- •19.Походження та розселення словян
- •20.Кирило-Мефодієвське товариство
- •21.Рух опору в часи другої світової
- •22.Соціально-економічний розвиток Київської русі
- •23.Буржуазні реформи 60-80х років
- •24.Фашистський окупаційний режим в Україні
- •25.Гайдамацький рух.Коліївщина
- •26.Декабристський рух в Україні
- •27.Фашистський окупаційний режим в Україні
- •28.Розквіт Києвської Русі за Ярослава Мудрого
- •29.Cтворення та розвиток українського козатства
- •30.Україна на завершальному етапі війни(43-45р)
- •31.Політична система в київській русі.
- •32.Загострення соціальних суперечностей напочастку 20 ст.
- •33.Стан сіль.Госп після війни.Голод 1946-47р
- •34.Реформи Володимира Великого в Київській Русі
- •35.Початок національного відродження на поч..19 ст.
- •36.Заповадження неПу
- •37.Зовнішня політика Київської русі
- •37.Зовнішня політика Київської Русі
- •38. Революція 1905-1907 рр, її розвиток на Україні
- •39. Внутрішня і зовнішня Директорії
- •40. Монголо-татарська навала
- •41. Політичне становлення Гетьманщини після смерті б. Хмельницького
- •42. Політична діяльність уцр
- •43. Прийняття християнства
- •44, 53. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана і. Виговського
- •45. Політика десталінізації на Україні
- •46. Антське державне утворення
- •47. Лютнева революція і створення уцр
- •48. Політика «українізації»: причини і наслідки
- •49. Соціально-економічний устрій Київської Русі
- •50. Початок іі світової війни і доля західноукраїнських земель
- •51. Розпад срср. Політичні процеси на Україні
- •52. Українські землі у складі Великого князівства Литовського
- •54. І універсал уцр
- •56. Українські землі в складі Великого князівства Литовського.
- •57. Революційні події 1905-1907 рр. В Україні.
- •58. Україна під владою Речі Посполитої.
- •59. Кочові племена на території України.
- •60. Формування багатопартійної системи в Україні.
- •61. Військові дії б.Хмельницького 1648-1653 рр.
- •62. Скасування кріпосного права і реформи внутрішнього життя II половини XIX ст.
- •63. Вплив Жовтневого перевороту в Росії на діяльність цр.
- •64. Галицько-волинська держава.
- •65. Історичне значення уцр.
- •66. Внесок українського народу в Перемогу над фашизмом.
- •67. Берестейська унія її наслідки.
- •68. Внутрішня і зовнішня політика Павла Скоропадського.
- •69. Соціально-економічні проблеми незалежної України.
- •70. Люблінська унія та її наслідки для українських земель.
- •71. Втрати України в Другій світовій війні.
- •72. Гетьманський переворот п. Скоропадського.
- •73. Боротьба Київської Русі проти монголо-
- •74. Революція в Австрійський імперії 1848-1849 рр., її наслідки для українських земель..
- •75. Внутрішня і зовнішня політика п. Скоропадського
- •76. Грецькі міста-держави Північного Причорномор’я.
- •77. Політика гетьмана і. Мазепи.
- •78. Індустріалізація в Україні в 20-30-х роки хх ст..
- •79. Україно-московські відносини в середині хvіі ст..
- •80. Внутрішня і зовнішня політика Директорії.
- •81. Політика «Перебудови» на Україні.
- •82. Україна в період «Великої Руїни».
- •83. Голодомор 1932-1933 рр.
- •84. Становлення незалежності України.
- •85. Утворення української гетьманської держави в середині хvіі ст..
- •86. Україна в Першій світовій війні.
- •89. Прорахунки Центральної Ради.
- •90. Спроба державного перевороту в ссср та події в Україні 1991р.
44, 53. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана і. Виговського
Ще за життя Богдана Хмельницького, 5-11 квітня 1657 р., Старшинська рада внесла ухвалу про передачу влади після смерті гетьмана його 16-річному синові Юрію.Втілення тієї ухвали в життя означало б запровадження спадкоємності гетьманської влади, тобто встановлення в Україні монархічної форми правління.Одначе після смерті гетьмана Хмельницького ситуація змінилася. 23-26 серпня в Чигирині відбулася Старшинська рада, на якій гетьманом, до повноліття Юрася Хмельницького, було обрано генерального писаря Івана Виговського.
