- •1. Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні, особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень
- •Граничні величини та їх роль у мікроекономічному аналізі.
- •3. Економічна раціональність як базовий принцип поведінки мікросистем.
- •4. Закон попиту та обґрунтування його дії базовими положеннями теорії споживчого вибору.
- •5.Аналіз змін у попиті й величині попиту. Чинники попиту. Понятт методи, обчислення та сфери застосування.
- •6. Цінова еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери застосування.
- •7. Вплив цінової еластичності попиту на виторг виробника.
- •8. Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання.
- •9. Вплив різноманітних ефектів(моди, снобу, доходу тощо) на ринковий попит та структуру споживання благ.
- •10.Закон пропозиції та обґрунтування його дії.
- •11. Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.
- •12.Взаємодія попиту а пропозиції. Ринкова рівновага.
- •13. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.
- •14. Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.
- •15.Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги.
- •16.Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.
- •17. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.
- •18.Крива байдужості та як інструменти мікроекономічного аналізу .
- •19.Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з ординалістських позицій.
- •20. Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля .
- •21. Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова лінії “ціна - споживання” та лінії попиту.
- •22. Ефекти доходу та заміщення благ як обґрунтування закону попиту.
- •23Технологічна та економічна ефективність
- •24. Виробнича функція: поняття і параметри Сукупний, середній та граничний продукт.
- •25. Спадна віддача (продуктивність) змінного фактора виробництва та її роль у технологічному виборі товаровиробника.
- •26. Ізокватна варіація факторів виробництва.
- •27. Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення.
- •28. Ефект збільшення масштабу виробництва та його відображення в характері виробництва та витрат.
- •29. Альтернативність напрямків використання обмежених ресурсів у поясненні економічної природи витрат виробництва.
- •30. “Економічний” та “бухгалтерський” підходи до визначення витрат і прибутку підприємства.
- •31. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.
- •32. Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства.
- •33. Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом зміни варіації цін виробничих факторів.
- •34.Обґрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та функції витрат.
- •35.Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
- •36.Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.
- •37.Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
- •38.Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
- •39.Розширення обсягів випуску продукції. Графічна побудова ліній “експансії” та їх види.
- •40.Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.
- •41 Визначення оптимальних обсягів випуску за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку
- •42.Поведінка конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.
- •43. Досягнення рівноваги конкурентною фірмою у короткостроковому періоді
- •44. Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції, її рухливість та механізм відновлення.
- •45.Економічний прибуток як чинник ринкової самоорганізації.
- •46. Поняття і види монополій.
- •47. Ринкова (монопольна) влада товаровиробників: поняття, джерела, методи діагностування та стримування.
- •48. Вибір підприємством-монополістовм ціни та обсягів виробництва
- •49. Моделі цінової дискримінації та практика їх використання.
- •50. Вхідні та вихідні бар’єри, їх вплив на економічний стан виробника-учасника ринку.
- •51. Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •52. Цінова і нецінова конкуренція: сфери раціонального використання у поведінці учасників ринку.
- •53. Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. Причини і механізм “цінових війн”.
- •54. Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.
- •55.Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність.
- •56.Порівняння ефективності різних моделей ринку.
- •58. Правило залучення факторів виробництва для максимізації прибутку підприємства.
- •59.Праця як фактор виробництва. Формування ціни праці у різних ринкових ситуаціях.
- •60.Капітал як ресурс тривалого використання.
- •61.Інвестування. Визначення поточної (дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового (довічного) володіння.
- •62.Земля як фактор виробництва. Економічна та земельна рента.
- •63.Часткова та загальна рівновага ринкової системи.
- •64.Аналіз загальної рівноваги. Ефект зворотного зв’язку.
- •65.Парето-ефективний розподіл ресурсів.
- •1. Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні, особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень
1. Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні, особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень
Суб'єктами (носіями) економічних відносин на макрорівні виступають інституціональні утворення, які займають проміжне становище між державою та окремим громадянином і визначають ступінь політичної та соціальної структурованості суспільства. До них належать передусім політичні партії та об'єднання, громадські організації і рухи, професійні спілки. Ці інституції покликані реалізовувати і захищати колективні інтереси своїх учасників, висловлювати ставлення до існуючої моделі державної економічної політики, формулювати власне бачення соціально-економічного розвитку (наприклад, в економічних програмах політичних партій).
