10. Розкажіть про зредуковані.

За тривалістю (часокількістю) усі звуки поділяються на голосні повного творення : и, є, ы, оу, о, а, ѣ, ѫ, ѧ та неповного творення, або редуковані (від лат. reductio — зменшення, скорочення), ъ, ь. Редукованими голосні ъ, ь називаються тому, що вони були коротшими від голосних о, е, хоча передавали однакові з ними в якісному відношенні звуки. Редуковані голосні ніколи не вживали на початку слова, вони стояли після приголосних в середині чи кінці слова: чьто, дьнь, мъногъ.. Причина протиставлення голосних повного творення і редукованих полягала в тому, що вимова голосних повного творення не залежала від положення у слові, а звучання редукованих зумовлювалося фонетичною позицією їх. Вчені вважають, що у другій половині IX ст. у говорах, які лягли в основу старослов'янської мови, редуковані перебували у тих же позиціях, що і в більш ранній період. Крім давніх слов'янських ъ, ь у фонетичній системі старослов'янської мови були ъ, ь, які з'явилися при фонетичному освоєнні запозичених слів — штучному відкритті закритих складів та деяких груп приголосних іншомовних запозичень за допомогою редукованих. Сильна позиція редукованих: 1. Під наголосом. 2. Перед складом з редукованим у слабкій позиції. Слабка позиція редукованих: 1. В абсолютному кінці слова. 2. Перед складом з голосним повного творення. 3. Перед складом з редукованим у сильній позиції. Позиції редукованих могли чергуватися в одному і тому ж слові залежно від фонетичного оточення: дьнь — дьни. Абсолютне ослаблення редукованих у слабкій позиції, відсутність фонетичного вияву їх зумовило поступову втрату цих голосних у написанні та часте змішування у пам'ятках. В сильній позиції редуковані, навпаки, посилювалися і поступово переходили у голосні повного творення, що знайшло своє відображення у слов'янських пам'ятках. Крім ъ, ь у старослов'янській мові редукованими були ы, и, які стояли у позиції перед [j; i].

12. Розкажіть про тенденцію до висхідної звучності у складі (закон відкритого складу).

Закон відкритого складу — закон, за яким звуки в межах складу розташувалися за принципом висхідної звучності із голосним чи *r, *l у кінці або ж склад містив один складотворчий сонант. Наприклад, стѣ-на, сто-лъ, зр-но, го-р-дъ. Формування фонетичної системи праслов'янської мови потребувало значної перебудови тих діалектів індоєвропейської мови, які лягли в її основу. Головною причиною цих змін була дія закону відкритого складу, який передбачав побудову складів за принципом висхідної звучності. Тенденція до відкритого складу виявилася в зміні складотворчих сонантів [r], [l], [n], [m] і перетвореннях давніх сполучень із [j]. На праслов'янському мовному ґрунті всі слова, які порушували дію закону відкритого складу, зазнали певних змін. Найголовнішими з цих фонетичних процесів були такі:

1. Монофтонгізація дифтонгів.

2. Зміна дифтонгічних сполучень "голосний + m, n".

3. Зміна сполучень *tort, *tolt, *tert, *telt.

4. Доля сполучень *оr, *l на початку слова.

5. Зміни приголосних у кінці слова.