Передмова

ЩО І ЯК ВИВ ЧА Є СОЦІОЛОГІЯ

Форф.£ус керисий З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ

СОЦІОЛОГІЯ СУСПІЛЬСТВА: СОЦІАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ

СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ -СКЛАДНІ СОЦІАЛЬНІ УТВОРЕННЯ

Висновки СОЦІОЛОГІЯ: В ПОШУКУ І РОЗВИТКУ

СОЦІОЛОГІЯ

5-те видання, перероблене і доповнене

Харків 2006

ББК60.5 С69

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

(лист№ 14/18.2 1352від 30.07.2003)

Авторський колектив:

ВОЛОВИЧ В. І. — доктор філософських наук, професор; ГОЛОВЧЕНКО Г. Т. — доктор філософії, професор; ГОРЛАЧ М. І. — доктор історичних наук, професор; ЖИЛЕНКОВА І. М. — кандидат історичних наук, доцент; КРЕМЕНЬ В. Г. — академік, доктор філософських наук, професор,

керівник авторського колективу; НАЙДЬОНОВА В. В. — доктор філософії, доцент; СОКОЛОВ М. О. — кандидат економічних наук, професор; ТРЕБІН М. П. — доктор філософських наук, професор

Рецензенти:

доктор філософських наук, професор Будко В. В.

(Українська інженерно-педагогічна академія);

доктор філософських наук, професор Лозовий В. О.

(Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого)

Інститут сходознавства та міжнародних відносин «Харківський колегіум»

© В. І. Волович, Г. Т. Головченко, М. І. Горлач, В. Г. Кремень та ін., 2005 І8ВК 966-312-423-7 © Видавничий будинок «Фактор», 2006

ЗМІСТ

Передмова 9

ЩО 1 ЯК ВИВЧАЄ СОЦІОЛОГІЯ 13

1. Соціологія — наука про суспільство 14

2. Предмет та об'єкт соціології 23

Література 36

'Ра^сл пср-исий З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ

ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ 38

1. Джерела соціологічних знань - 38

2. Розвиток соціальних знань у Стародавньому Світі 44

3. Формування соціологічної думки в Середньовіччя та в епоху Відродження .. 55

4. Особливості розвитку соціальних знань в XVII ст 67

5. Соціально-правові вчення в XVIII ст 78

Література 93

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ В XIX-XX СТ.

(Класичний період) 94

1. Класична соціологічна спадщина 94

2. Розвиток соціології в XIX ст 106

3. Розвиток соціології в XX ст 127

Література 146

СУЧАСНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ 147

1. Соціологічні концепції першої половини XX ст 147

2. Соціологічні концепції другої половини XX ст 158

Література 170

ФОРМУВАННЯ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ 171

1. Джерела соціально-політичних учень в Україні 171

2. Основні напрямки і тенденції розвитку суспільно-політичної думки 184

3. Соціально-політична думка в Україні: національно-культурне

відродження та державність 196

Література 218

СОЦІОЛОГІЯ СУСПІЛЬСТВА: СОЦІАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ТА СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ

ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО (Соціологічний аналіз) 220

1. Людина — соціальне явище 220

2. Основні віхи становлення суспільства 226

3. Основні компоненти суспільства як соціальної системи.

Категорії соціальності суспільства 236

4. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції 248

Література 258

БАЗОВІ КОМПОНЕНТИ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТТЯ 259

1. Соціальні спільності, соціальні інститути 259

2. Соціальна дія 270

3. Соціальний зв'язок 284

Література 290

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА, СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ СУСПІЛЬСТВА 291

