спрямований потік енергії. Сучасна біосфера утворилась в результаті тривалої еволюції (3,4-4,5 млрд років тому) завдяки сприятливому поєднанню космічних, геохімічних і геофізичних факторів.

Екосистема - основна одиниця біосфери. Це просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов'язаних між собою трофічними зв'язками та неживих компонентів середовища їх існування, які залучаються в процесі обміну речовин та енергії. Залежно від розмірів розрізняють:

• мікроекосистеми (стовбур гниючого дерева);

• мезоекосистеми (ліс, ставок);

• макроекосистеми (континент,океан);

• глобальна екосистема - біосфера.

Біогеоценоз (БГЦ) - це екосистема в межах конкретного фітоценозу. Кожна екосистема складається з біоценозу та біотопу.

Біотоп (екотоп) - це ділянка земної поверхні з більш-менш однорідними умовами існування (ґрунтовими, кліматичними тощо).

Біоценоз - це історично сформована сукупність рослин, тварин та мікроорганізмів, що населяє біотоп. Відповідно до цього кожен біоценоз складається з:

• фітоценозу (угруповання рослин),

• зооценозу (угруповання тварин),

• мікробіоценозу (угруповання мікроорганізмів).

Видовий склад біоценозу може бути досить різноманітним, але його формування підкоряється одному загальному правилу: до складу природного біоценозу обов'язково повинні входити:

• продуценти (рослини), що забезпечують акумулювання сонячної енергії та створення органічної речовини;

• консументи (тварини), що здійснюють переробку утвореної органічної речовини;

• редуценти (бактерії, гриби), що утилізують відходи діяльності продуцентів та консументів, перетворюючи складні органічні речовини на прості неорганічні сполуки.

Взаємодія біоценозів з біотопами відбувається через речовинно-енергетичний обмін. Оскільки рослини і тварини можуть використовувати лише ті біогенні елементи, які є на поверхні землі або поблизу неї, для збереження і продовження життя необхідно, щоб матеріали, асимільовані котримсь із організмів, могли бути доступними іншому організму. Здійснюючи кругообіги в біогеоценозі, кожний хімічний елемент рухається завдякии енергетичному потоку чітко визначеним шляхом, раз у раз переходячи із органічної форми в неорганічну і навпаки. В більшості випадків обмін біогенних елементів між живими організмами і неорганічним середовищем є збалансованим. Такий стан екосистеми називають стаціонарним: відтік біогенних елементів із системи врівноважується їх притоком з інших систем - з атмосфери і підстилаючої поверхні.

Біогеохімічні цикли - це циклічні переміщення біогенних елементів (вуглецю, азоту, кисню, фосфору, сірки тощо) від одного компоненту біосфери до інших таким чином, що на певних етапах цього кругоообігу вони входять до складу живої речовини.

Існує 5 основних типів міграції речовин:

• Механічна - відбувається без зміни хімічного складу речовини.

в Водна - здійснюється за рахунок розчинення та їх наступного переміщення у формі іонів або колоїдів.

• Повітряна - перенесення речовин у формі газів, пилу або аерозолів з потоками повітря.

• Біогенна - здійснюється за рахунок живих організмів.

• Техногенна - відбувається в результаті господарської діяльності людини.

Навколишнє середовище (НС) - це середовище проживання і виробничої діяльності людини, яке охоплює умови праці, побуту, відпочинку і харчування» - таке визначення дає академік РАМН Г.І.Сидоренко. Однак, поняття навколишнього середовища є більш широким, оскільки воно є не індивідуальним, а спільним для цілої популяції. У процесі тривалої еволюції людина пристосувалася до певної якості природного навколишнього середовища.

Незмінене природне (натуральне) НС - це незмінена внаслідок прямого чи опосередкованого впливу людини або суспільства частина навколишнього природного середовища, що відрізняється здатністю до саморегуляції без коректуючого впливу людини. Природне середовище забезпечує нормальну життєдіяльність організму людини.

Під зміненим (денатурованим) НС слід розуміти середовище, змінене нерозумним використанням його людиною в процесі діяльності, внаслідок чого з'являється негативний вплив його на здоров'я людини, її діяльність, умови життя.

