- •13. Своєрідність системності мови. Система і норма
- •14. Структурний рівень мови. Осн і пром рівні мови. Частини мови
- •15 Фонетичний рівень мови
- •16. Лексичний рівень мови
- •17. Морфологічний рівень мови. Принципи виділення частин мови.
- •18. Словотвірний(дериваційний) рівень мови.
- •19. Синтаксичний рівень мови. Теорія актуального членування речення(в.Матезіус).
- •20. Проблема мови і мовлення.
- •21. Історія вив-ня проблеми мови і мовлення(Гумбольт, Бодуен де Куртене, ф. Де Соссюр)
- •22. Соціолінгвістика. Мовна ситуація.
- •1. Залежність стану мови від стану суспільства
- •40. Вплив суспільства на мови (стихійні та свідомі). Вплив мови на суспільство.
- •41. Мова як конкретно-історична категорія. Статика і динаміка мови.
- •42. Мова як явище, що історично розвивається. Синхронія і діахронія
- •43. Історичні та соціальні умови становлення націй та національної мови. Українська мова у зв’язку з іншими слов’янськими мовами.
- •44. Функціонування і розвиток мови.
- •45. Мови міжнаціонального і міжнародного спілкування. Мовні контакти.
- •46. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат, адстрат.
- •48. Темпи мовних змін. Проблема прогресу в розвитку мов.
- •61. Структурний метод
45. Мови міжнаціонального і міжнародного спілкування. Мовні контакти.
Нація — найвища природна форма об'єднання людей. Жодна держава світу не сформувалася як безнаціональна. Мова забезпечує нормальне функціонування національного організму в усіх його виявах — політичному, економічному, культурному тощо, бо саме мова — головна ознака нації. Наприклад в Росії запровадили вивчення російської мови як мови міжнаціонального спілкування та англійської мови як мови міжнародного ..
Міжнародна мова — інтернаціональна мова спілкування, котру вивчають багато людей як другу мову. Міжнародна мова характеризуюється не лише по числу носіїв (рідна чи друга мова), а також по географічному поширеню, і вона використовується в інтернаціональних організаціях та дипломатії.
Мова набуває статусу мови міжнародного спілкування, як правило, завдяки історичним передумовам. Так, мовою міжнародного спілкування стає мова: панівного етносу на певній території (так було з давньоруською мовою у Великому Князівстві Литовському, де найбільшим етносом був давньоруський);колонізатора (так було з російською, французькою, англійською, іспанською, арабською).
До діючих міжнародних мов відноситься мови: нотного запису музики, мова фізичних, хімічних та математичних формул, тощо. На наш час бракує лише мови безпосереднього спілкування представників різних країн та народів.
Історично свою життєздатність в якості міжнародної довела лише одна штучна мова – есперанто, яку в 1887 році створив польський лікар та поліглот Людвік Земенгоф з Бялостока. Її автор прибрав псевдонім “Доктор Есперанто”, що в перекладі означає “той, що сподівається”. Заменгоф мріяв про ті часи, коли кожна людина крім рідної мови вивчить ще одну, нейтральну мову, призначену для міжнародного спілкування.
Мовні контакти – взаємодія двох чи більше мов, яка впливає на структуру чи словниковий склад однієї чи багатьох із них. Мовні контакти — один із найсильніших зовнішніх чинників розвитку мови. Вони зумовлюють не тільки запозичення (перехід мовних одиниць з однієї мовної системи в іншу) на всіх рівнях мовної структури, а й конвергентний розвиток мов, утворення допоміжних спільних мов і навіть мовну асиміляцію. Найбільшому впливові піддається мова в умовах контактування з близькоспорідненою мовою. Коли ж мови характеризуються глибокими структурними відмінностями, то можливість впливати одна на одну незначна.
Серйозні контактно зумовлені зрушення починаються з двомовності, тобто з функціонування двох мов на одній території, в одному й тому ж етнічному середовищі. У двомовних групах людей дві мовні системи вступають у контакт, впливають одна на одну, внаслідок чого з'являються контактно зумовлені відхилення від мовної норми, які називають інтерференцією. Часто тривалі мовні контакти спричинюють конвергентний розвиток контактуючих мов. Конвергенція, на відміну від асиміляції, не призводить до витіснення однієї мови іншою, а зумовлює появу в контактуючих мовах спільних ознак. Унаслідок конвергентного розвитку декількох мов виникають так звані мовні союзи,
За Трубецьким, до мовного союзу належать ті мови, які суттєво подібні у морфології та синтаксисі, рідше — у фонетиці і мають спільний фонд культурних слів, але не пов'язані системою звукових відповідників і корінною (споконвічною) елементарною лексикою.