1. Основні компоненти соціальної структури суспільства 291

2. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність 307

3. Соціально-поселенська структура 320

Література 330

СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИ 331

1. Основні проблеми соціології особи 331

2. Теорія і практика соціалізації особи 343

3. Соціологія молоді 353

Література 369

ЕТНОСОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ 370

1. Предмет етносоціології. Проблеми національних відносин 370

2. Національні процеси і відносини. Основні напрямки соціології націй 381

Література 397

СОЦІОЛОГІЯ СПОСОБУ ЖИТТЯ, СОЦІОЛОГІЯ ВІЛЬНОГО ЧАСУ, СОЦІОЛОГІЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ 398

1. Соціологія способу життя 398

2. Суть, структура, характер вільного часу 405

3. Масова комунікація. Соціологія засобів масової інформації 417

Література 432

СОЦІОЛОГІЯ ПОВСЯКДЕННОСТІ 433

1. Світ повсякденності: поняття, суть : 433

2. Морально-гуманістичний зміст життя людини 443

3. Моральний аспект орієнтації на життя 455

Література 462

6

СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА 463

1. Становлення соціології права 463

2. Соціальна обумовленість і соціальна дія права 472

Література 481

СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ 482

1. Екологічна політика: джерела, суть 482

2. Екологічна криза цивілізації: відображення суперечностей

суспільства і природи 490

3. Створення екологічно сприятливих технологій 500

Література 514

Соціальні інститути -складні соціальні утворення

СОЦІОЛОГІЯ ЕКОНОМІКИ. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ 516

1. Економіка — соціальне утворення в суспільстві 516

2. Мета економічної політики 521

3. Функції держави в ринковій системі 526

4. Праця — основа суспільного виробництва 541

Література 557

СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ 558

1. Політика — один із видів соціальних відносин 559

2. Суспільство і політика 565

3. Політична система суспільства 580

Література 593

СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ 594

1. Природа, функції і структура культури 594

2. Суть і зміст культури суспільства 604

Література 623

СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ 624

1. Предмет та метод соціології освіти 624

2. Зміст та роль освіти в житті суспільства 635

Література 656

НАУКА - СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 657

1. Наука — об'єкт соціологічного дослідження 657

2. Соціальні функції науки 670

Література 683

7

СОЦІОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ 684

1. Соціальна поведінка особи та фактори її формування 684

2. Взаємодія між суспільством, особою та вихованням 693

3. Соціальне середовище і проблеми виховання 702

Література 717

СОЦІОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ : 718

1. Суть релігії 718

2. Типи релігій 722

3. Релігійний комплекс і структура 725

4. Тенденції розвитку релігії в суспільстві 733

Література 741

СОЦІОЛОГІЯ СІМ'Ї. ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ 742

1. Соціальний інститут сім'ї та шлюбу 742

2. Сімейні відносини і демографічні процеси 754

Література 764

Висновки 765

Передмова

Наука про суспіїьство — соціологія самостійна галузь знань в Україні склалася набагато пізніше, аніж в західних країнах. В сучасних умо­вах, в процесі національного відродження України, становлення су­веренної демократичної держави та утвердження громадянського сус­пільства, демократизації суспільного життя, колись незатребована наука соціологія розвивається, до неї зростає інтерес. Дедалі більше людей усвідомлює, що без ліквідації соціологічної неграмотності, що відбивається на такій сумній реальності, як відсутність в Україні традицій, навичок та практики застосування демократичних прин­ципів життя, неможливо створити правову державу.

Початки, джерела науки про суспільство йдуть від епохи Прота-гора та софістів, коли усвідомлена потреба розмежування між двома елементами людського буття: природного середовища і середовища суспільного. Саме тоді формується фундаментальна соціологічна проблема тотожності та відмінності законів природи, законів сус­пільного життя. В античну та середньовічну епохи ще відсутнє чітке уявлення про соціологію як науку про суспільство, але уже досить детально формуються концепції та доктрини політичної й правової теорії, економіки, етики та інших галузей знань про суспільство. Стародавні цивілізації Китаю, Індії, Єгипту, Греції та Риму залиши­ли численні письмові пам'ятки досить розвинених філософських концепцій, де розуміння світу не обмежувалося лише природним середовищем, а й поширювалося на сферу соціальних відносин лю­дей. Багате змістом етико-політичне вчення мудрого Конфуція, ста­роіндійські Веди та Упаншади, теорія ідеальної держави Платона, соціальні та політичні погляди Арістотеля, Епікура, Лукреція Кара та ін. впливають на розвиток соціальних знань. Політичні спостере­ження за подіями в суспільстві, поведінкою людини в житті згодом філософськи узагальнюють історичні, економічні, політичні, правові та інші знання про повсякденне життя людей в різних країнах. А починаючи з епохи Відродження, знання про суспільство поступо­во вивільняються від релігійно-теологічної оболонки і набира­ють світської форми. Пізніше соціологія обґрунтовує теорію гро­мадянського суспільства та правової держави.

