МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ
спеціальність 5.03050801 «Фінанси і кредит»
Дисципліна «Страхові послуги»
ЛЕКЦІЯ № 7. Тема 6. Порядок укладання та ведення страхової угоди
План
1. Правові відносини між суб’єктами страхування
2. Порядок укладання договору страхування та набуття ним чинності
3. Права та обов’язки суб’єктів страхових відносин
Ключові терміни та поняття:
Договір страхування, правила страхування, андеррайтинг, андерайтер, сюрвейєр, завдання андерайтера, стандартний та індивідуальний андеррайтинг, обов’язки страхувальника, обов’язки страховика, аварійні комісари.
Нормативні та регулюючі документи
Про внесення змін до Закону України про страхування : Закон України від 04.10.2001 р. № 2745-ІІІ // ВВР України. – 2002. - № 7. – С. 50.
Література (основна та додаткова)
1. Говорушко Т. А. Страхові послуги: підручник / Т. А. Говорушко. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 33-39 с.
2. Яворська Т. В. Страхові послуги : навч.посіб. / Т. В. Яворська. – К. : Знання, 2008. – 66-77 с.
Зміст лекції
1. Правові відносини між суб’єктами страхування
Правові відносини між суб'єктами страхування встановлюються шляхом укладення договору страхування.
У Законі України "Про страхування" № 2745 (розділ III, ст. 10) визначено, що договір страхування є письмовою угодою між страхувальником та страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору страхування.
Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнута угода за всіма істотними умовами.
У страхуванні комплекс істотних умов, що становлять зміст договору, наведено в правилах страхування.
У статті 17 Закону № 2745 говориться, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити:
Перелік об'єктів страхування.
Порядок визначення страхових сум та (або) розмірів страхових виплат.
Страхові ризики.
Виключення зі страхових випадків і обмеження страхування.
Строк та місце дії договору страхування.
Порядок укладення договору страхування.
Права та обов'язки сторін.
Дії страхувальника у разі настання страхового випадку.
Перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.
Порядок і умови здійснення страхових виплат.
Строк прийняття рішення про здійснення або відмову у здійснення страхової виплати.
Причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування.
Умови припинення договору страхування.
Порядок вирішення спорів.
Страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя.
Страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя.
Особливі умови.
У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати їх для реєстрації до уповноваженого органу.
Отже, важливим моментом при укладанні договору страхування є досягнення домовленості за істотними умовами, викладеними в правилах страхування. Однак на практиці при наявності стандартних умов договору страхування, зафіксованих у відповідних правилах, перелік істотних умов має більш вузьке значення. Як правило, він зводиться до визначення страхової суми та строку страхування. Інші умови стандартних договорів страхування не узгоджуються, а в односторонньому порядку визначаються страховиком на підставі затверджених правил.