1.Трипільська культура — археологічна культура, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині. Набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України,Молдови та Румунії. Творцями трипільської культури були племена, що просунулися з Балкан та Подунав'я у Прикарпаття. Періоди:Початковий: 5300—4000 до н. е., Ранній: 4000—3600 до н. е., Середній: 3600—3100 до н. е., Пізній: 3100—2500 до н. е. Житла будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок,стіни споруджували з дерева або плоту, обмазаного глиною. Основою господарства за раннього періоду було хліборобство і скотарство, полювання, рибальство і збиральництво також мали важливе значення. Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками. Суспільний лад племен Т. к. за середнього періоду лишався далі матріархально-родовим. За пізнього періоду трипільської культури значно розширилася територія, заселена трипільцями: на землі східної Волиніта степи північно-західного Причорномор'я.  За цього періоду складається патріархальний лад.  Змінюється характер житлобудівництва, з'являється новий тип посуду, орнаментованого відтисками шнура, новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам'яною обкладкою навкруги і витворюється обряд поховання.

2.Уряд царя Петра І розглядав Запорозьку Січ як один з осередків визвольної боротьби українського народу. Після переходу на бік шведів гетьмана І.Мазепи та частини запорозької старшини, царський уряд звинуватив усе запорозьке козацтво в зраді.За наказом царського уряду 14 (25) травня 1709 р. Запорозьку Січ було зруйновано військами під орудою полковника Яковлева. Після поразки шведської армії та українських козаків під командуванням гетьмана Мазепи під Полтавою деякі запорожці пішли на південь й в 1710 році заснували нову Січ,на Херсонщині. Однак за наказом Петра вона була зруйнована військами гетьмана Скоропадського й генерала Бутурліна. Запорожці відійшли ще далі й заснувалиОлешківську Січ у межах Османської імперії.Вона знаходилась від владою Османської імперії до 1734 року. З приходом до влади в Росії Катерини II (1762–1796) було завершено справу по остаточній ліквідації української автономії.    Прагнучи уніфікації та централізації державного управління, Катерина у 1764 р. викликала К.Розумовського в Петербург і примусила подати рапорт про відставку. 10 листопада 1764 р. імператриця видала указ про ліквідацію інституту гетьманства в Україні. Уся повнота влади зосередилась уруках президента Другої Малоросійської колегії (1764–1786 рр.) генерал-губернатора П. Румянцева. 3. З кінця літа 1943 р. розгорнулася стратегічна операція по звільненню Лівобережної України, Донбасу і форсуванню Дніпра. Наприкінці вересня радянські війська вийшли до середньої течії Дніпра майже на 750-кілометровому фронті. Почалася битва за Дніпро. 6 листопада 1943 р. був звільнений Київ. З кінця грудня 1943 р. розпочався другий етап по звільненню України. В процесі наступальних операцій було визволено Правобережну та Західну Україну, Крим. Третій етап у звільненні України розпочався у липні 1944 р. радянські війська швидко пройшли Галичину (сучасні Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області), а в результаті Карпатсько-Ужгородської операції, 28 жовтня 1944 р. Україна була остаточно визволена від німецько-фашистських загарбників. У боях за Україну в 1943-1944 роках з обох сторін брали участь понад 6 млн. чоловік, використовувалися 85 тис.гармат і мінометів, 11 тис. танків, самохідних артилерійських установок та штурмових гармат, 10,5 тис. Літаків. 4. Історики часто ділять політичну історію Київської Русі на три періоди. Перший період , коли відбувалося виникнення й формування давньоруської держави ІХ-Х ст. В цей час з”являються перші згадки у візантійських східних джерелах про нашу державу. В середині ІХ ст. Київська Русь виходить на арену світовох історії, стверджуючи себе. Піднеснення Русі пов”язане з ім”ям Аскольда. Аскольдпроводив активну зовнішню політику. З іменем Олега зв”язано відкиття Русі на цілий етап назад. Часи Олега, Ольги, Ігоря, Святослава були часами експансії, коли кордони Русі значно розширилися. Другий період охоплює князювання Володимира (Святославовича)Великого (980—1015 рр.) та Ярослава Мудрого (1036—1054 рр.). За Володимира відбулося завершення об”єднання слав”янських земель. Володимир запровадив християнство як державну релігію(1088-1089 рр.).Це була доба зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного і культурного розквіту. Останній період ( друга половина ХІ – ХІV ст.)характеризують постійні руйнівні чвари між князями, зростаюча загроза нападів кочових племен та економічний застій. Вже з другої половини ХІ століття відбувалися суперечки між князями , які завдавали спустошливості Київській Русі.  У 1097 році відбувся Люберецький з”їзд, що мав на меті покласти край міжусобній боротьбі. Але рішення з”їзду були порушені та не виконані. З середини ХІІ ст. – роздроблення феодальної Русі. А це обумовило прискорення завоювання держави татаро-монголами. При них Князівства були роздроблені і підкорялися Золотому Ярму. Винятком було Галицько-Волинське князівство.

