Висновки

1. Керування є одним з найважливіших понять для цілеспрямованих систем, що природнім чином пов'язане з постановкою цілей: власне можливість втручання, вибору, наявність альтернативних варіантів забезпечує варіативний характер процесу керування, тобто можливість обрання варіанту дій, що провадить до мети. Керування забезпечує необхідний рівень стійкості системи у процесах взаємодії її з зовнішнім середовищем та взаємодій всередині самої системи. За способом керування системи поділяються на керовані ззовні, самокеровані та з комбінованим керуванням. Процеси самоорганізації та організаційного керування змінюють не лише структуру системи, але й можуть змінювати оточення системи.

2. Складні системи мають ряд специфічних властивостей, основними серед яких є емерджентність — наявність у складної системи властивостей, що не можуть бути виведені з відомих властивостей елементів, які входять до її складу та синергізм — ефективність сумісного функціонування елементів системи вища, ніж сумарна ефективність ізольованого функціонування цих же елементів. Характерним для складних систем є наявність обмежень на здійснення призначення, в результаті чого проблема пошуку «найкращого» розв'язку перетворюється у проблему знаходження прийнятного розв'язку.

3. Щоб реалізувати призначення моделі, недостатня лише її наявність — модель повинна бути достатньою мірою узгодженою з середовище. Модель є скінченною, оскільки вона відображає оригінал лише скінченною множиною відношень, та ресурси моделювання є скінченними. Модель завжди відобра­жає оригінал, а оскільки вона є скінченна, відображає лише головні, найсут­тєвіші ефекти, та має обмеження на ресурси моделювання. Основна від­мінність між пізнавальними та прагматичними моделями полягає в тому, що пізнавальне моделювання відображає те, що існує, а прагматичне — неіснуюче, але таке, що бажано (і можливо може бути) досягнути.

4. Основними відмінностями між моделлю та дійсністю є скінченність, спрощеність та наближеність моделі. Модель подібна до об'єкта-оригіналу скінченною кількістю відношень — що й є аспектом скінченності реальних моделей. Спрощення є сильним засобом виявлення головних ефектів в явищі, що досліджується. Окрім того, спрощення моделі пов'язане з необхідністю оперування з нею. З двох моделей, що однаково добре описують явище, зазвичай простіша виявляється ближчою до дійсної природи явища, що вивчається. Якщо за допомогою моделі досягається попередньо визначена ціль, то вона є адекватною відносно об'єкта, що моделюється. Подібність моделі до оригіналу завжди неповна, тобто модель лише приблизно відображає деякі властивості оригіналу. Внаслідок цього реальна система може мати різноманітні гомоморфні моделі, які між собою не будуть ізоморфними.

5. Основна функція моделі — це засіб пізнання. Відповідно до неї розрізняються наступні похідні функції моделей: засіб осмислення дійсності; засіб спілкування; засіб навчання та тренування; інструмент прогнозування; засіб постановки та проведення експериментів.

2. Класифікація моделей проводиться за різними класифікаційними ознаками: ступінь визначеності, область зміни параметрів та змінних моделі, фактор часу, засоби опису та оцінки, природа моделей.