План-конспект уроку на тему "Клас Кісткові риби. Особливості будови і життєдіяльності" - план конспект уроку з біології 8 клас

План-конспект уроку на тему "Клас Кісткові риби. Особливості будови і життєдіяльності"

Тема: Клас Кісткові риби. Особливості будови і життєдіяльності .

Мета: Ознайомити учнів з основними особливостями організації і процесів життєдіяльності кісткових риб, їх зовнішньою будовою; звернути увагу на наявність кісткового скелету і черепа із щелепами, розглянути наявність зябрових кришок, плавального міхура і різних типів луски; вказати на тісний зв’язок органів дихання і травлення, а також на наявність зовнішнього запліднення у більшості представників класу. Розвивати мислення, увагу, вміння самостійно користуватися підручником і додатковою літературою. Виховувати любов до природи.

Обладнання і матеріали: вологий препарат “Внутрішня будова риби”; таблиці “Тип Хордові. Надклас Риби. Клас Хрящові риби”, “Тип Хордові. Надклас Риби. Клас Кісткові риби”; малюнки хрящових і кісткових риб.

Базові поняття і терміни: зяброві кришки, плавальний міхур, парні і непарні плавці, луска, кістковий скелет, хребці, кісткові промені, пояси кінцівок, глоткові зуби, зябра, одне коло кровообігу, нирки, сечовий міхур.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Заходжу в клас, вітаюсь з учнями та перевіряю їх готовність до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Індивідуальне опитування.

1. Назвіть характерні риси класу Хрящові риби.

2. Як побудовані покриви тіла хрящових риб?

3. Як побудовані зябра хрящових риб?

4. Які особливості розмноження хрящових риб?

5. Які особливості будови притаманні акулам?

6. Чим будова скатів відрізняється від будови акул?

7. Які хрящові риби мешкають в Азовському та Чорному морях?

2. Повідомлення теми і мети уроку.

IІІ. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя з елементами бесіди.

Питання до учнів: Хто такі кісткові риби? (Відповідь учнів)

Які ознаки притаманні кістковим рибам? До класу Кісткові риби належить переважна більшість видів риб (понад 20 тис.). Вони живуть у морських та прісних водоймах на різних глибинах, що зумовлює різноманітність форм їхнього тіла й розмірів (мал. 146). Мають скелет, який повністю або частково складається з кісткової тканини. Зябра прикриті кістковими зябровими кришками. Кишечник утворює порожнистий виріст – плавальний міхур.

Які особливості зовнішньої будови кісткових риб? Тіло кісткових риб складається з трьох відділів: голови, тулуба та хвоста. На голові розташовані парні очі та ніздрі, ротовий отвір і зяброві кришки, по задньому краю яких проходить межа між головою та тулубом (мал. 149).

На тулубі містяться парні (грудні та черевні) і непарні (спинні та анальний) плавці – вирости шкіри. Всередині плавців розташовані плавцеві промені. Межа між тулубом та хвостом проходить на рівні анального отвору. Хвіст закінчується хвостовим плавцем. Він забезпечує поступальний рух, непарні плавці – стійкість тіла під час плавання, а парні – слугують «стерном» глибини. За їхньою допомогою риба також може повільно пливти вперед або назад (наприклад, щука, яка підкрадається до здобичі у заростях водяних рослин).

Які покриви у кісткових риб? Тіло кісткових риб вкрите захисною лускою, що здебільшого має вигляд тонких напівпрозорих пластинок, які черепице-подібно накладаються одна на одну. При цьому своїм переднім краєм луска занурена в шкіру, а заднім налягає на луску наступного ряду (мал. 147). Під час росту тварини луска наростає шарами, бо взимку ріст риби припиняється і поновлюється наступної весни. Цей процес нагадує утворення річних кілець у деревині дерев наших широт. Так, за нашаруваннями луски визначають вік риби.

Шкіра має багато залозистих клітин. Вони виділяють слиз, який захищає шкіру від проникнення хвороботворних організмів та полегшує плавання, зменшуючи тертя об воду.