5. Заснована в травні 1722 р. для нагляду за діяльністю гетьмана та його адміністрації на Лівобережній Україні. Складалася з 6 офіцерів російської армії та прокурора на чолі з президентом — бригадиром С. Вельяміновим. Цей орган був засобом ще більшого обмеження і без того куцої автономії козацьких областей. Вже після смерті 1. Скоропадського царський уряд не дозволив обрати нового гетьмана. Указом від 11 липня 1722 р. він доручив правити Лівобережною Україною наказному (тимчасовому) гетьманові П. Полуботку. Фактично ж усі справи вирішував президент колегії. Остання, попихаючи генеральну старшину, втручалася в місцеве самоврядування, збільшувала податки. Відала також судовими справами. Діяльність Малоросійської колегії викликала велике невдоволення на Україні.Щоб заручитися підтримкою старшини та козацтва, російський уряд 1727 р. скасував колегію і відновив колишній устрій.Зсмертю Д.Апостола 1734 р. гетьманство знову ліквідували. До влади прийшла видозмінена Малоросійська колегія, що діЯла до 1747 p., коли уряд імператриці Єлизавети, зваживши на бажання української старшини відновив колишній устрій. Але 1764 р. Катерина II, яка щойно прийшла до влади, остаточно скасувала інститут гетьманства і знову підпорядкувала Лівобережну Україну Малоросійській колегії, що дістала назву «другої». 6. Оборона Одеси (5 серпня — 16 жовтня 1941)Після поразки Південного фронту німецько-румунські війська взяли в облогу Одесу. Проте швидко захопити місто не вдалося. Декілька штурмів захисники міста відбили з великими втратами для ворога. Напередодні залишення міста радянські війська провели вдалу десантну операцію в районі села Григорівка, захопивши важкі гармати, що обстрілювали місто Рішення про припинення оборони міста було прийняте у зв'язку з проривом німецьких військ у Крим. Евакуація військ з Одеси відбулась без втрат і несподівано для ворога. ВійськаПриморської армії евакуйовані з Одеси, були спрямовані на оборону Севастополя. Радянські війська, що протягом 72 днів обороняли місто, стримували значні сили німецьких і румунських військ, завдавши їм значних втрат (понад 90 тис.осіб). Оборона міста давала можливість Чорноморському флотувпродовж другої половини 1941 року контролювати всю акваторію Чорного моря, загрожуючи узбережжюРумунії та нафтовим родовищам. Вже 22 Червня, в перший день війни, фашистська авіація бомбардувала Київ. Тисячі киян пішли до лав Червоної Армії. На початку липня в місті було створено 13 винищувальних батальйонів та 19 загонів народного ополчення загальною кількістю 33 тисячі чоловік.У будівництві оборонних рубежів навколо Києва брало участь близько 160 тисяч жителів міста. З 7 липня почалася його оборона. Спроба фашистів раптовим ударом захопити столицю України не вдалася. 11 липня ворога було зупинено.Йшли жорстокі бої.Гітлерівці змушені були підтягувати додаткові сили. Через загрозу оточення радянські війська за наказом Ставки Головного Командування 19 вересня залишили Київ. Під Києвом ворог втратив близько 100 тисяч чоловік.Оборона столиці України тривала понад 70 днів. Оборона Севастополя (30 жовтня 1941 — 4 липня 1942).До війни Севастополь був підготовлений тільки для оборони з моря івоздуха. Сістема сухопутної оборони міста стала створюватися з липня 1941 року. Війська  німецької армії, що прорвалися в жовтні 1941 року в Крим, 30 жовтня і в найближчі наступні дні зробили спробу з ходу оволодіти містом. Після провалу цієї спроби німецьке командування зробило ще три великих наступи на місто - в листопаді та грудні 1941 року, а також утравні-червні 1942 року. Особливо потужною була третя атака. Противник мавдворазову перевагу в живій силі, більш ніж триразове в артилерії, десятиразове втанках і літаках. Оборона Севастополя тривала 250 днів. Вона мала важливе військово-політичне і стратегічне значення, скувавши великі сили противника на південному крилірадянсько-німецького фронту і не дозволивши йому розгорнути наступ на Кавказ.

