4. Велика літера у власних назвах

Більшість слів в українській мові пишуться з малої літери. Але власні назвизавжди пишуться з великої літери.

Власні назви можуть бути виражені як одним словом, так і сполученням слів. Ними можуть бути:

імена, по батькові, прізвища (Олексій Иосифович Кругліков); у складних прізвищах, псевдонімах чи іменах, які пишуться через дефіс, кожна частина починається з великої літери (Іван Семенович Нечуй- Левицький);

назви найвищих урядових посад (Президент України);

назви сторін світу у випадках, коли вони є і назвами теріторії (Західна Україна, країни Сходу);

географічні назви (Великі Луки, Європа, Лондон);

усі слова (крім службових і родових типу озеро, басейн) у назвах вулиць, басейнів, шляхів (Мокра вулиця, Південно-Західна залізниця, майдан Незалежності);

неофіційні назви міст, держав чи теріторій (Полтавщина, Буковина);

перше слово у назвах державних установ, наукових і навчальних закладах, музеях, театрах та ін. (Київський національний економічний універститет, Будинок колгоспника);

астрономічні назви (Касіопея, Земля, Велика Ведмедиця);

назви творів літератури, мистецтва, найменування кораблів та ін. (журнал "Наталі", колгосп "Червоний плуготар", роман Стейнбека "Зима тривоги нашої");

власні назви тварин (Шарік, Мурка).

5.Особливості передачі слов’янських прізвищ засобами української мови.

Найголовніші правила щодо правопису слов’янських прізвищ такі: 1) Російський звук е, польські і, е, болгарський і сербський е, чеські е, ё після приголосних передаються літерою е: Александров, Венгеров. 2) Російський звук е передається літерою є в таких випадках: а) На початку слів: Євдокимов, Єлизаров. б) У середині слів після голосного і після апострофа і м’якого знака: Буєрков, Вересаєв. в) Після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв, -сев російських прізвищ: Ломтєв, Медведєв. г) Коли кореневому російському е в аналогічних українських ко¬ренях відповідає і (тобто на місці колишнього ъ): Бєлінський. 3) Російська літера ё в українській мові передається: а) Сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосєних, а також після губних б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й+о: Бугайов, Йолкін. б) Через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о: Алфьоров, Корольов Але в прізвищах, утворених від спільних для української і російської мов імен, пишеться е: Артемов, Семенов. в) Через о під наголосом, після ч, щ: Грачов, Хрущов. 4) Російська літера и передається: а) Літерою і на початку слова: Іванов, Ігнатьєв, та після приголосних у суфіксі -ін: Пушкін. б) Літерою ї пісдя голосного, апострофа і м’якого знака: Воїнов. в) Літерою и: 1) Після ж, ч, ш, щ, дж, ц перед приголосним: Гаршин, Гущин це стосується й прізвишщ інших народів: Абашйдзе, Вашингтон, але перед голосним пишеть¬ся і: Жіоно. 2) У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської та інших слов’янських мов: Борисов, Виноградов 3) У префіксі при-: Пришвін 4) У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -нщ-: Бєликов, Голик 5) Російське ы передасться літерою и Рибаков, Циганков. 6) Суфікси слов’янських, переважно російських прізвищ -ск(нй), -цк(ий) передаються відповідно через -ськ(нй), -цьк(ий): Маяковський, Мусоргський. 7) Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий; після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бєлий, Горький. Закінчення -ой передасться через -ой: Донськой. 8) Апостроф у прізвищах пишеться після губних, задньоязико¬вих і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’є., Перед йо апостроф не пишеться: Соловйов, Воробйов. 9) М’який знак в прізвищах пишеться після д, т, з, с, ц, л, н: а) Перед я, ю, є, ї: Дьяконов, Панкратьєв, б) Перед приголосними: Вольнов, Коньков. 3) У кінці слова: Соболь, Лось. Твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом -ець пом’якшується: Скиталець, Борове ць.

Примітка. У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Клаузевіц, Ліфшиц.