- •Тема 1. Соціологія як наука. Предмет і функції соціології ..........................................16
- •Тема 2. Виникнення і становлення соціології як самостійної науки………………….32
- •Тема 3. Класична соціологія ......................57
- •Тема 4. Соціологія другої половини XX ст. Майбутнє соціології.............................72
- •Тема 1. Соціологія як наука. Предмет та функції соціології
- •Тема 2. Виникнення істановлення. Соціології як самостійноїнауки
- •Тема 3. Класична соціологія
- •Тема 4. Соціологія другої половини XX ст. Майбутнє соціології
- •Тема 5. Основні етапи розвитку української соціології
- •Тема 6. Суспільство як цілісна система
- •Тема 7. Соціологія особистості
- •Тема 8. Соціологія сім'ї
- •Тема 9. Соціологія молоді
- •Тема 10. Етносоціологія і соціологія нації
- •Тема 11. Соціологія культури
- •Тема 12. Соціологія політики
- •Тема 13. Соціологія праці та управління
- •Тема 14. Розробка програми конкретно-соціологічного дослідження
- •Тема 15. Методична частина програми конкретно-соціологічного дослідження
- •Соціальна будова у соціологічній концепції
- •1.Соціальне самовизначення молоді .
- •2. Політичне самовизначення молоді
- •3.Професійне самовизначення молоді
- •4. Економічне самовизначення молоді
- •Тема 11
- •Кількість офіційно зареєстрованих релігійних організацій в Україні
- •Загальна структура соціальних цінностей і потреб населення країни (інтегральні показники у балах; максимальний бал — 3; кількість позицій — 20; у таблиці подані лише перші 10 за ієрархією)
- •Індекс достатності соціальних цінностей і потреб (інтегральні показники у балах; максимальний бал — 3; кількість ( позицій—23; у таблиці подано лише перші 10)
- •Важливість певних аспектів життя людини та задоволеність життям у зазначених аспектах (у %, 2000 р.; у питальнику наведено 18 позицій; в таблиці вміщено 9 найважливіших позицій)
- •Рівень довіри населення людям і соціальним інституціям (інтегральні показники у балах; максимальний бал — 5)
- •Структура вільного часу (у %; види занять, які здійснювалися не менше одного разу на тиждень; усього 31 позиція; наведені дані про найтиповіші види діяльності на дозвіллі)
- •Конфесійна приналежність респондентів (у %)
- •Ступінь задоволення соціальним статусом респондентів та їх відносинами з суспільством (у%)
- •Тема 12
- •Тема 13
- •1. Зміни в характері виробництва:
- •2. Трансформація власності:
- •3. Зміни характеру організації та управління виробництвом:
- •4. Зміна соціального статусу і ролі робітника та формування нової системи цінностей:
- •Тема 14
- •Структура програми конкретно-соціологічного дослідження
- •1. Формулювання теми, мети дослідження та його основних завдань
- •2. Визначення об'єкта і предмета дослідження
- •3. Здійснення інтерпретації понять
- •4. Формулювання гіпотез дослідження.
- •Тема 15
- •Етап підготовки до польового дослідження
- •Етап польового дослідження
- •Підготовка первинної інформації до її опрацюван ня та обробки на комп'ютерах
- •Аналіз результатів дослідження, формулювання висновків і рекомендацій
- •Завдання до теми 7
- •Завдання до теми 8.