7.Найперші сліди людських поселень на Україні сягають за 150 тис.років.Існує декілька версій про походження українського народу. Перша версія (патріотична) проголошує народження українського етносу ще до епохи Київської Русі. Найрадикальніші відносять цю подію до часів трипільскої культури, коли ще й слов’ян як окремої спільноти не існувало. Згідно другої версії, деякі українські вчені доводять, що український етнос виник у середині І тис. н. е. Але більшість вчених все ж таки стверджують, що обидві версії однаково далекі від дійсного стану речей. Насправді всі умови, які необхідні для виникнення українського народу з’явилися на теренах України лише напередодні утворення Київської Русі. Тоді завершилося заселення більшості її земель слов’янами, які асимілювали місцеве населення (переважно скіфо-сарматів і, менше,фракійців, германців, тюрків та ін.).

8/Конститу́ція Пили́па О́рлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана.Таким чином, конституцію було прийнято 5(16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер(турецька назва — Бендери, нині це територія Молдови). Тому її інколи називають ще Бендерською конституцією.У тексті документа її автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорозьки, Україною.Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст,Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною.

9.Західноукраїнські землі у міжвоєнний період поділили між собою три країни - Польща (до неї відійшли Східна Галичина, Волинь, Полісся, Підляшшя), Румунія (Буковина, Північна Бессарабія) та Чехословаччина (Закарпаття).Становище українців у цих державах не було однаковим, загалом відбиваючи особливості соціально-економічного та політичного життя панівних націй. Так, міжвоєнні Польща й Румунія являли собою відсталі аграрні країни зі слабо розвинутою промисловістю; натомість Чехословаччина за своїм економічним розвитком вигідно відрізнялася від сусідів - чеська влада доклала чималих зусиль для впровадження кращих методів сільського господарства.Конституційний лад австрійської частини імперії Габсбургів дав змогу викристалізуватися національній свідомості й тим самим позитивно вплинув на міжвоєнне політичнежиттяукраїнцівГаличинийБуковини.Польська та румунська політика щодо українців загалом не відрізнялась і зводилася до прагнення титульних націй асимілювати (полонізувати або, відповідно, румунізувати) інородців. Тільки у Чехословаччині ліберальна політична система уможливила вільний розвиток різних форм національного життя. За двадцять років перебування в її складі українці Закарпаття швидко наздогнали все те, чого вони були позбавлені за попередні роки угорського панування. У цей час відбувається піднесення укр.. руху: утворюються такі організації як УВО(1920), УНДО(1925)-укр.націонал-демокр.обєднання.

10.Наступник Олега князь Ігор I (912—945 рр.) продовжував справу свого попередника, хоч і не так вдало. Перш за все він приборкав непокірнихдревлян, приєднав землі тиверців та уличів між Дністром і Дунаєм.В роки князювання Ігоря на кордонах Київської Русі вперше з'явилися печенізькі племена. У 915 році вони уклали договір з Києвом і відкочували до Дунаю, однак у 930 році порушили угоду і почали напади.У 30-ті рр. X ст. економічна, військова і політична міць Русі продовжувала зростати. На початку 40-х років X ст. імперія припинила виплату Русі щорічної данини і у 941 році починається війна. Ігор організував похід на Візантію великої флотилії, однак у морській битві біля Константинополя греки використали пальну суміш — «грецький вогонь», яким спалили багато човнів і примусили слов'ян відступити. Після цієї невдачі Ігор організував у 943 році новий похід, однак імператор Візантії запропонував мир і відновлення виплати данини. Русичі отримали дари і від Дунаю повернули додому. У 944 році було укладено новий русько-візантійський договір, який увібрав в себе статті угод 907 і 911 років. Однак умови торговельної діяльності руських купців були погіршені. Загинув Ігор у 945 році під час спроби вдруге зібрати з древлян данину.

