутивні стилі.
- •Щасливчики та нещасливі або Особистість та Доля.
- •В галереї « Картини життєвого шляху»
1.5. Диференціально-психологічна парадигма у вивченні людини
Так або інакше, але все різноманіття дослідницьких (теоретичних, експериментальних і прикладних) напрямів групується навколо двох типів виділених нижче конструкцій, які деякі автори позначають як "категоріальні блоки", "категоріальні тріади" (Ярошевський, 1961; 1996; Умріхин, 1987), а ми називаємо, перефразовуючи Т.Куна (Kuhn, 1977), парадигмальними формулами. Незалежно від авторських переваг, всі ці лінії дослідницької думки відображають принаймні одну, загальну характеристику психічної реальності — несхожості один до одного різних рівнів організації індивідуальності і її властивостей.
«Організм — індивід — особистість». Ці поняття, що виводяться з історико-методологічного аналізу (Умріхин, 1987) розвитку психологічного пізнання, вказують на "різний рівень взаємовідношення людини з дійсністю, а тим самим на "різні підсистеми" в загальній будові носія психічного життя" (Ярошевский, 1974, с-432). Зрозуміло, мова не йде про "жорстке однозначне розмежування органічних, соціальних і психічних властивостей" (Кон9 1984) предмету дослідження (людини), проте потрібно зрозуміти необхідність виділення ієрархії носіїв різних індивідуальних властивостей, що дозволить отримати адекватне уявлення про механізми їх формування.
"Індивід — особистість — індивідуальність". Якщо необхідність розведення понять першої пари (індивід і особа) наголошується представниками практично всіх напрямів вітчизняної психологічної теорії (Леонтьев, 1977; Рубінштейн, 1946; Ананьев, 1968), то при аналізі співвідношення цих понять з терміном "індивідуальність" між ними виникають значні розбіжності. Щоб підкреслити наявність більш інтегральної освіти для першої пари понять додаються різні модифікації — "соціальний індивід", "суб'єкт діяльності", "метаіндивідуальність". У цих випадках індивідуальність також виявлялася іноді інтегральною освітою, що включає, наприклад, тріаду "індивід — особистість — суб’єкт діяльності" (Ананьев, 1977). Також цікавий підхід, в якому "індивід — особистість — індивідуальність" представлені як елементи еволюційної системи (Асмолов, 1990), хоча логічніше було б починати розмову про еволюцію з розгляду біологічної підсистеми людини — організму.
У найбільш загальному виді уявлення про парадигму в певній області науки були сформульовані Т. Куном (Kuhn, 1973). Творець парадигмальної теорії виділяє два аспекти у визначенні парадигми — "дисциплінарна матриця" і "зразок". Останнє визначається як конкретне рішення, прийняте науковою групою і що стало символічним узагальненням різних аспектів проблеми, якраз і ув’язнених в зразку. Досліджуючи зразок, можна навчитися застосовувати символічне узагальнення як для нових експериментальних ситуацій, так і при вивченні схожих взаємодій.
Дисциплінарна матриця є певним "загальним володінням" в рамках професійної дисципліни і містить три типи елементів: символічне узагальнення, моделі і зразки — тобто елементи, які лежать в основі відносної повноти професійного спілкування. Найважливішим є те, що дисциплінарна матриця утворює концептуальну структуру (Suppe, 1977).
Як відзначають багато відомих психологів (Eysenk, 1994; Lamieil, 1997), більшість підручників з психології особи і індивідуальних відмінностей представляють собою звичайний набір розділів. Найчастіше вони включають виклад не зв'язаних між собою теорій, або огляд фактів з окремих областей проблеми, що вивчається. З часом додаються нові підходи, накопичуються нові факти. Але все це (Eysenk, 1983) не є еволюцією парадигми, і жодна з традиційних ліній диференціально-психологічного дослідження не була поки що прийнята в цій якості.
Разом з тим науковою громадськістю допускається ряд теорій парадигмальних установок, що існують в множині. Так, дослідження в області індивідуальних, типологічних і групових відмінностей — незалежно від суб'єктивної позиції авторів — ведуться в контексті універсальних смислових "зв'язок" (ланцюжків, chanks, sets), що визначають диференціально-психологічні координати вивчення людини: біологічно — психологічно — соціальне, загальне — особливе — унікальне, стійке — флуктуруюче — мінливе і т.д. Представники всіх підходів, що склалися до теперішнього часу, підкреслюють необхідність розведення рівнів (але мало хто говорить про принципи співвідношення рівнів ментальної реальності) аналізованого феномена — рівня організму і особистісного рівня, індивідуального і групового, тобто про встановлення, в першу чергу, родовидних співвідношень у феноменологічній структурі, що вивчається. Про важливість розведення рівнів говориться при аналізі темпераменту, стилю інтелекту, здібностей, ієрархії потреб, мотивів і цілей, особи в цілому.
У школі диференціальної психофізіології, яка веде свою наукову традицію від ідей І. П. Павлова (1951), зміст того, що Т.Кун назвав пізніше Зразком, виражено в парадигмальному формулюванні "організм – індивід — особистість". В сформованому Б.М.Тепловим і В.Д.Небиліциним науковому напрямі досліджуються і співвідносяться між собою різні рівні індивідуальності (див. Базилєєич, 1996; Голубева, 1994; Велике 1996; Лейтес, 1960; Різдвяна, 1997; Рустов, 1979; Strelau, 1983 і ін.). Практично в цьому ж напрямі, розвиваючи уявлення про ієрархічну організацію системи індивідуальних ознак, працювали Б. Г. Ананьев (1977), В. С. Мерлін (1986) та їх численні послідовники. І в роботах, виконаних в рамках дещо іншого за напрямком (зрозуміло, в сенсі науково-методологічних установок) діяльнісного підходу, робиться акцент на первинності для будь-якого теоретичного узагальнення в області вивчення індивідуальності (особи) відмічених вище за парадигмальних формули (Асмолов 1996; Клімову 1967; Леонтьеву 1977).
Узагальнюючи теоретичні і експериментальні дані, накопичені більш ніж за півстоліття, можна припустити, що на перетині методологічних ліній в даній області дослідження виникає дисциплінарна матриця, яка в спрощеному вигляді представляється так:
Рис. 6. Схематичне представлення дисциплінарної матриці в області диференціально-психологічних досліджень.
В цьому випадку доповнити парадигмальну конструкцію диференціальної психології може зразок, що є ієрархічною моделлю індивідуальності людини. Теоретичні і експериментальні аспекти цієї моделі (знов ж таки, поки що не співвіднесені між собою в єдиному концептуальному просторі) проаналізовані у ряді фундаментальних досліджень (Royce, Powell, 1983; Clarke & Clarke, 1984; Ананьев, 1996; Мерлін, 1986).
Представлений в подальших розділах матеріал за своєю структурою і логікою викладу відповідає — можливо, не завжди настільки вдало, наскільки б хотілося авторові — описаній парадигмальній конструкції, ефективність якої все більше і більше підтверджується новітніми дослідженнями.
Завершуючи цей підрозділ, хотілося б відзначити, що сама природа складного біопсихосоціального феномена індивідуальності людини вимагає включення в науковий аналіз "демаркаційних критеріїв" (Popper, 1959; 1962), що дозволяють відрізняти наукове знання від ненаукового, а також псевдонаукового. Чи наступить парадигмальна революція (в термінах Куна) в області диференціально-психологічних досліджень людини, залежить і від того, наскільки інтенсивною буде міждисциплінарна взаємодія в цьому напрямі на початку наступного, третього тисячоліття (див. також Післямова).