- •Завдання до теми 9
- •Завдання до теми 10
- •Завдання до теми 11
- •Завдання до теми 12
- •Завдання до теми 12
- •Завдання до теми 13
- •Завдання до теми 7
- •Завдання до теми 8
- •Завдання до теми 9
- •Завдання до теми 10
- •Завдання до теми 11
- •Завдання до теми 12
- •Завдання до теми 13
- •Завдання до теми 14
- •Завдання до теми 15
- •Завдання до теми 9
- •Завдання до теми 10
- •Завдання до теми 11
- •Завдання до теми 12
- •Завдання до теми 13
- •Завдання до теми 14
- •Завдання до теми 15
Конфесійна приналежність респондентів (у %)
-
1994
2001
Українська православна церква
(Київський патріархат)
25,7
30,2
Українська православна церква
(Московський патріархат)
3,3
12,4
Українська автокефальна православна церква
1,7
0,7
Російська православна церква
7,2
-
Греко-католицька церква
6,1
8,1
Не належу до жодної церкви чи конфесії
37,2
З1,7
Отже, питома вага респондентів, що належать до певної конфесії, зросла в останні роки до двох третин із відповідним зменшенням опитаних, які не вірять у Бога і не є членами певних релігійних громад. Зіставлення кількості релігійних організацій і розподілу респондентів за приналежністю до певної конфесії свідчить, що незважаючи на кількісне переважання релігійних інституцій УПЦ МП, Українська православна церква Київського патріархату є більша за кількістю членів релігійних громад і релігійних симпатиків. Якщо ж поглянути на поведінкову активність тих, які вважають себе віруючими, побачимо, що відвідують церкву бодай раз протягом тижня і беруть участь у релігійних обрядах лише 18,4% опитаних (станом на 2003 р.). І в цьому випадку соціологи стало фіксують розрив між ціннісними орієнтаціями і реальною поведінкою населення.
Фахівець у галузі соціології релігії Н.Дудар у своїх дослідженнях зазначає, що релігійність постсоціалістинного періоду (притаманна також і населенню України) характеризується неоднорідністю, незавершеністю, неоднозначністю, поліфункціональністю, багатоконфесійністю (при домінуванні християнської традиції) та дисгармонійністю між кількісним піднесенням і невідповідним якісним наповненям. Вона як риса сучасного віруючого еволюціонує в бік абстрактності й розмитості ідеї надприродного, активного розвитку позаконфесійної і позацерковної релігійності (коли кількість віруючих є більшою, ніж членів певних релігійних громаді прибічників тої чи іншої конфесії), релігійного пристосовництва тощо. Головною рисою сучасної релігійності в Україні дослідниця називає суперечливий дуалізм, що проявляється, з одного боку, в її відкритості, адогматичності, демократичності, толерантності, лояльності, індивідуалізації, а з другого — в еклектиці, невизначеності, фрагментарності, популізмі, обрядовості, прагматизадії тощо. Як бачимо, конкретний вид культурної духовно-практичної діяльності й відповідна складова свідомості є так само амбівалентними (тобто суперечливими), як і ціла царина соціокультурної діяльності і свідомості населення України в цілому.
У сучасному українському суспільстві виокремлюються принаймні два принципово різні типи релігійності (і відповідно типи носіїв цієї релігійності) — масова і воцерковлена. Перший тип означається низьким ступенем і поверховістю релігійних переконань, недостатньою силою релігійної віри, слабкою інтенсивністю релігійних почуттів та переживань, неактивною та неусвідомленою релігійною діяльністю, повільним засвоєнням релігійних ідей, норм і цінностей, конформізмом тощо. Другий тип вирізняється цілісністю, виваженістю, ґрунтовністю релігійних переконань та їх відповідністю конкретним релігійним віруванням, вимогливістю до виконання релігійних практик, залученістю до релігійних організацій, участю в соціальній, просвітницькій, благодійній та іншій діяльності релігійних громад. Н.Дудар належить встановлення кореляційного зв'язку (тобто узгодженості) між вірувальною ідентифікацією і ступенем сімейного релігійного виховання: міцнішими є релігійні ідентитети серед тих віруючих, які інтегрували релігійні цінності й норми на етапі первинної соціалізації, у сім'ї. Ця тенденція має глибше коріння на Заході; дещо слабша вона на Півночі та в Центрі країни. Механізм набуття релігійності на Сході і Півдні зазвичай діє у процесі вторинної соціалізації і має радше ритуальний характер.
Нарешті здійснимо аналіз декількох характеристик психологічних станів респондентів, які дають змогу уявити не лише вербально-раціональні зрізи масової свідомості, а й глибинніші її складники (див. Табл.№8).
Табл. № 8.