Які особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності кісткових риб? Скелет утворений окремими кістками, складається з хребта, черепа та скелета плавців (мал. 149). Хорда у дорослих риб зберігається лише у небагатьох представників (наприклад, ряду Осетроподібні). Хребет складається з хребців, що мають тіло та дуги. Отвори верхніх дуг утворюють хребтовий канал, в якому міститься спинний мозок. Передня частина хребта кісткових риб нерухомо з'єднана з черепом.

Череп утворений великою кількістю нерухомо з'єднаних між собою кісток. У ньому розрізняють мозковий відділ, який оточує головний мозок, а також кістки щелеп та зябрових дуг. Щелепи слугують для захоплення їжі. А до зябрових дуг кріпляться зябра.

Скелет плавців складається із кісткових променів, а до скелета парних плавців (грудних та черевних) належать ще й пояси кінцівок. До їхніх кісток приєднуються м'язи, що рухають плавці.

Мускулатура краще розвинена на спинному боці тіла й у хвостовому відділі (мал. 149).

Самостійна робота учнів з підручником.

Які особливості будови травної і видільної систем кісткових риб? (Відповідь знайти у підручнику).

Травна система починається ротовим отвором. Він веде у ротоглоткову порожнину, з боків задньої частини якої розміщені зяброві щілини. На дні ротоглоткової порожнини є мускульний виріст - язик, який бере участь у ковтанні їжі. У багатьох видів у цій порожнині міститься велика кількість зубів (мал. 148), розташованих не лише на щелепах, а й на інших кістках. За допомогою зубів риби утримують здобич.

Ротоглоткова порожнина веде до стравоходу, який відкривається у шлунок. Процеси перетравлення їжі починаються у шлунку. Завершуються вони у кишечнику під впливом травних соків, які виділяють клітини його стінок, а також травні залози: печінка та підшлункова залоза. Поживні речовини всмоктуються через стінки кишечнику у кров, а неперетравлені рештки їжі через анальний отвір виходять назовні. За характером живлення серед кісткових риб є хижаки, рослиноїдні або види зі змішаним типом живлення.

Для більшості видів кісткових риб характерний плавальний міхур. Цей тонкостінний виріст стравоходу, заповнений газами, допомагає рибам триматися у воді (жал. 149). В одних видів він зберігає зв'язок із кишечником протягом усього життя (наприклад, короп, лящ, оселедці), а в інших - втрачає його (наприклад, річковий окунь).

Залежно від потреб риби об'єм газів у плавальному міхурі може змінюватися. Внаслідок цього риби або спливають до поверхні води, або заглиблюються в неї, чи тривалий час тримаються на певній глибині, витрачаючи при цьому мінімум енергії.

Видільна система (жал. 149) - це парні нирки, розташовані з боків тіла. У них кров звільняється від шкідливих продуктів обміну речовин. Через парні трубки (сечоводи) вони потрапляють до сечового міхура, а звідти виводяться назовні.

Розповідь вчителя:

Органи дихання - зябра - розташовані на зябрових дугах (мал. 150). Ззовні кожного краю зябрової дуги розташовані два ряди зябрових пелюсток червоного кольору. В них розгалужуються кровоносні судини і відбувається газообмін. Риба заковтує ротом воду із розчиненим у ній киснем. Завдяки рухам зябрових кришок вода проходить через глотку, омиває зяброві пелюстки і виходить назовні через зяброві щілини (мал. 151).

З внутрішнього боку від зябрових пелюсток розміщені біляві зяброві тичинки, які запобігають потраплянню сторонніх часток із водою у зябра. Так вони виконують функцію цідильного апарату. Отже, їжа затримується в ротоглотці й не заважає газообміну в зябрах.

У деяких риб (дводишних), крім зябер, є ще одна чи дві легені - органи, які дають змогу дихати атмосферним киснем. Легені являють собою порожні міхури, що сполучаються із стравоходом.

