48.Кембриджський варіант кількісної теорії грошей.

Авторами кембриджського варіанту стали відомі економісти А Маршалл і А Пігу.

Кембриджський варіант кількісної теорії грошей — більш гнучкіший. Він відрізняється від трансакційного новими методологічними підходами, що можуть розглядатися як його доповнення. Зміст цих доповнень зводиться: по-перше, якщо в рівнянні Фішера розглядається динаміка грошових потоків на макроекономічному рівні функціонування економіки, то науковці кембриджської школи зосереджують увагу на мотивах нагромадження грошей конкретними суб'єктами ринкової економіки. Як наслідок — макроекономічний аналіз доповнюється мікроекономічним. По-друге, рівняння Фішера базується на методологічній передумові про те, що гроші за своєю суттю є засобом обігу. На противагу цьому в кембриджському варіанті сутність грошей розглядається не лише в названій функції, а й у ролі засобу збереження вартості та нагромадження.

По-третє, у кембриджському варіанті увага теорії акцентується не лише на об'єктивних аспектах обігу грошей, а й на визначенні його суб'єктивних засад, на характеристиці психологічної реакції господарських суб'єктів щодо використання грошової готівки.

По-четверте, представники англійської школи економістів докладніше розглядають і проблему забезпечення грошової рівноваги. Якщо в концепції Фішера йдеться лише про пропозицію грошей (Ms), то в новому варіанті кількісної теорії грошей центральною проблемою стає проблема попиту на гроші (Md), визначення мотивів їх нагромадження у касах та на рахунках окремих господарських суб'єктів ринку. Відповідно до цього кембриджський варіант отримав у західній літературі назву теорії касових залишків.

Зміст цієї теорії виражено широко відомою формулою А.Пігу, або кембриджським рівнянням

Md = kPY,

де: Md — попит на наявні касові залишки, або реальна потреба у грошах;

k — кембриджський коефіцієнт, що показує, яка частина фінансових активів зберігається у вигляді грошей;

Р — ціна продукції (товарів і послуг), що реалізується;

Y — обсяг виробництва у фізичному вираженні.

При постійності k і Р виникає обернено пропорційний зв'язок між вартістю (купівельною силою) грошової оди¬ниці і величиною наявних у господарстві касових залиш¬ків. Саме в цьому і полягає основний висновок кількісної теорії.

49.Вклад Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.

Кейнс в своїх розробках продовжив вчення кембріджської школи. Він зосередив увагу на мотивах нагромадження, додав до мотивів транакційності(потреба в грошах для здійснення поточних витрат) та обачності (потреба у грошових резервах для покриття не передбачуваних витрат ) третій —спекулятивний (ек суб‘єкти гроші нагромаджують з метою отримання додаткової вартості, доходу).Пов’язує появу цього мотиву із зміною % ставки по акціям, облігаціям, кредитам. Він показав, що при підв. % ставки зменшується зацікавленість ек. суб’єктів до нагромадження касових залишків. Сукупний попит на гроші він представив у вигляді такої формули : М=М1+М2=f(y)+f(i) , де М – це попит на гроші (маса грошей на макрорівні, яка є в країні), М1 – касові залишки, М2 – гроші які зберігаються згідно із спекулятивним мотивом; у – ВВП, і – відсоткова ставка. Касові залишки – це гроші, які зберігаються згідно з мотивом трансакційності та обачливості. Вирішальне значення в своії теорії Кейнс відводить не грош. масі та ії впливу на ціни, а норму%, яка виступає важелем за допомогою якого гроші впливають на рівень вир-ва і зайнятість. Цей вплив він відобразив у своєму передаточному (трансакційному) механізмі, що виглядає так М↑→%↓→І↑→В↑→З↑→Ц↑. Збільшення грош. маси (М) державою призводить до зменшення реальної норми% .Це робить більш доступними кредити , що підвищує інвестиц. активність (Ї), як наслідок призводить до зростання вир-ва і зайнятості (В і З). В результаті ціни (Ц) також зростають. Отже, він пояснив механізм впливу маси грошей в обороті на рівень цін. Він першим визнав необхідність держ. регулювання гр. сфери, а тому і розробив теорію “керованих грошей”: держава має застосовувати політику дорогих та дешевих грошей в залежності від ек ситуації. Політика дешевих грошей стимулює попит на гроші та ек. активність. Кейнс рекомендував застосовувати політику «дешевих грошей» в умовах ек. спаду для «розігріву» економ. Однак в умовах глибокої депресії ек-ка стає малочутливою до низьких процентних ставок, що загрожує абсолютною перевагою ліквідності або словами Кейнса «пасткою ліквідності». Він пропонував проводити жорстку гр-кредитну політику в умовах ек. піднесення, а також передбачав втручання держави в процес ціноутворення. Проте найбільшу перевагу К. Надавав фіскально-бюджетній політиці, вважаючи її ефективнішою.