3. Правові форми фінансової діяльності

Фінансові відносини існують тільки у формі фінансових правовідносин. Фінансові правовідносини - це юридична форма закріплення економічних відносин. Сукупність норм, які регламентують державні фінанси, являє собою фінансове право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини у галузі фін-ї діяльності — відносини в галузі мобілізації, розподілу і витрачання де/централізованих фондів коштів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.

Застосування фінансово-правових норм по доходах і податках дає можливість державі збирати фінансові ресурси, необхідні для її функціонування, застосування приписів у галузі казначейства - вести облік руху коштів, законодавчих актів про бюджет - використовувати кошти у відповідності з волею представницьких органів законодавчої влади.

Основні джерела фінансового права в Україні - Конституція України, БКУ, акти Верховної Ради, Президента, КМУ, Міністерства фінансів, Національного банку, органів місцевого самоврядування.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності з приводу формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, які є частиною національного доходу країни і необхідні для функціонування держави.

Правовою формою фінансової діяльності є фінансові акти, які видаються відповідними державними органами. Форма акта визначається його матеріальним змістом, тобто змістом відносин, що регулюються цими актами.

Враховуючи зв'язок, який існує між змістом і правовою формою фінансових актів, їх можна класифікувати за органами, що їх видають.

Найвищим органом державної влади вони приймаються у формі законів і постанов. Главою виконавчої влади - Президентом - у формі указів і розпоряджень. Урядом України - КМУ, який є центральним колегіальним органом державної виконавчої влади - у формі постанов, розпоряджень. Фінансовими органами та НБУ - у межах своєї компетенції методичні вказівки, накази, інструкції, листи нормативного і інформативного змісту; фінансові акти з питань фінансів і кредиту міністерствами і керівниками міністерств видаються у формі наказів та інструкцій; керівниками підприємств, організацій

- у формі наказів у межах належних їм прав. Місцевими радами, органами державної виконавчої влади на місцях - у формі рішень і розпоряджень.

Особливу роль у скеруванні і здійсненні фінансової діяльності відіграють органи законодавчої влади, вони вирішують найбільш важливі питання фінансової діяльності: затверджують бюджет, приймають акти про податки, розмежовують доходи і видатки між бюджетами тощо - державний бюджет є основним загальнодержаним фондом коштів. Він має виключно важливе значення для держави і, відповідно до Конституції, затверджується ВРУ у формі закону. Закон про бюджет - це вищий юридичний прояв волі державної влади щодо загальнодержавного фонду коштів. Важливе значення мають акти про податки, тому що вони зачіпають інтереси всіх юр-х осіб і громадян. В усіх державах податки вводяться законами. Інші фінансові акти видаються на підставі і для виконання законів.

У правовому відношенні чітко розмежовується фінансова діяльність, здійснювана безпосередньо державою і діяльність через органи господарського управління підприємств, організацій.

У сферу управління безпосередньо державою входить лише та частина фінансових ресурсів, яка мобілізується державою у державні і місцеві бюджети, цільові державні фонди і державні підприємства. Цією частиною фінансів держава управляє через вищий орган законодавчої влади шляхом прийняття фінансового законодавства, прийняття бюджету, затвердження звіту, коригування податкової системи, затвердження граничного розміру державного боргу.

Щодо другої частини державних коштів, тобто децентралізованих, то держава надає повноваження на утворення відповідних грошових фондів та їх витрачання самим підприємствам, організаціям. Ці грошові фонди є фінансами галузей народного господарства. З централізованими фондами вони тісно пов'язані, з одного боку, платежами, з іншого, фінанс-м з централізованих фондів.

Фінансова діяльність держави здійснюється специфічними методами у певних правових формах.