Тема 2. Екологічні фактори середовища і закономірності їх дії на живі організми. Тема: Закономірності впливу екологічних факторів на організм.

Мета: Вивчити наслідки впливу біотичного, абіотичного, антропогенного факторів на організм людини, способи нейтралізації чи пом’якшення цього впливу, розвивати вміння аналізувати причини та прогнозувати наслідки негативного впливу екологічних факторів на живі організми, виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

Зміст роботи:

1. Прочитати текст і на основі вивченого матеріалу розробити конспект у такій послідовності:

а) Патологічні стани організму.

б) Вплив сонця, вітру, води на організм.

в) Санітарно-епідеміологічна ситуація.

г) Отруєння хімічними речовинами.

2. Вплив шуму та вібрацій.

Після опрацювання теми студент повинен:

Знати: поняття „алергія”, „токсикоз”, „спадкові хвороби”, „вроджені аномалії”, „ендемічні хвороби”, „пестициди”, „гербіциди” та інші.

Вміти: розрізняти екологічні чинники за їх впливом на організм; запобігати отруєнню організму небезпечними речовинами; знаходити головне у прочитаному тексті.

Форми контролю: усне опитування на семінарському занятті, вибіркова перевірка конспектів.

Питання для самоконтролю

1.Чому частішають випадки злоякісних пухлин?

2.За яких умов засмага небажана і чому? Яким групам людей перебування на сонці слід обмежити?

3.Що таке природні осередки інфекцій?

4. Які фактори спричинюють спалахи епідемій?

5. В чому полягає дія іонізуючого випромінювання? Які елементи найпоширеніші забруднювачі довкілля?

6. Які шкідливі хімічні та фізичні фактори впливають на людей дома?

Література

1.Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. § § 6.1 – 6.6 стор.291 – 324 (Л -1)

2. Аніщенко В.О.Основи екології. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009.- 148с.

3.Юрченко Л.І. Екологія. Навчальний посібник. – К.: „Видавничий дім „Професіонал”, Центр учбової літератури, 2009. – 304с.

Людина, як і всякий інший вид живих організмів, є частиною природи й займає свою екологічну нішу. У планетарному масштабі для виду Homo sapiens уже не існує природних меж: річки, гори, океани, які десятками тисяч років були перешкодами для розселення видів, людина долає за лічені години і хвилини.

На людину, як і всяку іншу істоту, впливають різні екологічні фактори у сукупності один з одним. Тому діапазон толерантності відповідно до цього впливу змінюється, що впливає на здоров’я людини.

Проблемою здоров’я людини на популяційному рівні опікується одна з нових галузей екології – медична екологія. Визначаючи здоров’я популяції медики-екологи аналізують народжуваність, смертність, тривалість життя, захворюваність та її структуру, працездатність, задоволеність життям, психологічні показники.

Захворюваність у популяції людей відображає ступінь пристосованості її до умов середовища. При зниженні пристосувальних реакцій в організмах починаються патологічні зміни, що проявляються в отруєннях (токсикозах), алергічних реакціях, злоякісних пухлинах, спадкових хворобах, уроджених аномаліях.

Токсикози викликаються речовинами-токсикантами. До них належать отрутохімікати, нітрати, важкі метали, численні промислові і побутові хімічні речовини. Алергії викликаються алергенами, речовинами, до яких організм має підвищену чутливість. Від контакту з алергенами у людей можуть розвиватися різні хвороби, як результат зниження імунітету. Кількість алергенів швидко зростає, вони є „візитною карткою” суспільства.

Злоякісні пухлини – велика група захворювань. Одним з яких є рак. Вони викликаються речовинами-канцерогенами. Сьогодні відомо близько 60 хімічних канцерогенів і 2 фізичних – ультрафіолетове випромінювання та іонізуюча радіація. До канцерогенів належать і деякі віруси.

Спадкові хвороби найчастіше викликаються мутагенними факторами або мутагенами. Уроджені аномалії викликають тератогени. Усі канцерогени є одночасно і мутагенами і тератогенами. Серед тератогенів найбільш відомим є нікотин. Вчені вважають, що жодна жінка-курець не має шансів народити здорову дитину.