11.Встановлення більшовицької радянської влади в Україні відбулося при зовнішньому збройному втручанні з боку комуністичної Росії. Після ультиматуму 4 грудня 1917 р. Центральній Раді більшовицькі війська 8 грудня зайняли Харків. Тамзібрався I Всеукраїнський з'їзд Раді 12 грудня 1917 р. проголосив в Українській Народній Республіці радянську владу. Одночасно обрано вищий розпорядчий і законодавчий орган влади на період між з'їздами Рад -Центральний виконавчий комітет (ЦВК) на чолі з Ю. Медведєвим.ЦВК 17 грудня сформував уряд - Народний Секретаріатна чолі зМ.Скрипником.Перша радянська влада протрималася до березня 1918 р., коли більшовицьку армію витіснили з України німецько-австрійські війська, які відновили УНР. 12.Відсутність власної державності, обмеження українців у правах, проголошення їхньої неповноцінності,– все це підводило до того, що як самостійний суб’єкт український народ міг зійти з історичної сцени. Причому імперська Польща проголосила, буцімто українські землі споконвіку належали їй, а тепер на законних засадах Люблінської унії 1569 р. до неї повернулися.    Насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і земель об’єднали у русі спротиву широкі верстви людності, незважаючи на розбіжність економічних і соціальних інтересів.   Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір Суботів та збезчещену сім’ю самого Богдана Хмельницького.    Для успішного початку національно-визвольної революції саме в середині XVII ст. склались й об’єктивні умови.    По-перше, козацько-селянські повстання кінця XVI – першої половини XVII ст. дали українському народові значний військовий досвід, піднесли його національну самосвідомість, психологічно налаштували на переможну війну.      По-друге, на цей період припадає ослаблення королівської влади.    Тобто до 1648 р. в Україні сформувався цілий клубок серйозних суперечностей, вирішення яких було можливо тільки силовими методами. 13.Князь Олег (882—912 рр.) за кілька років в результаті численних війн і походів підкорив своїй владі племена полян, древлян, сіверян, радимичів.Для того, щоб захистити Русь від угрів та варяг, Олег домовився виплачувати їм данину, яку компенсувала данина, яку Візантія виплачувала Русі «заради миру» за договорами з часівАскольда. Відбувся похід Олега на Царгород 907 року.Наступник Олега князь Ігор I (912—945 рр.) продовжував справу свого попередника, хоч і не так вдало. Перш за все він приборкав непокірнихдревлян, приєднав землі тиверців та уличів між Дністром і Дунаєм. .В роки князювання Ігоря на кордонах Київської Русі вперше з'явилися печенізькі племена. У 915 році вони уклали договір з Києвом і відкочували до Дунаю, однак у 930 році порушили угоду і почали напади. У 944 році було укладено новий русько-візантійський договір.Після смерті Ігоря залишився малий син Святослав, і правління державою перейшло до його матері, княгині Ольги (945—964).Ольга жорстоко розправилася з древлянами, спаливши їх головне місто Іскоростень. Виявом її високої політичної і культурної зрілості було її охрещення, а також толерантне ставлення до інших вірувань. Ольга приділяє велику увагу внутрішнім справам.З цією метою вона об'їхала на возі і санях величезну територію своєї країниПершою серед князів навела порядок у справі організації збирання податків, визначила їх фіксовані розміри.у 940 році важливий державний візит у Візантію, встановила з нею досить дружні стосунки, відновила військовий союз. Вона також зуміла встановити дипломатичні стосунки з Німеччиною.14.Після Хотинської війни (1620-1621 pp.), яка принесла славу українським козакам, польський уряд не виконав даних козакам обіцянок,  польська шляхта порушувала майнові права українських феодалів, у тому числі гетьманів, незаконно захоплювала їхні володіння.Козаки, які після цієї війни осіли на Київщині, заявили, що вони не визнають владу панів. Влітку 1625 р. польський уряд направив на Київщину каральне військо на чолі з коронним гетьманом С. Конєцпольським. На допомогу повсталим прийшов 20-тисячний загін на чолі с Марком Жмайлом, якого на Січі обрали гетьманом.У бою обидві сторони зазнали серйозних утрат. Козацька старшина стала схилятися до компромісу з поляками.Було підписано Курулівську угоду.Укладений мир не міг бути тривалим, оскільки він поглибив протиріччя між реєстровими (привілейованими) і низовими («незаконними») козаками, і залишив без захистуселянство і міщан - основну масу повсталих.У цей період на Січі організаційно оформилося нереєстрове козацьке Військо Запорозьке Низове. У 1628 р. запорожці не визнали нового гетьмана Григорія Чорного й обрали гетьманом Тараса Федоровича (Трясила). Г. Чорний спробував взяти під контроль низове козацтво, що призвло до чергового соціального вибуху.Улітку 1637 р. розпочалося нове повстання, яке охопило Лівобережну і Правобережну Україну. Його керівниками були талановиті полководці - Павло Бут (Павлюк), Дмитро Гуня. Козаки зазнали ряд поразок від польського війська, яке чисельно їх переважало.П. Бут був захоплений у полон і страченийзагони Я. Острянина, захопившись переслідуванням відступаючих поляків, попали в засаду і були розбиті. Д. Гуня з частиною запорожців врятувався на Дону.

