24

К иївський національний університет імені тараса шевченка реферат

із спеціального курсу

ТЕМА: Створення та діяльність органів по боротьбі з контрреволюцією в Україні 1917–1918 років

ВИКОНАВЕЦЬ: Студентка 2-ї групи 2-го курсу історичного факультету Бущук Д.А.

Київ – 2011

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3 1. Створення органів по боротьбі з контрреволюцією.……………..5 1.1. Спецвідділ ВНК……………………………...…………………………………....5 1.2. Місцеві надзвичайні комісії……………………………....................................6 1.3. Створення надзвичайних органів на Україні……………………………………7 2. Історія формування радянських спецслужб на території України…………………………………………………………………...10 2.1. Перші кроки у формуванні спецслужб: політичний, ідеологічний, організаційний аспекти……………………………………………………………………....10 2.2. Всеукраїнська надзвичайна комісія…………………………………………...14 Висновок……………………………………………………………………….18 Використана література………………………………………………………21

ВСТУП

Політика червоного терору в Радянській Росії 1917–1918 рр. знайшла своє вираження насамперед у діяльності Всеросійської надзвичайної комісії (ВНК) і місцевих надзвичайних комісій. Червоний терор не обмежувався 1918 роком, але саме цей період дає найбільш чітку картину втілення ідеї політичного і класового, почасти соціально-економічного терору.

Хронологічні рамки нашого дослідження обмежені періодом з грудня 1917 р. по лютий 1919 р.: від утворення ВНК 7 (20) грудня 1917 р. до постанови ВЦВК від 17 лютого 1919 р. “Про Всеросійську надзвичайну комісію”. В діяльності спецслужб виділяються чотири періоди: перший – з грудня 1917 р. по червень 1918 р. включно (становлення системи центральних та місцевих НК), другий – з липня 1918 р. по 5 вересня 1918 р. (перехід до практики масового терору), третій – з вересня 1918 р. до початку листопада 1918 р. (політика червоного терору) і четвертий – з листопада 1918 р. по лютий 1919 р. (перша реорганізація ВНК). Кожен з цих періодів характеризується різною внутрішньополітичною ситуацією і різним масштабом застосування вищої міри покарання. Згідно з цим змінювалася динаміка терору протягом 1918 року*.

Надзвичайні комісії (НК) та органи Державного Політичного Управління (ДПУ) залишили дуже великий і трагічний слід в історії України. Об’єктивне вивчення їх діяльності стало можливим лише в останні десятиріччя. Окрім праць Л.М.Маймескулова та В.В.Сташиса, концепція яких базується переважно на засадах радянської історіографії, з’явилися праці І.Біласа, В.В.Ченцова, В.М.Нікольського**, в яких ґрунтовно досліджено процес формування, нормативного забезпечення діяльності органів НК-ДПУ, її напрямки та зміст.

Створення та діяльність органів державної безпеки 1917 – 1920 рр. була предметом досліджень П. Софінова, Д. Голінкова, В. Портнова, які розглянули створення ВЧК на тлі ліквідації контрреволюційних змов і придушення повстань***.

_______________

* Ратьковский И. С. Красный террор и деятельность ВЧК в 1918 году.— СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. – с. 3-4.

** Маймескулов Л.Н., Рогожин А.И., Сташис В.В. Всеукраинская Чрезвычайная комиссия (1918-1922). – Харьков, 1990. – 346 с. Білас І. Репресивно-каральна система України (1917-1953 рр.). В 2-х т. – К., 1994. – Т.1. – 256 с.; Ченцов В.В. Політичні репресії в радянській Україні в 20-ті роки. – Тернопіль, 1999. – 481 с.; Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 20-х – 1950-ті рр..). – Донецьк, 2003. – 624 с.

*** З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ № 1/2 (22/23) 2004 Науковий і документальний журнал. Подкур Р. Створення ВЧК: інтерпретація відомої проблеми. С. 17-18

У книзі Д.Л.Голінкова на основі унікального архівного матеріалу показана боротьба органів державної безпеки з ворогами радянської держави з 1917 р. по кінець 1920-х р. Автор переконливо доводить, що перемога органів державної безпеки в цій важкій битві стала можливою лише за рахунок масової підтримки народу, який зумів за всіма перегинами каральної політики Рад розгледіти творчу сутність нової влади, її прагнення врахувати інтереси більшості населення і побудувати велику державу. Велика увага приділяється національному складу карателів і караних, темі, яка активно обговорюється в різних сучасних джерелах*.

Книга “Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст.: Історичні нариси” – перший підсумок великої дослідницької роботи, здійснюваної українськими істориками впродовж останніх років, з пошуку нових архівних матеріалів, що проливають світло на проблему терору і тероризму в Україні, та їх сучасного осмислення. Зокрема, тема контрреволюційного терору в ній розглянута в контексті висвітлення ролі органів державної безпеки в системі комуністичної диктатури**.

Поява та еволюція органів примусу та терору в радянській Україні відбувалась пізніше, ніж у РСФРР. Враховуючи єдине партійне керівництво для УСРР і РСФРР, необхідно підкреслити, що органи держбезпеки, міліції, прокуратура та суди, увесь масив законодавчої бази в радянській Україні започатковувались і формувались згідно з досвідом відпрацьованого у Радянській Росії. Більше того, політична еліта СРСР була зацікавлена у тому, щоб органи держбезпеки (ЧК-ДПУ-НКВС) підпорядковувались безпосередньо Москві, а вся правоохоронна система працювала за аналогічним законодавством, яке існувало в РСФРР і УСРР та інших союзних республіках.

Серед партійного загалу культивувалась та поширювалась теза про те, що кожен більшовик повинен бути чекістом. Таким чином, підкреслювалась авторитетність та важливість для комуністичної держави тієї справи, якою опікувались працівники держбезпеки, міліції, суду та прокуратури. Більше того, співпраця з інституціями примусу та терору була обов’язковою для членів партії, комсомолу, державних службовців, військовослужбовців, а за великим рахунком для всього населення СРСР. Підтримувався та фінансувався контингент інформаторів, секретних працівників, добровільних помічників органів держбезпеки та міліції.

Служити в ЧК-ДПУ-НКВС, у правоохоронних органах було почесно та відповідально. Працівники органів примусу та терору мали неабиякі привілеї, які в окремих питаннях перевищували пільги партійних, радянських, профспілкових працівників та військовослужбовців.

_______________

* Голинков Д. Л. Правда о врагах народа. – М.: Алгоритм, 2006. – 448 с. (Оклеветанная Русь)

** Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст.: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України / Відп. ред. В. А. Смолій. – К.: Наук. думка, 2002. – 952 с.