Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Labor_rob_Zool_Nov.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
1.04 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.О.Сухомлинського

КАФЕДРА БІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ ТА ТВАРИН

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

студентам денної форми навчання спеціальностей «Біологія» і «ПМСО. Біологія та психологія»

для виконання лабораторних та індивідуальних робіт з дисципліни

Зоологія хребетних тварин

Миколаїв – 2011

УДК 59 (075.8)

Методичні рекомендації для виконання лабораторних робіт з дисципліни “Зоологія хребетних тварин” студентам денної форми навчання підготовлені доцентом кафедри біології людини та тварин, кандидатом с.-г. наук Васильєвою Т.А.

Рецензенти:

- доцент кафедри технології зберігання та переробки продукції тваринництва Миколаївського державного аграрного університету, кандидат сільськогосподарських наук Іванова В.Д.

- доцент кафедри біологічних основ фізичного виховання та спорту Миколаївського державного університету, кандидат ветеринарних наук Наконечний І.В.

“Зоологія хребетних тварин”

Методичні рекомендації для виконання лабораторних робіт студентами денної форми навчання спеціальностей «Біологія» і «ПМСО.Біологія та психологія»

Укладач: Васильєва Тетяна Андріївна

ВСТУП

Курс «Зоологія хребетних тварин» передбачає вивчення біологічних особливостей представників усіх підтипів і класів, об’єднаних у тип Хордових (Chordata). Хордові тварини розділені на три підтипи:

  • Підтип Безчерепні (Acrania), представлений єдиним класом – Головохордових (Cephalohordata), до якого відноситься близько 30 видів ланцетників (Branchiostoma lanceolatum);

  • Підтип Личинковохордові (Urochordata), або Оболонники (Tunicata), включає три класи тварин: Апендикулярії (Appendiculariae), Асцидії (Ascidiae) та Сальпи (Salpae), близько 500 видів;

  • Підтип Хребетні (Vertebrata), або Черепні (Craniota), є за еволюційним рівнем вищим підтипом хордових. Включає шість класів: Круглороті (Cyclostomata), Риби (Pisces), Земноводні або Амфібії (Amphibia), Плазуни або Рептилії (Reptilia), Птахи (Aves), Ссавці (Mammalia).

Заняття передбачає кілька різновидів завдань. Студентам пропонується опрацювати теоретичний матеріал, підготувати відповіді на вказані запитання, виконати малюнки окремих систем органів певного виду тварин, зробити порівняльний аналіз з представниками інших класів і простежити напрям еволюційного процесу у тваринному світі. Семінарські заняття передбачають підготовку усних доповідей на відповідні узагальнюючі теми, що акцентують увагу студентів перш за все на особливостях способу життя та життєві цикли у представників найбільш поширених груп тварин у зв’язку з їх біологічними властивостями.

Мета лабораторних занять – поглибити та закріпити теоретичні знання, одержані з лекційного курсу, навчитись працювати з вологими препаратами тварин, знаходити схожі та відмінні риси представників різних таксономічних груп, порівнювати їх між собою і визначати прогресивність або регресивність окремих біологічних особливостей кожної групи тварин з вивченими раніше.

Індивідуальна робота № 1

Загальна характеристика та зовнішня будова представників підтипу Vertebrata (Craniata)

Мета: Вивчити особливості зовнішньої та внутрішньої будови представників підтипу Vertebrata (Craniata). Встановити відмінності від безхребетних.

Матеріал та обладнання: Таблиці будови систем органів.

Об’єкт дослідження: підтипу Vertebrata (Craniata).

Хід роботи:

У тексті виділити основні особливості будови представників підтипу Vertebrata (Craniata):

Хребетні характеризуються значно більш високим рівнем організації. Порівняно з попередніми підтипами, які ведуть або сидячий або малорухливий спосіб життя, пасивно живляться та ін., у хребетних поведінка більш складна. Серед них немає таких які б вели сидячий спосіб життя, вони активно розшукують та захоплюють їжу, ховаються від ворогів, для розмноження знаходять особин протилежної статі.

Такі активні рухи мають пристосувальний характер. Це дає можливість тваринам змінювати місце перебування в залежності від зміни умов існування, а також потрапляти в ті умови які потрібні для тварин на різних етапах їх життя (при розвитку, розмноженні, зимівлях, сплячці та ін.).

  • нервова система більш диференційована. У всіх представників розвинений головний мозок. У зв’язку з цим розвинені різні органи чуття, через які організм має зв’язок з зовнішнім середовищем.

  • у хребетних виник череп для охорони головного мозку, замість хорди виник більш міцний утвір – хребет, в якому міститься спинний мозок, а нижні дуги з ребрами є захистом для внутрішніх органів.

  • в передньому відділі кишкової трубки утворюється ротовий та щелепний апарат, для здобування їжі, її перетравлення.

  • наявність серця, як м’язового органу забезпечує великий рух крові, а разом з тим енергообмін.

  • наявність нирок забезпечує виділення з організму продуктів обміну.

Такі риси високої організації обумовили широке поширення хребетних у різних сферах життя.

Шкірні покриви. Шкіра утворює міцний покрив ,а в функціональному відношенні відіграє важливе значення. Крім того, що вона захищає тіло від механічних пошкоджень, витрати води, проникнення в організм хвороботворних організмів, але й приймає участь в обміні речовин, тобто відіграє додаткове значення як орган дихання, виділення (через шкірні залози), а органи чуття є похідними шкіри. Шкіра складається з двох шарів: епідермісу і власне шкіри коріуму. Коріум утворює основну частину шкіри, в якому є сполучнотканинні волокна, які надають йому особливої міцності і пружності. Епідерміс на відміну від б\хр завжди багатошаровий. Щодо походження, то коріум походить з мезодерми, а епідерміс має епітеліальний характер і розвивається з ектодерми.

Обидва шари можуть давати початок різним скелетним утворенням: із коріуму утворюється плакоїдна луска, шкірним скостенінням, кісткова луска вищих риб; з епідермісу – рогова луска плазунів (її похідні: пір’я, волосся). Епідерміс дає початок шкірним залозам.

Питання для теоретичної підготовки: 1. Загальна характеристика підтипу Хребетних. 2. Зовнішні органи та принципи будови тіла. 3. Система кровообігу, рух крові. 4. Травна система, її розмаїття. 5. Дихальна система, різні способи вживання кисню. 6. Видільна система, прогресивність її у вищих класів порівняно з нижчими. 7. Статева система та розмноження хебетних, розмаїття способів.

Література:

Адольф А. и др. Руководство к лабораторным занятиям по зоологии позвоночных. – М.: Просвещение, 1977.

Веселов Е.А., Кузнецова О.Н. Практикум по зоологии. – М.: Высшая школа, 1968. – С. 198-205.

Наумов Н.П. Зоология позвоночных: Учебник для студентов пединститутов. – М.: Просвещение, 1982.

Наумов Н.П., Карташов Н.Н. Зоология позвоночных. – К., 1979.

Смогоржевський Л.О. Зоологія хордових. – К., 1979.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]