14. Спрощення у групах приголосних.

Спрощення в групах приголосних

Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних. Тоді, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди.

Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові і на письмі: честь- чесний, пристрасть- пристрасний, область- обласний, користь- безкорисливий.

Винятки становлять:

прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на ст(баластний, компостний, контрастний, форпостний);

окремі слова: пестливий, хвастливий, хвастнути, зап'ястний, кістлявий, шістнадцять (у слові шістнадцять, як і в шістдесят та шістсот, звук ту вимові випадає).

Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові і на письмі:дощок- дошка, тиск- тиснути, блиск- блиснути, брязк- брязкнути.

Але немає спрощення в словах: брязкнути, випускний, пропускний, скнара, тоскно, рискнути, вискнути (від виск).

В утвореному від іменника писк дієслові допускається двояке написання: писнути і (рідше) пискнути.

У вимові і на письмі відбувається спрощення ще в таких словах:

серце- при формі сердець,

скатерка- від скатерть,

ченця- родовий відмінок від чернець,

проїзний, виїзний, під'їзний і под.- із коренем -їзд-,

тижня, тижневий- від тиждень.

Лише у вимові відбувається спрощення:

Приклади - у групах приголоснихстськ, нтськ, нтств : студент-студентський [студен'с'кий], студентство [студенство],

турист- туристський [турис'кий]

у групах приголоснихстц, стч - хустка- у хустці [хус'ц'і],невістка- невістці [нев'іс'ц'і],невістчин [нев'ішчин]

Такі слова пишуться за морфологічним принципом.

15. Особливості правопису префіксів і суфіксів.

Перед літерами к, п, т, ф, х префікс з- переходить у с-: скласти, створити; у префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінце¬віш звук дзвінкий приголосний: безкрилий, безтакт¬ний; дуже важлимо вміти розрізняти префікси при-, пре-, прі-: а) префікс при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням наближення, приєднання: прибув, прибіг; б) префікс пре- пишеться в словах на означення збільшення або зменшення якості чи ознаки: прегарний, предобрий, премилий, пребідний; префікс пре- можна замінити словом дуже: премуд¬рий — дуже мудрий; превисокий — дуже високий; в) префікс прі- вживається лише в кількох словах: прізвище, прізвисько, прірва. Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди че¬рез е: пред’явити, представник, передмова, передбачен¬ня; префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відзначити, підкинути, міжпланетний. префікс ви- пишеться через и: при дієсловах, які вказують на напрям дії зсередини: вибути, виділити; а також коли цей пре¬фікс надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити. ПРАВОПИС СУФІКСІВ ІМЕННИКІВ Іменникам властиві такі суфікси: 1) -Ик, -ник, -івник, -чик, -щик, у них завжди пишеться буква и: вузлик, братик, коник. 2) Суфікс -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці, пишеться тільки з бук¬вою и: вариво, добриво, куриво; але: марево (не матеріал і не продукт праці); 3) -альник, -ильннк. -ільннк та ін., в них після л перед н пишеться ь: постачальник, уболівальник ін.; 4) -аль, -ень, -ець, -ість, -тель, в яких кінцевий приголосний м’який: скрипаль, коваль, в’язень; 5) -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я), -енн(я), які пишуться завжди з двома н: гарбузиння, каміння, звернення тощо; 6) -ен(я), -єн(я) пишуться з одним н і вживаються в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня; 7) -ечок, -єчок, -ечк(а), -ечк(а) — суфікси зменшено-пестливих слів, які пишуться тільки з е: вершечок, мішечок та ін.; 8) -ичок, -ичк(а), які вживаються тільки в словах, що походять від слів із суфіксами -ик-, -иц(я) і пишуться тільки з буквою –и: вогничок (бо вогник), вуличка (бо вулиця); 9) -енк(о), -енк(о) — вживаються здебільшого в іменниках, означають прізвища: Шевченко, Корнієнко, зрідка – в загальних назвах: безбатченко, бондаре’нко; 10) -еньк(о), -сньк(о) вживаються для творення пестливих назв і пишуться з м’яким знаком: батенько, серденько, ніженька; 11) -иськ(о), -їськ(о), -ищ(е), -їщ(е), за допомогою яких утворюються слова переважно з емоційно-негативним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишеться и, чи голосного — ї: дівчисько, побоїще, вогнище; 12)-ович, який вживається тільки при утворенні чоловічих імен по батькові: Борисович, Григорович; 13) -івн(а), -ївн(а), які використовуються при утворенні жіно¬чих імен по батькові: від імен на й — суфікс -ївн(а): Юріївпа, Олексіївна, від інших — суфікс -івн(а): Василівна, Петрівна. 14) Суфікси -ир, -ист, -изм, які вживаються після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р тільки в словах іншомовного походження, завжди пи¬шуться через и: дантист, пейзажист, класицизм; після інших приголосних пишеться -ір, -іст, -ізм: гарнір, пломбір, спеціаліст, але в утвореннях від власне українських коренів пишеться -ист, -изм: боротьбист, побутовизм, речовизм та ін. Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акмеїст, героїзм, конвоїр.