9

В сучасних умовах набувають значення соціологічні та політичні поняття національного відродження. І це природно. По-перше, влас­не XX століття, що завершилось, не має рівних у всесвітній історії за масштабами та ґрунтовністю перетворень, що здійснювалися людь­ми. Зміни, що тривають і в XXI столітті в суспільному житті, так або інакше торкаються найрізноманітніших сфер існування людини і людства — взаємодії людини і природи, навколишнього середовища, вза­ємодії між державою і людиною, взаємодії держав, кожна з яких шукає свої шляхи в майбутнє і разом з тим не може не рахуватися з інтереса­ми інших народів і держав. Процес становлення суверенної України, демократичного суспільства йде в системі міжнародних відносин, триває боротьба суспільних верств, соціальних спільностей людей за досягнення мети, і суперечливості різноманітних соціальних сил, у взаємовідносинах яких, нехай не завжди послідовно і зримо, нехай з відступами і стримуючими рухами, починає утверджуватися усві­домлення, що у людства в сучасних умовах — спільна доля і що загаль­нолюдські цінності та ідеали мають вийти наперед, стати провідни­ми, що Україна має йти у руслі бурхливих темпів науково-технічного і суспільного прогресу. По-друге, соціокультурне становлення українсь­кого народу, формування всіх національних атрибутів визначається ефективністю новостворюваних державних та суспільно-політич­них інститутів, легітимністю здійснюваної ними політики. Разом з тим до активної суспільної та громадсько-політичної діяльності за­лучаються дедалі ширші верстви та соціальні спільності населення. Інтенсивна соціалізація та політизація особи стала реальністю по­всякденного буття. Адже у перетворень є й інший бік — сама можли­вість їх здійснення прямо залежить від того, наскільки кожний зможе включатися в спільну справу революційних перетворень, економіч­них і соціальних реформ, створення нової економічної бази, нового демократичного устрою суспільства, держави, визначити місце в творчості, спрямованій на створення демократичної, суверенної дер­жави.

Сучасна соціологія — одне з найважливіших досягнень людського розуму, теоретичне відображення соціальних відносин, суспільної діяль­ності, без якої неможливе існування суспільства. Соціологія — науко­вий орієнтир, що набуває особливого значення в умовах демократи­зації суспільства. Саме в сучасних умовах доля кожного залежить від рівня функціонування політичних владних структур, соціальних ін­ститутів, державних і суспільних механізмів, дієвості та обґрунтова­ності політичних рішень. Політичні та соціологічні знання визнача­ють можливості конструктивних сил, зосереджуються на подоланні гострої, глибокої кризи всієї соціальної, політичної та економічної

ю

системи. Звичайно, багато вчених, суспільствознавців України, по­чинаючи ще з 80-х років XX ст., відчули необхідність вивчення соці­альних, політичних та економічних процесів, що визначають пере­творення, зміни суспільства, становлення справді демократичних відносин, процесів і явищ, що свідчать про національне пробуджен­ня народу.