15.Кращі кадри Червоної Армії були репресовані. На 1941 р. тільки в сухопутних військах не вистачало за штатом 66 900 командирів.У військах панувала система жорстокої централізації. управління та підпорядкування,що сковувало ініціативу командирів, породжувало схильність до шаблонів, застарілихсхем.Переозброєння йшло вкрай повільно. Нові танки і літаки, інші види озброєнь булипоставлені на серійне виробництво тільки в 1940-1941 рр..Всупереч запевненням про готовність до переможної війни, вище політичнекерівництво не мало серйозного плану на випадок масштабних дій. Не булизаздалегідь розподілені обов'язки відповідальних за різні сторони економ ісоціал життя, за евакуацію,переоснащення вир-ва.

16.Найдавніший руський літопис – «Повість минулих літ» - заснування державності на східнослов’янських теренах приписує норманам (варягам), яких звали «русь». Запросили їх «княжити і володіти» ними племена чудь, словени, кривичі та весь. Відгукнувшись на це запрошення, три норманських брати Рюрик, Синеус і Трувер спочатку прийшли до словен, де заснували місто Лагоду, залишивши в ньому найстаршого Рюрика. Синеус і Трувер померли, а всю владу перебрав Рюрик.Він заклав Новгород і сів там княжити.Були в Рюрика двоє мужів не його племені – бояри Аскольд і Дір, які, підпросившись до Царгорода, з родом своїм рушили по Дніпру. У дорозі побачили вони городок, який поставили троє братів Кий, Щек і Хорив. Жителі того городка платили данину хозарам. Аскольд і Дір зостались тамі почали володіти полянською землею.Довкола цього літописного твердження точиться дискусія між так званими норманістами й антинорманістами.Теорії доводять, що саме ім’я Русь виникло від того самого кореню як і співзвучне фінське ім’я для Швеції (Ruotsi) похідне від старонорвезького слова "людина яка веслує",тому що веслування було тоді основним способом навігації річками. Також це співзвучно з назвою узбережжя Швеції Roslagen або Roden, звідки варяги прибули до Русі згідно з Повістю Врем’яних Літ.На противагу норманістам рос. вчені висунули ряд теорій (балтійсько-слов'янська, литовська, готська), що спричинило розгортання дискусії на новому рівні.Норманська теорія походження Русi є основною в європейських наукових історичних колах. 17.Наприкінці 50-х років XIX ст. в умовах лібералізації царського режиму відбувається відродження українського національного руху. Одним з центрів відродження стала столиця Російської імперії Петербург, де мешкало чимало українцівУкраїнські діячі Петербурга 1859 р. створили першу українську громаду — культурно-освітню організацію, що мала на меті популяризацію національної ідеї через видання книг, журналів, проведення вечорів.З метою поширення своїх поглядів петербурзька громада за ініциативою Білозерського почала видавати журнал "Основа" (1861-1862).На межі 1860-1861 pp. члени гуртка хлопоманів разом з викладачами і студентами Київського університету, серед яких були П.Чубинськии, М.Драгоманов, утворили нове товариство "Українська громада".Вибух польського повстання 1863-1864 pp., боязнь того, що українці за культурницькою діяльністю зажадають відродження колишніх прав призвело до видання міністром внутрішніх справ Валуєвим 20 липня 1863 р. Валуєвського циркуляру. Він забороняв публічне вживання української мови в державних установах, школах, церквах, друкуванні популярної, релігійної літератури, крім художніх творів.Унаслідок незначного послаблення імперської цензури на початку 70-х pp. громадівці почали відновлювати свою діяльність.1873 р. в Києві було засновано Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, якийвивчав історію, економіку й фольклор України.18травня 1876 р. був видланий Емський указ, підписаний імператором Олександром II у м. Емсі (Німеччина) і спрямований на придушення української культури.забороняв ввозити на територію Російської імперії з-за кордону українські книги, видавати українською мовою оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот. Також були заборонені театральні вистави і публічні читання українською мовою. 18.У квітні 1920 р. А.Денікін передав владу генералу П.Врангелю, який до початку червня зумів реорганізувати залишки Добровольчої армії і перейшов у наступ у Північному Причорномор'ї. Проти нього був утворений Південний фронт (командуючий М.Фрунзе). Всі спроби Врангеля розвинути успіх і вийти на Дон, Кубань, Правобережну Україну не мали успіху. Наступ його було зупинено і Червона армія перейшла у контрнаступ. Залишки армії Врангеля (145 тис. чоловік) і Чорноморський флот були евакуйовані в Туреччину. 15 тис. офіцерів, які потрапили в полон, були розстріляні більшовиками. У кінці лютого 1920 p., після вигнання денікінців і чергового встановлення радянської влади, відновили діяльність ВУЦВК, Раднарком та місцеві органи більшовицької диктатури. В Україні остаточно встановилася радянська влада.