До суб'єктів також належать і міжнародні економічні організації, які істотно впливають на формування національної економічної політики окремих країн, зокрема з трансформаційним станом економіки (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк тощо). Окремі рекомендації таких фінансово-економічних інституцій набувають форми вимог, а національні парламенти й уряди змушені виконувати їх частково або повністю, щоб забезпечити країну зовнішнім фінансуванням.
Велику роль відіграють також засоби масової інформації (ЗМІ), передусім преса, телебачення, новітні інформаційні системи. Звичайно, визнавати інформаційну інфраструктуру суб'єктом державного регулювання економіки недоречно і неправильно, проте саме вона формує передавальний механізм регулювання, інформуючи економічних агентів про рішення суб'єктів державного регулювання. Від того, в який спосіб, як повно і коректно те або інше рішення державних управлінських структур представлено у ЗМІ, залежить його сприйняття суб'єктами господарювання, отже, і їх зворотна реакція у вигляді схвалення, ігнорування або бойкоту. Саме ЗМІ, а не органи державної влади, формують суспільну думку щодо ефективності й доцільності державного впливу на економіку.
До об'єктів економ відносин на макрорівні відносяться об’єкти, вплив держави на які може мати як постійний, так і несистематичний або фрагментарний характер: окремі ринки (товарів, послуг, цінних паперів, інвестицій, праці тощо); економічні явища і процеси (інфляція, безробіття, господарська кон'юнктура, економічний цикл, інновації, інвестиції). Широкий перелік об'єктів державного впливу свідчить про розгалужену мережу методів і напрямів державного регулювання, застосовуваних у практиці господарювання.
Граничні величини та їх роль у мікроекономічному аналізі.
Одночасно із входом до економічної термінології понять граничних величин, відбувалось поступове залучення до теоретичного інструментарію економіки математичних методів. Слід підкреслити, що не сама теорія граничної корисності, а маржиналізм як такий надали математиці лідуючої ролі в економічній науці після 1870 року. Вирішуюча роль поняття про граничну заміну у новому економічному аналізі пояснюється появою у явному вигляді математичної аргументації, тобто суто економічні процеси набувають вигляду математичних функцій.Не зважаючи на те, що економісти австрійської школи, виходячи із методологічних передумов, заперечували проти використання математики як економічного інструменту, посилаючись на те, що це заважає розумінню самої суті таких феноменальних явищ як цінність, рента та прибуток. Проте поза цим винятком всі економісти того пріоду мали щонайменше середню математичну підготовку.
Математичні операції, які використовувались економістами того часу обежувались простими диференційнми обчисленнями. При цьому економічні функції вважались диференційованими та неперервними. Оптимальний стан описувався максимальним або мінімальним значенням певного показника при відповідних значеннях функції. Граничні значення це не що інше як похідна функції, що виражає певний економічний процес. Так за допомогою похідної формалізуються поняття граничних витрат, граничного доходу, граничного продукту, граничного прибутку тощо. Наприклад, гранична корисність у математичному виразі має вигляд першої похідної від функції корисності (яка виражає залежність сукупної корисності від кількості спожитого блага) по кількості цього блага. Іншими словами математичний вираз граничної корисності показує, що це поняття виражає зміну сукупної корисності, або її приріст при зміні споживання блага на одиницю.
Для функцій із декількома змінними, як наприлад виробнича функція, яка має змінні капітал і праця, граничний аналіз здійснюється за допомогю частинних похідних.
Крім того граничний аналіз економічних процесів наочно показує причини існування економіки як явища: відносна рідкість благ та ресурсів для їх вироблення обумовлює існування альтернативних можливостей використання обмеженої кількості ресурсів для отримання певного продукту та альтернативні шляхи задоволення потреб при обмеженому бюджеті. Ці положення про альтернативну вартість є вихідними засадами сучасної економічної теорії: не можна задовольнити потреби одного без нанесення шкоди іншому та неможливо виробити додаткову одиницю одного блага щоб не пожертвувати при цьому виготовленням певної кількості іншого. За допомогою граничних величин питання про оптимізацію виробництва та споживання набуває точного математичного виразу .