Зовнішня пам’ять персонального комп’ютера. Вінчестери.
Зовнішня пам'ять - це пам'ять, що реалізована у вигляді зовнішніх, відносно материнської плати, пристроїв із різними принципами збереження інформації і типами носія, призначених для довготривалого зберігання інформації. Зокрема, в зовнішній пам'яті зберігається все програмне забезпечення комп'ютера. Пристрої зовнішньої пам'яті можуть розміщуватись як в системному блоці комп'ютера так і в окремих корпусах. Фізично зовнішня пам'ять реалізована у вигляді накопичувачів. Накопичувач — це пристрій, що складається з носія інформації та приводу. Привід є сукупністю механічних та електронних компонентів: корпусу, двигуна, зчитувальної головки, електронної схеми (контролера) тощо.
Пристрої зовнішньої пам'яті розрізняють передусім за типом носія інформації, а саме:
* жорсткі магнітні диски;
* гнучкі магнітні диски;
* оптичні компакт-диски (СD-RОМ, СD-RW);
Основним пристроєм зберігання інформації у комп'ютерній системі є жорсткий диск. Великий обсяг і енергонезалежність зробили його найбільш придатним для зберігання програм і даних.
Повна назва жорсткого диска — НЖМД — накопичувач на жорстких магнітних дисках. Іноді його ще називають вінчестером. Вінчестер (жорсткий диск, HD) призначений для тривалого збе-
рігання програм і даних. Він має велику ємність (десятки чи сотні
гігабайтів).
Накопичувачі інформації на оптичних дисках.
Накопичувачі - це запам'ятовуючі пристрої, призначені для тривалого (що не залежить від електроживлення) зберігання великих обсягів інформації. Оптичний накопичувач став невід'ємною частиною ПК, тому що різноманітні програмні продукти (передовсім гри і бази даних) стали займати значну кількість місця, і постачання їх на дискетах виявилась занадто дорогою і ненадійною. Тому їх стали поставляти на оптичних дисках (таких самих, як і звичайні музичні), а деякі ігри та програми працюють прямо з оптичного диска, не вимагаючи копіювання на жорсткий диск.
Архітектура персонального комп’ютера.
Архітектурою ПК називають його опис на деякому загальному рівні, що включає опис системи команд, системи адресації, організації пам'яті і т. д. Архітектура визначає принципи дії, інформаційні зв'язки і взаємодію головних пристроїв ПК: процесора, внутрішньої, зовнішньої пам'яті та периферійних пристроїв.
Сукупність пристроїв комп’ютера і принципів їхньої сумісної
роботи формує архітектуру комп’ютера.
Класифікація програмного забезпечення
Програмне забезпечення являє собою сукупність програм, призначених для розв’язання завдань на комп’ютері. Програма – це впорядкований набір команд. Програмне та апаратне забезпечення працюють взаємопов’язано і в неперервній взаємодії. Будь-який апаратний пристрій управляється програмно.
Програмне забезпечення можна поділити на три класи: системне, прикладне та інструментальне. Наведена класифікація є досить умовною. Інтеграція програмного забезпечення призвела до того, що практично будь-яка програма має риси кожного класу.
1. Текстові редактори.
2. Текстові процесори.
3. Графічні редактори
4. Системи управління базами даних (СУБД).
5. Електронні таблиці.
6. Системи автоматизованого проектування (CAD-системи).
7. Настільні видавничі системи.
8. Редактори HTML (Web-редактори).
9. Браузери (засоби перегляду Web-документів).
10. Системи автоматизованого перекладу.
11. Інтегровані системи діловодства.
12. Бухгалтерські системи.
13. Фінансові аналітичні системи.
14. Експертні системи.
15. Геоінформаційні системи (ГІС).
16. Системи відеомонтажа.
17. Інструментальні мови та системи програмування.