- •1. Обгрунтування актуальності розробки 5
- •2. Опис Функціонування програми 12
- •1. Обгрунтування актуальності розробки
- •1.1. Поняття генетичного алгоритму
- •1.1.1. Еволюційні методи побудови перевірочних тестів
- •1.1.2. Простий генетичний алгоритм для генерації тестів комбінаційних схем
- •1.2. Постановка задачі на розробку програми
- •2. Опис Функціонування програми
- •2.1. Призначення розробки
- •2.2. Вимоги до функціональних характеристик програми
- •2.2.1. Вимоги до надійності
- •2.2.2. Умови експлуатації
- •2.2.3. Вимоги до складу і параметрів технічних засобів
- •2.2.4. Вимоги до інформаційної та програмної сумісності
- •2.2.5. Вимоги до транспортування і зберігання
- •2.2.6. Стадії і етапи розробки
- •2.2.7. Порядок контролю і приймання
- •2.3. Опис генетичного алгоритму для формування тестових послідовностей комбінаційних схем
- •2.3.1. Створення вихідної популяції
- •2.3.2. Відбір батьків - селекція
- •2.3.3. Вибір оператора рекомбінації (кросинговеру)
- •2.3.4. Вибір оператора мутації
- •2.3.5. Вибір цільової функції
- •2.4. Опис алгоритму функціонування програми
- •2.5. Опис організації вхідних та вихідних даних
- •2.6. Опис вибору технічних і програмних засобів
- •2.6.1. Вибір інструментальних засобів розробки програми
- •2.6.2. Елементи мови та способи структуризації програми
- •2.6.4. Коментарі
- •2.6.5. Типи даних
- •2.6.6. Оператори
- •3.Опис структури програми
- •3.1. Опис функціональних можливостей й структури програми
- •3.2. Опис використовуваних методів
- •3.3. Функціонування генетичного алгоритму
- •3.4. Опис роботи з програмою
- •3.5. Текст програмних модулів
- •3.5.1. Модуль «ByuldSxemaUnit»
- •3.5.2. Модуль «Geneticalg»
- •3.6. Тестові перевірки програми
- •3.7. Результати дослідження генетичних операторів
- •4. Техніко-економічне обгрунтування розробки
- •4.1. Розрахунок собівартості програми
- •4.2. Калькуляція собівартості виробу
- •4.3. Оцінка ризику і страхування
- •4.4. Фінансовий план
- •Висновок
- •5. Охорона праці і навколишнього середовища
- •5.1. Загальні питання охорони праці
- •5.2. Промислова санітарія
- •5.3. Електробезпека
- •5.4. Ергономічні вимоги до робочого місця
- •5.5. Пожежна безпека
- •Висновок
- •Висновки
- •Список використаних джерел
2.6. Опис вибору технічних і програмних засобів
Розроблена програмна зорієнтована на роботу в ОС Windows 95/98/NT/XP, тому для коректної роботи програми необхідне стабільне функціонування ОС. Під час виконання, програма не звертається до інших програмних продуктів, таких як Microsoft Office та ін.
Вимоги до об’єму оперативної пам’яті – мінімум 64 Мб зумовлені вимогами операційної системи та розробленої програми.
Вимоги до об’єму жорсткого диску – мінімум 2 Гб зумовлені вимогами операційної системи.
Для усунення виявлених помилок та створення завантажувального файлу необхідно встановити середовище програмування Borland Delphi 7.0.
2.6.1. Вибір інструментальних засобів розробки програми
Усі компоненти, форми і модулі даних, працюють у Delphi та C++ Builder для Windows без будь-яких змін. Delphi залишатися найлегшою у використанні і самою продуктивною RAD- системою. C++ Builder ідеально підійде тим розроблювачам, що надають перевагу програмуванню мовою C++, і хочуть зберегти продуктивність Delphi. Унікальний взаємозв'язок цих систем програмування дозволяє при створенні додатка без ускладнень переходити з одного середовища розробки в іншу.
Таким чином, слід використовувати той апарат програмування, що зробить вирішення ваших задач більш продуктивним і який вам представляється більш чітким. C++ і Delphi рівноправні у роботі - майже усе, що ви написано в Delphi, можна легко використовувати в C++Builder, і навпаки.
