Розділ І ХЕРННЯ

Витоки стрілецького руху

1.1. Таємні середньошкільні кружки у формуванні січового і сокільського руху

Влітку 1900 року заснували в селі Завалі коло Снятина перше руханкове товариство "Січ". Це був початок січового руху. Заснування і розвиток січової організації - це велика заслуга її творця і провідника доктора Кирила Трильовського, який в 1913 році створив при Українському Січовому Союзі Стрілецьку Секцію, як керуючий центр передвоєнного стрілецького руху, а з вибухом війни став головою Української Бойової Управи.

Січову організацію за її бунтарський та самостійницький дух, завзято переслідувала австро-польська державна адміністрація. Тисячі січовиків пересиджували в арештах та платили грошові кари за ношення січових відзнак, а по селянських хатах відбувались численні ревізії. Карні процеси за січові походи і збори були на денному порядку. Багато "Січей" розв'язували, а провідників січового руху карали тюрмою за штучно видумані провини. В червні 1908 року д-р К.Трильовський, разом з чеським парламентарним послом, пізнішим президентом Чехословацької Республіки Т.Масариком, відбули в Празі велике віче для протесту проти переслідування "Січей" австропольськими властями¹.

Під впливом січового руху виховувалось усе тодішнє молоде селянське покоління, росла національна свідомість.

Паралельно із січовою організацією постали і розвивалися гімнастичні товариства, що звалися "Сокіл". Вони діяли під проводом проф. Івана Боберського, пізнішого ініціатора стрілецьких секцій при сокільських організаціях та заслуженого члена Української Боєвої Управи. Завдяки енергії і знанню свого голови, "Сокіл" користувався здобутками та методами модерного фізичного виховання, а слова сокільського гимну: "Боротись будемо, Соколи, всі ми, за нашу святу Україну!", найкраще з'ясовують мету сокільських товариств, яких національно-державницьке спрямування йшло по одній лінії з "Січами"².

Число січових і сокільських товариств доходило перед війною - до двох тисяч.

Треба також відзначити існування в Галичині до першої світової війни численних таємних організацій молоді середніх шкіл, так званих кружків, що продовжували традицію "Молодої України" та вели свою працю у тісному зв'язку із студентами високих шкіл, і які відіграли важливу роль у національно громадському вихованні молоді. Були це передусім самоосвітні організації, завданням яких було добувати найширше знання, що його не давала молоді чужа і реакційна школа. Студії української літератури, історії і культури стояли на першому місці. Завзята ідейна боротьба з москвофільством, яка починалась уже в гімназії, вимагала основних відомостей про самостійність української нації³.

Голосний відгук у кружках середньошкільників та серед студентства знайшов революційний рух в Росії в 1905 і наступних рр. Кожний революційний виступ проти російського царату був предметом симпатій та подиву кружкової молоді. Популяризувалась та засвоювалась ідея революційної, збройної боротьби народу за волю. В кружкових бібліотеках того часу знаходимо революційну літературу з Росії. "Підземна Росія" займає важне місце в уяві та свідомості молоді. Численні революціонери - емігранти зі Східної України, як учасники і живі свідки, розказують на зборах у Львові та на провінції, про боротьбу з російським царатом. Все це мало свій вплив на настрої і світогляд молоді⁴.

Панівний дух в кружках середньошкільників був незвичайно серйозний. Відчувалось у ній традицію і досвід та авторитет старших попередників. Таємність організації, святочне приречення новоприйнятого члена не зраджувати тайни існування кружка, виконувати членські обов'язки організації та чесно працювати в ній для здобуття знання, щоб після покінчення середньої школи стати вповні підготованим громадянином до суспільно-національного життя, - це все мало незабутній вплив на її членів та витискало незатертий знак в духовності кожного середньошкільника. Заява кожного члена кружка, що буде поступати в житті згідно з провідною ідеєю організації, якою є вільна, самостійна Україна - раз на все робила з нього активного та відповідального члена української нації⁵.

Молодь цікавилась всіма проявами українського життя та живо реагувала на них. Кружки вели завзяту боротьбу з москвофільством, що полягала на плановій пропаганді української національної ідеї та переконуванні заражених москвофільством середньошкільників про самостійність української нації і правильність української визвольної ідеї. Учні вищих класів середніх шкіл брали вже таємно активну участь у громадському житті, основуючи читальні "Просвіти", "Січі" та "Соколи", організовуючи віча, виголошуючи промови по селах, а навіть агітуючи за українськими послами при виборах до сейму чи парламенту. За свою позашкільну громадську роботу зазнало багато учнів шкільних кар, або виключення зі школи, а навіть деколи з усіх середніх шкіл Галичини⁶.

Щорічно відбувався крайовий з'їзд гуртків середньошкільників у Львові, який тривав звичайно три дні. На ньому обговорювалися національно-державницька та поступова ідеологія організації, методи боротьби з москвофільством, справи самоосвіти й організації власної преси. Усі присутні делегати з місць складали звіти з діяльності та стану кружків. Широкі дискусії та ухвали ідеологічних та організаційних резолюцій - ледве вміщувались у триденних нарадах. Реферували на з'їздах переважно досвідчені діячі та ідеологи - студенти університету⁷.

Середньошкільні організації були першорядною школою громадського життя для загалу молоді та виховали всю молоду українську генерацію інтелігенції в Галичині на рішучих оборонців прав української нації та на жертвенних борців за державну самостійність України. Вони видавали спершу спільно з студентами університету місячник "Молода Україна", а впродовж кількох років перед світовою війною, середньошкільники видавали власний орган, місячник "Життя"⁸.

Дещо ширше написано про ідейне та організаційне життя галицьких середньошкільників безпосередньо перед 1914 роком, бо із цих кружків вийшла перша ініціатива і план творення українських військових організацій. Тому відомості про ґенезу, характер і працю цих організацій - є основою для пізнання тої ідейно-духової атмосфери та дійсного ґрунту, на якому народилась та із якого виросла нова ідея українського мілітарного руху⁹.

В цих середньошкільних кружках виховались та виросли ідейно майже всі пізніші визначні Українські Січові Стрільці, які творили багатий духовий зміст стрілецького життя та надавали напрям його політичній думці та громадсько-моральній поставі. Ідейно-духове надбання здобуте кружках, стало пізніше, в процесі боротьби та духового зростання Українських Січових Стрільців, одним з основних елементів стрілецької ідеології.