Живопис.

Живопис – один з основних видів образотворчого мистецтва, художнє зображення на площині предметного світу кольоровими фарбами. Зародження живопису відбувається в часи первісності (поліхромні рисунки доби Палеоліту із зображенням тварин). За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на монументальний, декоративний та станковий.

Монументальний- його ідейно-художній зміст, композиція складають одне ціле з архітектурним змістом, тобто розпис стелі та стіни, виконуючи декоративну роль. Монументальний живопис тісно повязаний з архітектурою і підпорядковується їй (фреска, мозаїка, темпера).

Декоративний – призначений для прикраси, входячи до складу архітектурного ансамблю або до творів декоративно-ужиткового мистецтва, відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій (панно, орнаментальне оздоблення).

Станковий – (від слова станок, мольберт, на який ставиться приготовлена основа – картон, дошка, полотно для малювання картини) обєднує твори самостійного значення не повязані з архітектурним ансамблем. Це за об'ємом невеликі картини, які можна переносити, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях.

За тематикою живопис поділяється на жанри:

Скульптура.

Скульптура – (лат. sculpture – різблення, ліплення, пластика) – вид образотворчого мистецтва, сутність якого становить фізично-обємне, тривірне зображення. Головний обєкт зображення у скульптурі - людина (іноді тварина – анамалістичний жанр), природа і пейзаж переважно у рельєфах.

За своїм призначення і змістом скульптура поділяється на:

• монументульну – (памятники, монументи, монументальні чи меморіальні ансамблі, меморіальні обєкти) – самостійні архітектурно-скульптурні обєкти в міському чи природньому середовищі.

• монументально-декоративну – служить як декоративний елемент архітектурних споруд – (статуї, каріатиди, атланти, фризи, паркова скульптура, фонтани).

• станкова - замкнуті в собі композиції, які є переносними і не повязаними з конкретним середовищем - (ритуальні скульптурки, камяні статуї, статуетки).

Основні терміни та поняття

мініатюра- ( фр. miniature – кіновар, сурик ) – твір образотворчого мистецтва, малий за розміром, відзначається витонченою технікою виконання. Це книжкові ілюстрації, невнликі музичні та літературні твори.

мозаїка – ( фр. mosaigne, італ. mosaico ) – це сюжетні або орнаментальні композиції, виконані з природніх каменів, смальти, керамічних плиток.

монумент – архітектурна або скульптурна споруда чималих розмірів на честь визначної події або особи, пам’ятник.

темпера – ( італ. tempera ) – фарби для живопису, в яких сполучною речовиною

є натуральні емульсії.

офорт – вид гравюри на металі, де заглиблені елементи зображення робдять шляхом травлення металу кислотою, наповняють фарбою і віддруковують на зволоженому папері.

Музика.

Музика – (гр. мистецтво муз) – вид мистецтва, що виражає дійсність у ходожньо-звукових образах, відноситься до аудіальних мистецтв. Художня організація сприймаючого на слух матеріалу. Музика належить до виражального мистецтва. Музика формувала свої звукові засоби із звучання живої мови. Ще платон сказав, що в мелосі є три частини: слово, гармонія і ритм.

Основні елементи і виражальні засоби музики – мелодія, гармонія, лад, ритм, тембр, темп. За способами виконання музику поділяють на вокальну, інструментальну, вокально-інструментальну. У музиці розділяють народну (пісений фольклор, танці, інструментарій), народна музична творчість виконавців епосу, музична творчість лицарів, бродячих співців та музикантів – лірників, кобзарів, менестрелів та професійну (камерну, симфонічну, вокально-хорову, театральну). Найдавнішими видами музичного мистецтва були пісня і танцювальна музика. Важлива роль у музичній культурі належить пісні, особливо народній. Вже у стародавні часи формується розважальна музика, створюються музичні інструменти та оркестри. Класична музична культура найкраще розвивалася в епоху Нового часу (XVII ст.). В Італії зароджується новий жанр музичного мистецтва – опера. Симфонія стає основним жанром для багатьох композиторів. Найбільш відомі світові симфонії Моцарта, Бетховена, а також іх поліфонічні твори. Сучасне музичне мистецтво різножанрове: симфонія, опера, джаз, рок-музика, поп-музика, диско, реп – є невідємними складниками сучасного музичного мистецтва. Популярним у слухача став шансон. У широкому значенні цього слова це французька пісня у всіх її історичних і жанрових різновидах. В минулому це кантилени, балади, романси, соціальні пісні. Демократичні традиції шансона в 50-их р. XX ст. знайшли відображення в творчості поетів, співаків, композиторів. Актуальні проблеми сучасного суспільства найкраще висвітлені бардами, авторами слів і музики, які вони ж виконують. Популярним стає акапельне виконання. У сучасній музичній культурі Заходу вирізняються три потоки: фольклорний, популярний, професійно-композиторський. Серед найбільш відомих композиторів світової та вітчизняної класики можна виділити таких:

Композитори світової класики	Композитори вітчизняної класики
Й.С. Бах Ф. Шуберт Л.В. Бетховен Р. Вагнер В.А. Моцарт Д. Верді Й.Гайдн Ф. Ліст Ф. Шопен Д. Пуччіні Р. Штраус І. О. Дунаєвський П.І. Чайковський Д. Д. Шостакович	Д. Бортнянський М. Леонтович М. Березовський С. Людкевич А. Ведель П. Ніщинський М.В. Лисенко Б. Лятошинський С. Гулак-Артемовський М. Скорик К. Стеценко О. Кошиць Ф. Колесса І. Шамо