Штучне НС - це середовище, прямо чи опосередковано, навмисно чи ненавмисно створене людиною для тимчасового підтримання свого життя і діяльності в штучно створених замкнених просторах (кабіна космічного корабля, міжпланетні орбітальні станції, підводні човни, кесони тощо).

Внутрішнє середовище - це те живе середовище організму, яке відмежоване від зовнішнього середовища роговим шаром шкіри, епітелієм слизових оболонок органів дихання, сечостатевої і травної систем та ендокринних залоз, а також екстеро- та інтерорецепторами і сукупністю тканин, у тому числі рідких (крові, лімфи і тканинної рідини), які омивають клітини і міжклітинні структури. Внутрішнє середовище бере участь у здійсненні обміну речовин, забезпечує нервові, гуморальні механізми регуляції та гомеостаз організму.

Екологічний фактор - це будь- який елемент середовища, здатний виявляти прямий чи опосередкований вплив на живі організми. Найвідомішим є поділ екологічних факторів на:

Біотичні - це чинники живої природи, тобто сукупність взаємовпливу життєдіяльності одних організмів на інші. Біотичні фактори поділяють на:

• фітогенні (рослинні організми);

• зоогенні (тварини);

• мікробіогенні (віруси, бактерії, найпростіші, рикетсії).

Абіотичні - це властивості неживої природи, які прямо чи опосередковано впливають на живі організми. Вони впливають переважно на чисельність (біомасу) та поширення тварин і рослин у межах ареалу. Абіотичні фактори поділяють на:

• хімічні (хімічний склад атмосфери, морських і прісних вод, грунту, харчових продуктів тощо);

• фізичні, або кліматичні (температура, вологість повітря, атмосферний тиск, вітер, течія води, радіаційний режим);

• орографічні (характер рельєфу);

• едафічні (грунтові).

Антропогенні - це форми діяльності людського суспільства, які призводять до зміни природи середовища проживання інших видів чи безпосередньо відображаються на їхньому існуванні. Фактори навколишнього середовища також поділяють на природні та антропогенні.

Класифікація природних факторів:

1. За природою фактору.

1.1. Фізичні - кліматогеографічні (і, рух повітря, атмосферний тиск, вологість, інтенсивність сонячної

радіації, геомагнітні поля, іонізація повітря і т.д.).

1.2.Хімічні - хімічний склад повітря, води, грунту, харчових продуктів.

1.3.Біологічні - природний бактеріальний склад повітря, води, грунту, шкіри.

2. За ступенем важливості для життєдіяльності організму.

1. Речовини, без певної кількості яких життя неможливе.

2. Речовини, без яких існування живої матерії можливе.

3. За здатністю викликати захворювання.

3.1. Природні передумови трансмісивних та паразитарних хвороб.

2. Вплив хімічних компонентів НС (нестача або надлишок в природному середовищі хімічних біогенних елементів).

3. Вплив фізичних компонентів НС (надлишок або нестача інсоляції, ї, вологості, вітрового режиму, радіоактивного фону Землі тощо).

Класифікація антропогенних факторів:

1. Хімічні

2. Фізичні

3. Біологічні

4. Психогенні.

Хімічні речовини, що забруднюють навколишнє середовище, класифікують:

а) за джерелами надходження (промислові, побутові, транспортні, сільськогосподарські).

б) за забруднюваними середовищами (атмосферне повітря, вода, грунт, продукти харчування, побут, виробниче середовище).

в) за характером токсичної дії (загальнотоксична, специфічна).

г) за ступенем небезпечності. Небезпечність речовини - ймовірність виникнення під її впливом в реальних умовах шкідливих для здоров'я ефектів. Всі хімічні речовини поділяють на 4 класи:

• надзвичайно небезпечні -1 клас

• високонебезпечні - II клас

• помірно небезпечні - III клас -~

• мало небезпечні - IV клас

Види дії факторів навколишнього середовища на організм

1. Пряма.

2.Непряма (опосередкована) - за рахунок факторів навколишнього середовища погіршуються

санітарні умови життя населення (порушення самоочищення водойм, загибель рослинності,

зниження УФО).

3.Поєднана - одночасна дія на організм чинників різної природи (хімічних, фізичних, біологічних).

4.Комплексна - дія речовини при її одночасному попаданні в організм різними шляхами

(інгаляційним, пероральним, перкутанним і т.д.) або з різних об'єктів НС.