Прорив у суспільній, громадській, політичній свідомості на ко­ристь соціології стався ще на початку 90-х років XX ст. Соціологія прийшла у вищу школу однією із самостійних галузей знань, швидко завоювала авторитет і викликала не тільки інтерес, але й зацікавле­ність молоді. Саме поняття, термін соціологія (лат. зосіеіаз — суспіль­ство, грецьк. Іо§оз — слово, вчення) введено в обіг французьким вче-ним-філософом Огюстом Контом, який уже в 30-х роках XIX ст. ототожнював соціологію із суспільствознавством, вважав, що соціо­логія має ґрунтуватися на позитивних фактах, а не на пустих мірку­ваннях, будуватися за прикладом природничих наук. Пізніше французький соціолог Еміль Дюркгейм вужче трактує предмет со­ціології, поєднуючи її з вивченням соціальних явищ і соціальних відносин, і ставить її в ряд з іншими суспільними науками: філософі­єю, історією, психологією, політичною соціологією та ін. Із середи­ни XIX ст. почався бурхливий розвиток соціології, що відзначається глибоким дослідженням розуміючої соціології та теорії соціальної дії, соціальної психології, визначенням історичного генезису, суті та пер­спективи демократії, появою різноманітних течій: соціального дарві­нізму, органіцизму, альтернативної соціології, антропології соціальної (етнології), аксіології, різноманітних соціальних, соціологічних шкіл та ін. Соціологія стає дедалі більш ключовою наукою, пояснює за­кономірності розвитку суспільства, соціальних процесів. Суспіль­ство як всеохоплююча спільність людей могло б розглядатися як своєрідна суперсистема, що складається з комплексу взаємопов'яза­них, взаємопереплетених, але все-таки самостійних систем: вироб­ничої або економіко-господарської, соціальної, духовної та політичної.

На початку 90-х років XX ст. виникає проблема визначення пред­мета соціології, її методу та функцій. Створюється можливість збага­тити уявлення про соціологію як науку про суспільство, суспільні відносини та соціальні процеси, самостійно зіставити різні погляди, міркування і підходи до соціальних та політичних явищ у суспільстві, виявити до них своє власне ставлення. Проблеми, що виникли, вимагають поглибленого дослідження, обґрунтування. Ще залиша­ється чимало суперечливих питань у розвитку та формуванні суспільства, суспільних відносин в умовах кардинальних змін, де­мократизації всіх сфер життєдіяльності суспільства, становлення дер-

11

жавності. Виникає дуже гостра потреба створення підручника, нав­чальних посібників, які допомагали б теоретично обґрунтовувати процеси, явища, що відбуваються в суспільному житті. І хоча соціо­логія відносно молода наука, але за короткий період визнана на За­ході і починає пробивати шлях на Сході. Справді, жодна соціальна наука не може зрівнятися з нею в оперативності дослідження різно­манітних сфер життя людей, розвитку та формування суспільних відносин, демократизації суспільного життя тощо, які вимагають все­бічного і глибокого вивчення. Політична освіта допоможе кожному громадянину «перевести» ідеї та дії політиків з «державної мови» на людську. Важливу роль тут покликана відіграти соціологія.

У вищих навчальних закладах України йде процес становлення соціо­логії як науки і навчального предмета. Важливо, щоб соціологія зайня­ла гідне місце в суспільствознавстві в Україні. У підручнику, як і в усякому іншому навчальному посібнику, зрозуміло висвітлюється певна сума знань, що має засвоїти кожний, хто вивчає соціологію. Але не менш, а можливо, суттєвішим є те, що вивчення соціологи — це школа, що дозволяє виховувати культуру розумного, вдумливого мис­лення — уміння вільно оперувати поняттями соціального життя. Ви­вчення курсу соціології допоможе студентству, молоді набути глибо­ких знань про соціально-політичні процеси, оволодіти діалектикою соціологічного аналізу соціально-політичних, економічних, суспіль­них відносин та ін.

Авторський колектив вдячний усім, хто висловить зауваження та побажання вдосконалення курсу соціології.

■•••2СФ*«