Програмісти можуть працювати в тому середовищі, що краще і швидше забезпечить реалізацію поставленого поточного завдання. Delphi і C++ Builder скомпілюють і зберуть готовий додаток з однаковим успіхом.
Вирішальним у виборі засобів програмування стала більша увага в робочому навантаженні на кафедрі КСМ інтегрованому інструментальному середовищу Delphi, яке забезпечує легке програмування зручного інтерфейсу користувача.
Delphi пропонує програмістам дуже простий, легкий в освоєнні синтаксис мови. Delphi використовує мову Object Pascal, що викладається в багатьох спеціалізованих школах і навчальних інститутах. Створений Н. Віртом як засіб для навчання студентів програмуванню, мова Pascal стараннями фахівців корпорації Borland видозмінилася в Object Pascal для Windows і стала основою могутньої професійної системи, якій під силу будь-які задачі – від створення простих обчислювальних програм, до розробки найскладніших реляційних СКБД.
2.6.2. Елементи мови та способи структуризації програми
Елементами мови є набори компонентів, які дозволяють створювати додатки за найрізноманітнішими тематиками. Компоненти володіють наборами властивостей, що характеризують їх особливості. Крім властивостей, компоненти містять методи – програмний код, який обробляє значення властивостей та події – повідомлення, які компонент приймає від додатку.
Всі додатки в Borland Delphi 7.0будуються по наступному принципу: в їхній головній частині з розширенням. DPR зберігається тільки виклик декількох команд, які відкривають головне вікно, а також виконують завершальні дії. Решта всього програмного коду міститься в файлах, що зберігають опис додаткових модулів, які підключаються. Кожен модуль має строго задану структуру, яка зазвичай автоматично генерується системою Borland Delphi 7.0при його створенні. Модуль складається з чотирьох частин: інтерфейсної частини, частини реалізації (обов’язкова), частини ініціалізації і частини завершення (необов’язкова) [14].
Спочатку вказують заголовок модуля – ключове слово Unit, за ним довільну назву модуля (вона повинна співпадати з іменем файлу, в якому модуль зберігається) і кладуть крапку з комою: Unit Testunit;Інтерфейсна частина описує інформацію, яка доступна з інших астин програми, з інших модулів і головної частини. Частина реалізації описує інформацію, яка недоступна з інших модулів. Подібне розділення модуля на частини дозволяє створювати і розповсюджувати модулі у відкомпільованому вигляді (розширення .DCU), додаючи до них тільки опис інтерфейсної частини. При цьому внести зміни в такий модуль неможливо, вихідний код, який реалізує описані в інтерфейсній частині можливості, недоступний. Такий підхід дозволяє повторно використовувати раніше написані для інших програм і вже відкоректовані модулі та розмежовує доступ до модуля декількох програмістів, а також дозволяє розбивати програму на набір логічно незалежних модулів. Інтерфейсна частина завжди йде першою і починається з ключового слова interface, а частина реалізації з – implementation.
Частини ініціалізації і завершення необов’язкові. Вказані в них дії виконуються, відповідно, на самому початку та в самому кінці роботи програми і тільки один раз. Частина ініціалізації починається з ключового слова initialization, частина завершення – з ключового слова finalization. В кінці модуля завжди ставиться слово end і крапка.
Базовими елементами мови являються: коментарі, змінні, константи, оператори, типи даних тощо.
2.6.3. Змінні
Змінна – це область пам’яті, в якій знаходяться дані, якими оперує програма. Коли програма маніпулює з даними вона, фактично, оперує з вмістом комірок пам’яті.
В якості імені змінної можна використати послідовність з букв латинського алфавіту, цифр і деяких спеціальних символів. Першим символом змінної повинна бути буква. Пробіл у назві змінної використовувати не можна.
В загальному вигляді інструкція опису змінної має наступний вигляд
Ім’я: тип;
де:
ім’я – ім’я змінної;
тип – тип даних, для збереження яких призначена змінна.
Наприклад:
a: real;
b: boolean;
i: integer;