Кровоносна система кісткових риб має серце, що міститься на черевному боці тіла (мал. 152). Воно складається із двох послідовних камер: передсердя та шлуночка (мал. 153). Почергово скорочуючись, ці відділи серця забезпечують рух крові по замкненій системі судин. Через серце тече лише венозна кров. По великій артерії (аорті) вона рухається від серця до дрібних зябрових судин, де насичується киснем, тобто стає артеріальною. Артеріальна кров тече до різних органів, де віддає кисень і стає венозною. По венах венозна кров повертається до серця. Отже, у більшості риб є лише одне коло кровообігу.

У крові риб є різні типи клітин, зокрема еритроцити. Вони, мають червоне забарвлення, зумовлюючи відповідне забарвлення крові. В еритроцитах є особливий дихальний пігмент (гемоглобін), який здатний приєднувати і транспортувати кисень або вуглекислий газ.

Кісткові риби – холоднокровні тварини. Тобто вони неспроможні підтримувати постійний рівень температури тіла: вона у них залежить від температури довкілля.

Центральна нервова система складається з головного мозку та трубчастого спинного мозку (мал. 154). В головному мозку розрізняють п'ять відділів: передній, проміжний, середній, задній та довгастий (мал. 155).

Передній мозок разом з мозочком (частина заднього відділу мозку) відповідає за узгодженість рухів. Сигнали від багатьох органів чуттів надходять до середнього мозку, який також відповідає за складну поведінку. Крім того, середній мозок разом із проміжним, довгастим та спинним регулюють усі процеси життєдіяльності.

Органи чуттів добре розвинені та пристосовані до сприйняття подразників у водному середовищі. Органи зору - очі, зверху захищені прозорим шаром -рогівкою, а всередині мають кулястий утвір - кришталик. Він заломлює світло та спрямовує зображення на шар зорових рецепторів - сітківку. Риби бачать предмети лише на невеликих відстанях; деякі види розрізняють також і кольори.

Орган слуху – внутрішнє вухо, розташоване у кістках черепа. Воно не має зовнішнього слухового отвору. Це пов'язане з тим, що у воді звук поширюється значно краще, ніж у повітрі, і тому звукові хвилі добре сприймаються через кістки черепа. З внутрішнім вухом пов'язаний також орган рівноваги.

Органи нюху – це парні мішечки, розміщені над верхньою щелепою. Назовні вони відкриваються парою отворів - ніздрів.

Важливу роль у житті риб відіграє спеціальний орган - бічна лінія. Вона має вигляд канальців, розташованих у шкірі з боків тіла і сполучених з навколишнім середовищем рядом послідовних отворів. Завдяки бічній лінії риби реагують на рухи інших живих істот поблизу них, різноманітні перешкоди, швидкість та напрямок течій тощо.

Складна будова нервової системи і розвинені органи чуттів зумовлюють і складні форми поведінки риб. їм притаманні не лише досконалі інстинкти (турбота про нащадків, будівельні інстинкти тощо), а й здатність до вироблення умовних рефлексів. Так, ви самі можете привчити акваріумних риб припливати на ввімкнення настільної лампи, якщо при цьому їх годувати.

IV. Виконання лабораторної роботи.

Лабораторна робота №9.

Тема: Зовнішня будова риб.

Мета: Ознайомитися з особливостями будови риб, вияснити залежність будови тіла від способу життя.

Обладнання та матеріали: Акваріум з живими рибами чи фіксований матеріал, опудала риб, луска великих рибин (бажано коропових), лупи.

Хід роботи

1. Ознайомтеся з особливостями зовнішньої будови риб. Знайдіть відділи тіла та ознайомтеся зі структурами, які на них розташовані.

2. Розгляньте будову луски і знайдіть бічну лінію.

3. На малюнку риби позначте елементи її зовнішньої будови.

1 – голова

2 ¬– тулуб

3 – хвіст

4 – очі

5 – рот

6 – ніздря

7 – грудні плавці

8 – черевні хребці

9 – спинні плавці

10 – хвостовий плавець

11 – анальний плавець

12 – бічна лінія

13 – зяброва кришка

14 – анальний отвір.

Висновок. Назвіть ознаки пристосованості риб до життя у воді.

V. Підсумок уроку.

Оголошення оцінок.

VІ. Домашнє завдання.

§33 Підручника, дописати висновки до лабораторної роботи. Повторити §1-2.