Зовнішня політика Івана Виговського
У зовнішньополітичній діяльності новообраний гетьман прагнув продовжувати політику Богдана Хмельницького, спрямовану на досягнення цілковитої незалежності Української держави та зміцнення її міжнародного авторитету Уже на Генеральну козацьку раду в Корсуні 25 жовтня 1657 р. прибули посли Швеції, Польщі, Австрії, Туреччини, Криму, Трансильванії, Молдавії, Валахії. Там було остаточно оформлено договір зі Швецією. Він передбачав створення українсько-шведського військово-політичного союзу, який мав забезпечити незалежність і територіальну цілісність України.Рада ухвалила також відновити союзи з Туреччиною і Кримським ханством та укласти перемир'я з Польщею.
Водночас гетьман Виговський намагався уникнути ускладнень у відносинах із Москвою.До царя було відправлено посольство з повідомленням про обрання нового гетьмана.У Москві довго зволікали з визнанням Виговського гетьманом, вимагаючи від нього багатьох поступок, насамперед введення до найбільших міст - Переяслава, Ніжина й Чернігова московських залог на чолі з воєводами. Це дало б змогу Москві втручатися у внутрішні справи України та обмежило б її не залежність. Вимагалося також проведення повторних виборів за участю царських представників.
Виговський мусив погодитися з царськими вимогами, сподіваючись, що на тому зазіхання Москви припиняться. Після лютневої ради 1658 р. у Переяславі, яка підтвердила обрання Виговського гетьманом, воєводи отримали дозвіл прибути в Україну.
Внутрішня політика Івана Виговського
Своєю внутрішньою політикою Іван Виговський прагнув задовольнити передусім інтереси старшинської верхівки та української покозаченої шляхти, тобто діяв, як більшість володарів західних держав.
Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства. Зростанням внутрішнього напруження скористалися полтавський полковник Мартин Пушкар, який сам прагнув гетьманської булави, та запорозький отаман Яків Барабаш.
За підтримки Москви вони організували заколот, розбили під Полтавою загони полковників Івана Богуна та Івана Сербина й оволоділи територією Полтавського та Лубенського полків.
Заклики гетьмана покласти край громадянській війні не діяли, тож Виговський мусив ужити рішучих заходів. У травні 1658 р. гетьманське військо розбило під Полтавою загони заколотників. Пушкар загинув у бою, а Барабаша взяли в полон і стратили. Після придушення заколоту московський уряд відверто втручався в українські справи, надаючи противникам гетьмана матеріальну підтримку.
ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР
Подвійна гра Москви, яка задля власних інтересів розпалювала заколот Пушкаря, продемонструвала прагнення московського уряду підкорити Україну. Це змусило Виговського вкотре замислитися над пошуком іншого союзника. Після довгих вагань він вирішив звернутися до Речі Посполитої.
У м. Гадячі 6 вересня 1658 р. між Гетьманською Україною та Польщею було укладено договір, що дістав назву Гадяцького. Україна, Польща і Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним королем:
- Україна в межах Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств ставала незалежною державою під назвою Великого князівства Руського.
-Найвища законодавча влада у Великому князівстві Руському належала депутатам від усіх земель князівства, а виконавча - зосереджуватися в руках гетьмана, який обирався б довічно й затверджувався королем.
-Передбачалося, що Велике князівство Руське матиме власні судову й фінансову системи, йшлося про створення власної монетарні.
-Українське військо мало налічувати 30 тис. козаків і 10 тис. найманого війська.
-Церковну унію належало скасувати в усіх трьох державах.
-Православна церква мусила мати такі самі права, як і римо-католицька.
-Передбачалося створення двох університетів, причому один із них отримував статус академії (Києво-Могилянська академія), а також колегіумів, гімназій, різних шкіл і друкарень.
-Запроваджувалася цілковита свобода слова і друку.
Гадяцький договір був більш виваженим і чітким, ніж договір 1654 р. Та, на жаль, не судилося втілити в життя, тим паче, що Польща не збиралася дотримуватися його умов.
У вересні 1659 р. відбулася "чорна рада", на якій Виговський зрікся булави на користь Ю.Хмельницького. За наполяганням Москви І.Виговського було оголошено зрадником.Втративши булаву, Виговський не зійшов з політичної арени. Його в 1660 і 1663 pp. намагалися обрати гетьманом, проте різні сили виступили проти цього. Зрештою він потрапив у полон до поляків і був засуджений до розстрілу.