4. Функції управління виробництвом: координація, мотивація, контроль і регулювання виробництва

Координація здійснюється з метою забезпечення погодженої і злагодженої роботи підрозділів, які беруть участь у процесі виконання планових завдань. Функція реалізується у формі регулярного й оперативного впливу на колективи людей, зайнятих у процесі виробництва з боку лінійних керівників і функціональних служб підприємства і цехів.

Функція мотивації впливає на колектив виробничого підрозділу у формі спонукальних мотивів до ефективної праці, суспільного впливу, колективних і індивідуальних заохочувальних заходів. Зазначені форми впливу активізують роботу органів управління, підвищують ефективність усієї системи управління виробництвом.

Контроль виявляється у формі впливу на колектив людей за допомогою виявлення, узагальнення, аналізу результатів виробничої діяльності кожного підрозділу і доведення їх до керівників-виробничників і служб управління з метою підготовки відповідних рішень. Регулювання є невід’ємним від функцій координації і контролю. У ході виробництва виникають різні порушення у виконанні розроблених програм через несприятливий вплив внутрішнього чи зовнішнього середовища. У процесі регулювання вплив на колектив людей здійснюється за допомогою вживання оперативних заходів по запобіганню чи по усуненню виявлених відхилень і перебоїв у ході виробництва.

5. Система календарно-планових розрахунків і нормативів руху виробництва

Календарно-планові розрахунки (КПР) і нормативи (КПН) руху виробництва забезпечують регламентацію роботи кожної окремо й у комплексі всіх ланок виробничого процесу підприємства. Вони служать базою для формування виробничих програм по всіх основних підрозділах. КПР характерні для одиничного виготовлення виробів, визначаються по кожному виробу, що запускається знову у виробництво. КПН властиві серійному і масовому типу виробництва, є стабільними.

КПР і КПН забезпечують раціональний порядок руху предметів праці, погоджують роботу кожного цеху, ділянки і робочого місця, сприяють ритмічному ходу виробництва і тим самим підвищенню економічної ефективності роботи підприємства і його цехів, а саме:

• підвищенню продуктивності праці;

• зниженню собівартості виробів;

• підтримці на встановленому рівні незавершеного виробництва;

• прискоренню оборотності оборотних коштів і т, д.

В одиничному виробництві до КПР відносяться:

• тривалість виробничого циклу виготовлення виробу;

• календарні випередження в роботі цехів по виготовленню виробу;

• цикловий по виробу і зведений графіки виконання замовлень;

• завантаження устаткування і виробничих площ.

Для серійного виробництва характерні КПН:

• розміри партії деталей;

• періодичність їх виготовлення;

• тривалість виробничих циклів обробки партії деталей;

• розміри заділів деталей.

У масовому виробництві до КПН відносяться:

-такти потокових ліній;

-графіки режиму їх роботи;

-внутрілінійні заділи (технологічний, транспортний, оборотний, страховий);

-міжлінійні заділи (оборотний і страховий).

Для розрахунку КПН застосовуються наступні методи:

• статистичні, використовувані при визначенні норм міжопераційного часу, часу виконання контрольних операцій, розміру заділів (запасів);

• аналітичні - для розрахунку розмірів ритмів, тривалості виробничих циклів і випереджень запуску-випуску партій деталей, оборотних заділів;

• економіко-математичні - для розрахунку розмірів партій деталей, ритмів на багатопредметних потокових лініях і ін.