План-конспект уроку на тему "Клас Хрящові риби. Особливості будови і життєдіяльності"

План-конспект уроку на тему "Клас Хрящові риби. Особливості будови і життєдіяльності"

Тема: Клас Хрящові риби. Особливості будови і життєдіяльності .

Мета: Ознайомити учнів з основними особливостями організації і процесів життєдіяльності хрящових риб, їх зовнішньою будовою; звернути увагу на наявність хрящового скелету і черепа із щелепами, розгляньте наявність на шкірі примітивних лусок, які перетворюються на зуби; вказати на тісний зв’язок органів дихання і травлення, більш складну, ніж у головоногих, будову видільної та нервової систем, розвиток органів чуття, а також на наявність внутрішнього запліднення.

Розвивати мислення, увагу, вміння самостійно користуватися підручником і додатковою літературою. Виховувати любов до природи.

Обладнання і матеріали: вологий препарат ланцетника; таблиці “Тип Хордові. Надклас Риби. Клас Хрящові риби”; малюнки хрящових риб.

Базові поняття і терміни: парні плавці, клоака, брязкальця, рило, лусочки, зуби, хрящ, череп, хребет, скелет плавців, щелепи, зяброві дуги, спіральний клапан, травні залози, зяброві тичинки, зяброві пелюстки, цідильний апарат, передсердя, шлунок, судини, нирки, головний мозок, очі, внутрішнє вухо, півколові канали, бічна лінія, статеві залози.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Заходжу в клас, вітаюсь з учнями та перевіряю їх готовність до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Індивідуальне опитування.

Питання до учнів:

1. Які ознаки характерні для типу Хордові?

2. Як побудовані системи дихання і травлення у головохордових?

3. Як побудована нервова система головохордових?

4. Які пристосування до існування на морському дні є у ланцетника?

5. Які у ланцетника покриви, скелет та мускулатура?

6. Як відбувається розмноження та розвиток у ланцетника?

2. Повідомлення теми і мети уроку.

Iіі. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя з елементами бесіди.

Питання до учнів: Хто такі хрящові риби? (Відповідь учнів)

Розповідь:

Що характерно для хрящових риб? Хрящові риби поширені виключно у солоних водоймах (лише деякі види трапляються у прісних). На відміну від кісткових риб, скелет у них повністю хрящовий. Зябрових кришок немає, тому кожна зяброва щілина відкривається самостійним отвором (мал. 167). Немає у них і плавального міхура. Запліднення внутрішнє, розвиток прямий. За іншими ознаками хрящові риби істотно не відрізняються від кісткових. Відомо близько 630 сучасних видів.

Які особливості зовнішньої будови хрящових риб?

Особливості будови та процесів життєдіяльності хрящових риб розглянемо на прикладі акули (мал. 167). На голові акули розташовані очі, парні ніздрі, що ведуть до нюхових капсул, поперечний ротовий отвір у вигляді півмісяця, обмежений щелепами. З боків голови містяться зяброві щілини (5-7 пар), а зверху - пара отворів - бризкалець (недорозвинена перша пара зябрових щілин). Передня частина голови видовжується, утворюючи рило. Хвостовий плавець акули - потужний орган руху. Його верхня лопать значно більша за нижню. Тіло хрящових риб може бути видовжене, обтічне (акули) чи широке, сплющене зверху донизу (скати).

Які особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності хрящових риб? У головному мозку хрящових риб порівняно з кістковими краще розвинений передній мозок, а середній мозок та мозочок менші за розмірами.

Вивідні протоки видільної та статевої систем відкриваються у розширення заднього відділу кишечнику - клоаку.

Запліднення у хрящових риб внутрішнє. Самці за допомогою органів парування, на які перетворені внутрішні частини їхніх черевних плавців, вводять сперматозоїди всередину статевих проток самки. Саме там і відбувається запліднення. Розвиток прямий. Яйце має запас поживних речовин та оточене захисними оболонками (мал. 168). Одні види відкладають яйця назовні, через певний час із них виходять молоді особини. В інших видів яйце розвивається у яйцепроводах матері. Воно приростає до стінки яйцепроводу і зародок живиться завдяки материнському організму. Згодом риба народжує живе маля (явище живонародження).