19.Походження та розселення словян

Слов’яни належать до індоєвропейських народів, батьківщиною яких вчені визнають різні райони Європи та Азії. Якщо археологи появу слов’ян на історичній арені простежують із ІІ-І тисячоліття до н. е., то у писемних джерелах слов’яни згадуються значно пізніше - лише у І-ІІ ст. н.е. у працях римських та грецьких вчених ( Пліній Старший, Тацит, Птоломей та інші) під ім’ям венеди (венети, венти і т.п.). За даними сучасної археології, процес утворення проукраїнського етносу відбувався за такою схемою: в V – VII ст.. носії пеньківської культури (анти) та празької (склавини) вирушили в південному напрямку. Анти – на Балкани, а згодом на Ельбу. Склавини не пішли так далеко. Їхні нащадки утворили в VIII-Х ст. між Дніпром,Дністром і Західним Бугом нові етнічні угруповання. Внаслідок Великого переселення народів ІV—VII ст. на великій території Східної Європи виникли три групи слов'янських племен: західна, південна і східна. Сх.слов’янські племена, що з них повстав укр. народ: деревляни, що жили поміж Горинню, Прип’яттю, Дніпром і Тетеревом, поляни, на правому березі Дніпра, поміж Ірпінню й Россю, з головним городом Києвом, сіверяни на лівому березі Дніпра, по р. Десні, Сеймі й Сулі, на нинішній Чернігівщині й Полтавщині. Дуліби, бужани або волиняни, жили за Случчю, в нин. Волині, Холмщині й Підляшші, а може й у нин. Галичині, тиверці — поміж Бугом і Дністром, та уличі — над морем, поміж Дніпром і Бугом. У нинішній Галичині жили хорвати.Природно-кліматичні умови сприяли формуванню розвинутого господарства слов'ян. Такі умови відіграли помітну роль в розвитку економіки стародавніх слов'ян. Археологічні розвідки поселень говорять про те, що основним заняттям східних слов'ян в II-V ст. було землеробство. У V—VI ст. суспільний лад слов'ян перебував на стадії становлення, відбувався перехід від первісно-родового до класового суспільства. Це була доба військової демократії, суть якої полягала в тому, що реальна влада належала племінним зборам, а не концентрувалася в руках знаті (старійшин та князів). Проте з часом глибокі зміни в суспільному житті, що відбулися в VII—IX ст., підштовхнули процес державотворення.

20.Кирило-Мефодієвське товариство

У 1846р. у Києві виникла таємна організація української інтелігенції. Засновниками братства були історик М.Костомаров, канцелярист М.Гулак і студент В.Білозерський. Братство нараховувало 12 членів, до ноього входив геній українського народу – Тарас Шевченко. Програма братства передбачала визволення слов’ян від самодержавного гніту та об'єднання їх в одну рівноправну федеративну державу – Річ Посполиту. Україна, Київ бачились братчикам як центр слов'янського світу. У тактичному плані між членами братства існували розходження: Костомаров і Куліш вважали найкращим шлях поступових реформ, а Гулак і Шевченко – шлях революції й повалення царизму. У 1847р. братство було розгромлено, а його членів суворо покарано. Шевченка, зокрема, віддано у солдати на 10 років.

Значення братства: Це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби. Братство вперше розробило широку політичну програму українського національно-визвольного руху.