89) Всеукраїнський референдум та вибори Президента Укр. 1.12.1991 р.: результати та історичне значення.

Втретє у XX столітті Україна була проголошена незалежною державою. Збулася віковічна мрія українського народу мати «в своїй хаті свою правду і волю». На Всеукраїнському референдумі український народ підтримав Акт проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою. Які б не були мотиви прийняття цього Акту, він став дійсно вікопомною подією в житті України. Одночасно були проведені вибори Президента України, яким став колишній секретар ЦК КПУ з ідеологи Л. Кравчук.

На референдуме 1.12.1991 г. не был чётко сформулирован вопрос так, как этого требовал закон: «Вы за выход Украинской ССР из состава Союза ССР?». Он был подменен вопросом об одобрении «Акта провозглашения независимости Украины», принятого к стати также незаконно. Нечеткость вопроса референдума, монополия Киева на средства массовой информации, умышленное распространение мнения о том, что независимость якобы не означает выход из состава СССР — позволили организаторам опроса ввести значительную часть населения в заблуждение. Очевидно, что большинство граждан воспринимали референдум лишь как возможность расширения полномочий республики УССР в составе СССР, а ни как не выход её из Союза. Этим объясняется и тот факт, почему результаты референдумов 17 марта и 1 декабря 1991 года диаметрально противоположны.

СНД- Співдружнфсть Незалежних Держав

СНД як об'єднання 12 держав пострадянського простору виникла після розпаду СРСР. СНД не є державою, во­на не має наддержавних управлінських структур. Члени Співдружності є цілком незалежними державами.

Функції СНД :

а) Культурно-історична функція

б) Міжнародно-правова функція.

в) Економічна функція.

г) Військово-політична функція і проблеми безпеки.

Сім років існування СНД засвідчили, що Співдружність як інтеграційне об'єднання держав пострадянського простору так і не склалася. Прийняті її керівними органами близько 800 документів фактично не діють. Координуючі інституції аж ніяк не впливали на розвиток економіки країн СНД. Якщо і виникали деякі елементи інтеграції, то це робилося за рахунок двосторонніх угод. Обсяги торгівлі осьової країни СНД - РФ з іншими членами Співдружності в 2,5 разу менші, ніж з іншими країнами світу. Замість проголошеного економічного зростання, РФ сповзає у все глибшу соціально-еконо мічну кризу.

21.12.1991року Створення Союзу Українок на чолі з А.Пашко.

7-8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі керівники України, Росії і Бєларусі уклали Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Цей документ був відкритий для підписання усіма республіками колишнього СРСР. 10 грудня ВР України прийняла постанову “Про ратифікацію Угоди про створення СНД” із застереженнями, які забезпечували незалежність України як суб`єкта міжнародного права. 21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алма-Аті керівники Азербайджану, Бєларусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменистану, Узбекистану й України підписали Декларацію про СНД. СРСР як суб’єкт міжнародного права і геополітичне утворення перестав існувати.

27 березня 1994 р. в Україні відбулись дострокові вибори до ВР і дострокові вибори Президента України, де у другому турі був обраний Л.Кучма. 28 червня 1996 р. була прийнята Конституція України. У березні 1998 р. відбулись нові вибори до ВР, а у жовтні 1999 р. нові вибори Президента, яким повторно став Л.Кучма.

Більшовицько-комуністична тоталітарна імперія наприкінці 70-х – початку 80-х рр. почала проявляти усі ознаки неперехідної кризи – економічної, політичної, соціальної. Усе очевиднішою ставала необхідність проведення докорінних реформ політичної системи країни, економіки і соціальних відносин загалом. Щоправда, ініціатори перебудовних процесів, й надалі маючи на меті створити комуністичне суспільство, планували здійснити лише деякі формальні перетворення у соціально-економічній сфері. Але невдовзі виявилась необхідність кардинальної зміни поглядів на соціалізм, що не влаштовувало вище партійне і управлінське керівництво, яке мало привілейоване становище у державі, і тому чинило відкритий або завуальований опір прогресивним починанням. По суті перебудова була типовою, з усіма притаманними їй обмеженнями, «революцією зверху», яка планувалась як обмежена у часі, упорядкована, суворо контрольована серія заходів. Проте, розвиток подій незабаром зламав цю задуману схему.

1