Помічено вплив на здоров’я і таких чинників як: Сонце, космічні, геофізичні, кліматичні та метеорологічні фактори. До них відносяться : сплески сонячної активності, ультрафіолетове випромінювання , висока чи низька надміру температура і її раптові коливання, перепади атмосферного тиску, вітри та інші. Нестача чи надлишок у довкіллі тих чи інших хімічних елементів (едафічний фактор) призводить до появи ендемічних хвороб, характерних для певної місцевості (ендемічний зоб). Нестача мікроелементів може бути причиною різних авітамінозів. Використання у продуктах харчування генетично модифікованих організмів викликає занепокоєння у суспільстві. Хоча це питання вивчене зовсім мало, вчені наполягають на вживанні у їжу натуральних продуктів, прогнозуючи сплеск нових захворювань, що можуть з`явитися.

Негативно позначаються на здоров’ї людей шумове та вібраційне забруднення навколишнього середовища.

Тема: Екологічний підхід до оцінки стану навколишнього середовища. Граничнодопустиме екологічне навантаження. Екологічний моніторинг.

Мета: Вивчити різні види екологічного моніторингу та його рівні; розглянути граничнодопустимі норми деяких шкідливих речовин та їх вплив на середовище; розвивати вміння працювати з додатковою та довідниковою літературою; виховувати екологічне мислення майбутніх господарників.

Зміст роботи:

1. Прочитати текст.

2. Законспектувати основні поняття та терміни.

3. Дати письмові відповіді на запитання після тексту параграфа.

Після опрацювання теми студент повинен:

Знати:

• Поняття екологічного моніторингу.

• Види екологічного моніторингу.

• Глобальний екологічний моніторинг.

• Поняття про граничнодопустиме екологічне навантаження.

Вміти:

• Працювати з довідниковою літературою.

• Характеризувати роль екологічного моніторингу.

Форми контролю: усне опитування під час наступного заняття.

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення екологічного моніторингу.

2. Сформулювати цілі та задачі екологічного моніторингу.

3. Назвати види екологічного моніторингу.

4. Обґрунтувати необхідність глобального екологічного моніторингу.

5. Які види забруднень розрізняють?

6. Які методи визначення забруднень?

Література

1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. § 4.1 стор. 176 – 189.

2. Юрченко Л.І. Екологія. Навчальний посібник. – К.: „Видавничий дім „Професіонал”, Центр учбової літератури, 2009. – 304с.

В кінці 60-х років ХХ ст. міжнародна спільнота усвідомила, що необхідна координація зусиль зі збору, зберігання та переробки інформації про стан навколишнього середовища. В 1972 р. в Стокгольмі пройшла конференція з охорони навколишнього середовища під егідою ООН, яка прийняла Програму ООН з навколишнього середовища, затверджену резолюцією від 15.12.72 р. №2997. У межах даної Програми було розроблено концепцію і програму моніторингу та оцінки стану довкілля.

Екологічний моніторинг – комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу зміни стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів.

Основні задачі екологічного моніторингу:

• спостереження за станом біосфери;

• оцінка та прогноз її стану;

• визначення ступеню антропогенного впливу на навколишнє середовище;

• виявлення факторів та джерел впливу.

Оцінка стану середовища передбачає, з одного боку – вибір оптимальних умов для людської діяльності, з іншого – визначення існуючих для цього економічних резервів.

Існують різні види моніторингу:

• санітарно-гігієнічний;

• природно-господарський;

• біосферний (глобальний);

• супутниковий;

• геофізичний;

• кліматичний;

• біологічний та ін.

У залежності від масштабів об’єкта розрізняють глобальний, регіональний та локальний моніторинг.

Особливо складні проблеми екологічного моніторингу виникають на глобальному рівні. Мета глобального моніторингу визначається в ході міжнародного співробітництва на рівні міжнародних конвенцій та декларацій. Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС) зародилася на Стокгольмській конференції ООН у 1972 р. Реальні основи ГСМНС були покладені на спеціальній зустрічі держав – членів ООН в Найробі (Кенія) в 1974 році.

Антропогенні зміни розвиваються дуже швидко, наслідки їх дуже небезпечні, і досить часто можуть бути незворотними. Для їх визначення необхідно мати інформацію про первинний стан об’єкта . Тому проводиться фоновий моніторинг, як вид глобального моніторингу.

Ціль глобального моніторингу – дослідження та вивчення Землі в планетарному масштабі.

Для з’ясування ступеня забруднення довкілля та впливу того чи іншого забруднювача на біоту та здоров’я людини, оцінки шкідливості забруднювачів і міри їхньої небезпечності, проведення екологічних експертиз, використовують поняття граничнодопустиме екологічне навантаження (концентрації, викиди, скиди, рівень забруднення та ін.). У місті з населенням у 100тис. людей треба мати три контрольні станції, а 1млн. – 11-14 моніторингових пунктів.