Самостійна робота учнів з підручником.

Яка різноманітність хрящових риб? (Відповідь знайти у підручнику).

Типовими представниками класу Хрящові риби є акули та скати.

Надряд Акули об'єднує хрящових риб з обтічним видовженим тілом. Шкіра вкрита лускою, кожна луска занурена в товщу шкіри, а назовні виступає лише спрямований назад її виріст - зубець (мал. 169). Подібну будову мають і зуби акул, що є похідними луски. Луски утворені речовиною, що нагадує дентин, який входить до складу зубів усіх хребетних.

Більшість акул - хижаки, що полюють у товщі води на різноманітних тварин: від дрібних планктонних організмів до великих за розмірами інших видів риб, головоногих молюсків та водяних ссавців (дельфіни, тюлені та ін.). Здобич вони ковтають цілком або розшматовують зубами, розміщеними у кілька рядів на щелепах. У великій печінці акул накопичується жироподібна речовина, що зменшує масу риби. Це забезпечує їхню плавучість, бо плавального міхура у хрящових риб немає. Акули відкладають від одного до 500 яєць або народжують одночасно від 2 до 100 молодих особин.

Відомо близько 250 сучасних видів акул (жал. 170). За розмірами вони бувають від 20-30 см (катранові та кунячі акули) до 20 м завдовжки та масою до 14-20 т. Однак такі велетні (велетенська та китова акули) живляться виключно дрібними безхребетними та рибою. Для людини небезпечними вважають близько 50 видів акул, які полюють на велику здобич. Зокрема, це тигрова акула завдовжки до 9 м, кархародон, або акула-людожер (до 8 м) та акула-молот, названа так тому, що її голова з величезною пащею має молотоподібну форму.

Поблизу Чорноморського узбережжя України мешкає один вид акул - катран - до 2 м завдовжки. Але цей вид не становить небезпеки для людини. Зграйки катранів полюють на риб, молюсків, ракоподібних.

Надряд Скати налічує близько 350 сучасних видів. Вони живуть у морях на глибинах до 2 700 м. Лише деякі види мешкають у прісних водоймах (австралійська риба-пилка, річкові хвостоколи та ін.). Тіло більшості скатів пласке, широке та дископодібне (за винятком пилконосих скатів, які за формою нагадують акул). Шкіра вкрита шипастою лускою або гола. Під час плавання скати хвилеподібно рухають дуже великими грудними плавцями, а хвостовий плавець розвинений слабко (мал. 171). Живляться вони ракоподібними, молюсками, рибою, деякі - дрібними безхребетними.

Найбільші розміри має манта, або морський диявол. Його дископодібне тіло завширшки до 6,5 м, а маса - до 1,5 т і більше. Мешкає у тропічних морях.

В електричних скатів є особливі електричні органи, що слугують для полювання та захисту. Це - видозмінені скелетні м'язи. При збудженні вони здатні давати розряд напругою від 8 до 300 вольт. Цікаво, що такі органи є і в деяких кісткових риб (електричний вугор, електричний сомик та ін.).

У Чорному та Азовському морях мешкають шипуватий скат (морська лисиця) та хвостокол (морський кіт). У хвостовому відділі хвостокола є довга отруйна голка, якою він може небезпечно поранити необережну людину.

Самостійна робота в зошитах з друкованою основою.

IV. Узагальнення і систематизація знань.

Бесіда.

1. Назвіть характерні риси класу Хрящові риби.

2. Як побудовані покриви тіла хрящових риб?

3. Як побудовані зябра хрящових риб?

4. Які особливості розмноження хрящових риб?

V. Самостійна робота учнів.

1. Дати відповідь на питання.

Чому бічна лінія розвинена лише у водних організмів? (Вона сприймає коливання водного середовища і на суходолі непотрібна.)

2. Підготувати повідомлення про різних представників хрящових риб.

VІ. Підсумок уроку.

Оголошення оцінок.

VІІ. Домашнє завдання.