Тема 5. Аналіз та синтез у системних дослідженнях

При аналітичному підході до дослідження систем телеологічний (цільовий) аспект її функціонування практично не розглядається. Модель системи будуєть­ся на грунті вивчення окремих підсистем та елементів з Наступним формулю­ванням локальних цілей, які відображають окремі сторони процесу моделюван­ня; використовуючи отриману інформацію, створюються окремі компоненти моделі, об'єднання яких утворює модель системи. Такий підхід виправданий у тих випадках, коли компоненти системи відносно незалежні і, як наслідок, різ­ні сторони функціонування системи можуть бути досліджені відносно незале­жно, однак при цьому губиться уявлення про мету функціонування системи як єдиного цілого, і дослідник головним чином вивчає властивості компонент, тобто не в стані осягнути емерджентні властивості системи. Синтетичне мислен­ня вимагає пояснення поведінки системи, і тому суттєво відрізняється від аналізу. Отже, не лише аналітичний метод неможливий без синтезу (агрегування частин в структуру), але й синтетичний метод неможливий без аналізу (необхідна дезагрега-ція цілого для пояснення функцій частин). Аналіз і синтез доповнюють, але не замі­нюють один одного. Системне мислення суміщає обидва ці методи та враховує при­значення складної системи.

Основною операцією аналізу є декомпозиція. Зазвичай об'єкт аналізу є складним, слабо структурованим, погано визначеним, а тому операцію декомпозиції здійснює експерт, і результати, отримані різними експертами, будуть різними. В результа­ті декомпозиції виникає певна деревовидна структура, що повинна забезпечувати виконання двох суперечливих вимог кількісного характеру: повноти та простоти. Агрегування — це операція об'єднання декількох елементів в єдине ціле, протилеж­на до декомпозиції. Об'єднані елементи, що взаємодіють між: собою, набувають не лише зовнішньої, але й внутрішньої цілісності, єдності. Будь-яке дійсно складне яви­ще вимагає сумісного (агрегованого) описання в термінах декількох якісно відмінних мов. Основною проблемою моделювання є досягнення оптимального компромісу між: адекватністю моделі та її простотою.

Після вивчення теми Ви повинні:

суть аналітичного підходу до дослідження складних систем;

взаємозв'язок між аналізом та синтезом у системному дослідженні;

суть декомпозиції та агрегування у процесі побудови моделей склад­них систем;

сенс декомпозиції та агрегування;

основні види агрегатів та їх властивості;

особливості моделей інформаційних систем.

визначати аналітичні та синтетичні елементи в системному дослідженні; попередньо оцінити ступінь повноти моделі складної системи; визначати вид агрегатів та доцільність їх використання для конкрет­них систем; ідентифікувати системні особливості моделей складних систем.

План лекції:

1. Аналітичний та синтетичний підходи до дослідження складних систем.

2. Повнота моделі. Декомпозиція та агрегування.

3. Види агрегатів, що використовуються в системному аналізі.

4. Системні особливості моделей інформаційних систем та систем прийняття рішень