5.Комбінована дія - сумісна дія кількох чинників однієї природи ( хімічних речовин при їх

сумісному потраплянні в організм одним і тим же шляхом; одночасний вплив шуму та вібрації). Види

комбінованої дії:

5.1. Синергізм:

а) сумація (аддитивна дія) - ефект дії чинників дорівнює сумі ефектів кожного зокрема.

б) потенціювання - ефект дії кількох чинників більший, ніж при їх простій сумації.

5.2. Антагонізм - послаблення ефекту (реакція організму буде меншою від ефекту, викликаного кожним чинником зокрема).

5.3. Незалежна дія - реакція організму відповідає ефекту дії кожного чинника зокрема. Віддалені наслідки дії хімічних та фізичних факторів навколишнього середовища

Під віддаленим ефектом слід розуміти розвиток патологічних процесів, які проявляються після (і внаслідок) дії шкідливих факторів в віддалені терміни після зупинки їх дії:

1 .Гонадотоксична дія - проявляється в порушенні оваріально-менструальної функції, сперматогенезу та функціональної здатності статевих клітин.

2.Бластомогенна (канцерогенна) дія. Виділяють також канцерогенну дію, коли речовини сприяють проникненню канцерогену до клітин мішеней або прискорюють його взаємодію з ДНК. 3.Вплив на серцево-судинну систему (прискорення розвитку атеросклерозу, гіпертонічний синдром). 4.Мутагенна дія - спадкові зміни генетичного матеріалу (мутації), які приводять до мертвонародженості, вроджених вад розвитку, спадкових захворювань.

На сьогодні відомо понад 400 речовин - хімічних мутагенів. У навколишньому середовищі основними хімічними мутагенами є такі групи речовин:

• природні неорганічні сполуки (оксиди азоту, нітрити, нітрати, свинець, радіоактивні речовини);

• природні органічні сполуки (алкалоїди, гормони, нафтопродукти);

• синтетичні хімічні речовини, які відсутні у природі (пестициди, харчові домішки, лікарські препарати).

Мутації бувають:

• генними (заміна, вставка або делеція пар основ в структурі гена);

• геномними (зміна числа хромосом);

• хромосомними (зміна структури хромосом).

Мутації можуть виникати в статевих і соматичних клітинах. Мутації в статевих клітинах призводять до спонтанних абортів, мертвонароджень, спадкових захворювань і т.д. Мутації в соматичних клітинах приводять до вроджених вад, канцерогенезу, скорочення тривалості життя.

5. Ембріотоксична дія - загибель ембріону на різних стадіях ембріогенезу, скорочення тривалості життя.

6. Тератогенна дія - аномалії розвитку плоду внаслідок проникнення відповідних речовин крізь плацентарний бар'єр та їх безпосередній вплив на тканини плоду. Відомо понад 600 таких хімічних речовин.

7. Сенсибілізуюча дія. Велика кількість хімічних речовин може викликати сенсибілізацію організму і бути прямою (екзоалергени, гетероалергени, які потрапляють з навколишнього середовища) або опосередкованою (утворення ендоалергенів, аутоалергенів) причиною алергічних захворювань. Існують різні шляхи проникнення екзогенних алергенів в організм:

• через шкіру і слизові оболонки (контактний);

• через слизову оболонку травного каналу (пероральний);

• під час ін'єкцій лікарських та інших препаратів (парентеральний);

• через дихальні шляхи (респіраторний);

• через плаценту від матері до плоду (трансплацентарний).

Зазвичай антигенами є високомолекулярні сполуки з великою молекулярною масою, а також лікарські речовини білкової природи. Перелік медикаментів, які можуть спричинити алергію, дуже великий - це антибіотики, сульфаніламіди, броміди, препарати йоду, гормони, вітаміни, барбітурати, морфін і його похідні, беладонна, хінін, кокаїн, стрихнін, транквілізатори, вакцини та ін. У 80% випадків медикаментозної алергії етіологічним чинником є пеніцилін. Алергічні реакції можуть зумовлюватись основами мазей внаслідок контакту шкіри з вазеліном, який містить фракції нафти, або з консервантами.У промисловості такими речовинами насамперед є сполуки хрому, нікелю, берилію, ароматичні аміни, хлорвмісні сполуки, антибіотики та барвники.