2. Мета і завдання вивчення курсу

Метою викладання соціології майбутнім політологам є формування культури соціологічного мислення.

Культура соціологічного мислення, на нашу думку, співпадає з тим, що відомий американський соціолог Чарльз Райт Мілс назвав «соціологічною уявою», у якій можна виділити три виміри:

1. структурний, тобто вміння розуміти оточуюче соціальне середовище – структуру суспільства, її елементи та їх взаємозв’язок один з одним, те як вони функціонують, чим структура суспільства, що вивчається, відрізняється від інших типів соціального порядку;

2. історичний, тобто вміння бачити значні особливості сучасного світу у порівнянні з минулими історичними епохами, механізми зміни даного суспільства, засоби «як робити» історію, характерні для конкретної історичної епохи;

3. людський, тобто здатність зрозуміти, які типи людей відіграють особливу роль у сучасному суспільстві на даному етапі, які ідуть їм на зміну, який відбір вони проходять і як формуються, як набувають свободи або підкоряються обставинам, стають чутливими або байдужими, який вплив на «людську натуру» має конкретне соціальне середовище.

Розвинута соціологічна уява є показником професійної компетентності фахівця, зокрема політолога, умовою прийняття ним неординарних, соціально-грамотних рішень.

Завданням вивчення курсу «Соціологія» є формування наступних знань, умінь та навичок:

• знання та розуміння тих потреб, що виникли у розвитку як суспільства так і соціально-гуманітарних наук, котрі повинна була задовольнити поява нової системи знань – соціології;

• знання специфіки предмета соціології та історії його формування;

• визначення понять «соціальні явища», «соціальні процеси», вміння виокремлювати ті явища і процеси суспільного життя, що належать до предмета соціологічної науки;

• уявлення про особливості теоретичної та емпіричної складових соціологічного знання, їхній внесок у розвиток науки та у розв’язання проблем сучасного суспільства;

• знання основних функцій соціології;

• знання основних етапів розвитку (систематизації) світової та вітчизняної соціологічної науки;

• уявлення про природу та механізми соціальної взаємодії як визначального чинника соціального життя, визначення понять «соціальні зв’язки» та «соціальні відносини»;

• визначення поняття «суспільство» та уявлення про суспільство як складну систему соціокуль­турних зв’язків та відносин;

• розуміння специфіки соціологічного підходу до розгляду культури, ядро якої – цінності – є основою соціальної регуляції;

• знання основних структурних елементів культури (цінності, мова, знання, ідеологія);

• знання типології культур та факторів, що відповідають за культурну єдність і тих, що спричиняють різноманіття культур у суспільстві;

• визначення поняття «соціальна норма» та знання функцій соціальних норм;

• визначення поняття «девіантна поведінка», знання основних наукових підходів до пояснення її причин, усвідомлення позитивних та негативних аспектів девіації;

• розуміння причин запровадження соціального контролю у суспільстві, знання його елементів та механізму дії;

• розуміння специфіки соціологічного підходу до вивчення особистості, де вона розглядається як об’єкт та суб’єкт соціальних відносин;

• визначення понять «соціального статусу» та «соціальної ролі», знання рольової теорії особистості, що визнана в соціології як один з найбільш значних підходів до пояснення механізму взаємодії індивіда і суспільства;

• знання соціальної типології особистості, та факторів, що визначають формування основних соці­альних типів особистості, які відображають особливості соціаль­ної організації й розвитку певного суспільства на визначеному етапі;

• визначення поняття «соціальний інститут», вміння пояснити механізм інституціалізації на прикладі формування будь-якого соціального інституту, знання типології соціальних інститутів;

• знання функцій та дисфункцій соціальних інститутів, розуміння тісних взаємозв’язків та взаємодії різних соціальних інститутів в суспільстві;

• визначення поняття «соціальна спільність», знання типології соціальних спільностей, розуміння природи реальних (не номінальних) об’єднань людей;

• визначення поняття «соціальна група» як однієї з форм соціальної спільності, розуміння особливостей життя людини у групі, знання типології соціальних груп;

• розуміння змісту поняття «соціальна організація», знання основних характеристик соціальної організації (цілі, синергії, структури, управління, культури), усвідомлення того, з яких причин люди утворюють організації та вступають до них;

• визначення поняття «соціальний рух», знання основних джерел виникнення й закономірностей роз­витку масових соціальних рухів та їх типології;

• визначення поняття «соціальна структура», знання основних параметрів соціальної структури та підходів до її вивчення, розуміння того, де і як можуть бути використані дані, що описують соціальну структуру суспільства, зокрема українського;

• визначення поняття «соціальна стратифікація», що є відображенням відносин нерівності у суспільстві, вміння виокремити та описати основні страти сучасного українського суспільства;

• визначення поняття «соціальна мобільність», знання основних каналів соціального підйому та розуміння факторів, що призводять до соціального падіння, визначення поняття «маргінальність»;

• визначення поняття «соціальна комунікація», знання її функцій та видів, розуміння механізмів впливу масової комунікації як на окремих індивідів так і на суспільство в цілому;

• визначення поняття «громадська думка», знання її функцій та причин дослідження;

• знання специфіки соціологічного підходу до вивчення сім’ї, розуміння причин, з яких сім’я є об’єктом дослідження науки про суспільство;

• знання того, що таке соціологічне дослідження, його структури, типології, сфери застосування отриманих за допомогою дослідження даних;

• знання основних принципів побудови програми соціологічного дослідження;

• знання основних методів отримання соціологічних даних: аналізу документів, масового опитування, спостереження та соціального експери­менту.

У процесі вивчення курсу «Соціологія» студент обов’язково повинен засвоїти понятійний апарат даної науки, що є невід’ємною складовою частиною мови, на якій сьогодні відбувається внутрішньо суспільний діалог під час обговорення найгостріших соціальних проблем з метою їх розв’язання, діалог між суспільством та владою.