Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Регіональна економіка

.pdf
Скачиваний:
39
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
499.37 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

О.В.МУЗИЧЕНКО-КОЗЛОВСЬКА

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА Частина І

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів Інституту економіки і менеджменту

Затверджено на засіданні кафедри економіки підприємства та інвестицій.

Протокол № 7 від 6 березня 2008 р.

1

ЛЬВІВ – 2008

2

Музиченко-Козловська О.В. Регіональна економіка. Частина І: Конспект лекцій для студентів Інституту економіки та менеджменту. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2008. – 90 с.

Конспект лекцій підготовлений відповідно до типової програми викладання дисципліни «Регіональна економіка». Висвітлено сутність та наукові засади дисципліни. Як важлива складова регіональної економіки досліджується проблема розміщення продуктивних сил та обґрунтовуються підходи до її правильного розв’язання. Проаналізовано фактори розміщення продуктивних сил. Значна увага зосереджена на вирішенні проблем розвитку господарства у регіонах, а саме: щодо регіональної економічної політики, господарських та міжгалузевих комплексів, міжнародних зв’язків, економічного районування. Заключний матеріал присвячений аналізу природоресурсного та трудоресурсного потенціалів України.

Відповідальний за випуск: завідувач кафедри «Економіка підприємства та інвестицій», к.е.н., доцент Козик В.В.,

Рецензенти: д.е.н., професор Стадницький Ю.І.;

д.е.н., професор, провідний науковий співробітник Інституту регіональних досліджень НАН України Войцеховский В.В.

3

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

4

ТЕМА 1.

Предмет, методи і завдання дисципліни “Регіональна

 

 

економіка”

5

ТЕМА 2.

Закономірності, принципи і чинники розміщення

 

 

продуктивних сил

11

ТЕМА 3.

Наукові методи аналізу розміщення продуктивних сил

17

ТЕМА 4.

Чинник земельних ресурсів при розміщенні продуктивних сил

31

ТЕМА 5.

Економічне районування і територіальна організація

 

 

господарства

36

ТЕМА 6.

Регіон у системі територіального поділу праці

41

ТЕМА 7.

Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики

45

ТЕМА 8.

Господарський комплекс України, особливості структури

 

 

і трансформація у ринкові умови

51

ТЕМА 9.

Міжгалузеві комплекси та їх роль у розвитку економіки

 

 

України

56

ТЕМА 10.

Зовнішні економічні зв’язки та їх роль у розвитку

 

 

продуктивних сил України і регіонів

61

ТЕМА 11.

Природоресурсний потенціал

69

ТЕМА 12.

Трудоресурсний потенціал

77

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

84

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

88

4

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку економіки України відбуваються складні соціально-економічні процеси, в основі яких перехід до ринкових умов господарювання. У рамках цих процесів важливо готувати нових висококваліфікованих спеціалістів.

Економічний розвиток регіонів – актуальна тема сьогодення. Адже спостерігаються значні відмінності у розвитку окремих регіонів України.

Вивчення дисципліни «Регіональна економіка» дасть змогу майбутнім спеціалістам у цій галузі засвоїти фундаментальні знання щодо складу та змісту економічних процесів, які відбуваються в регіонах України.

Конспект лекцій містить 12 тем, у яких висвітлюються теоретичні основи дисципліни «Регіональна економіка», досліджується проблема розміщення продуктивних сил та обґрунтовуються підходи до її правильного розв’язання, проаналізовано фактори розміщення продуктивних сил, розглядаються такі питання: проблеми економічного районування України, вплив територіального поділу праці на розвиток економіки регіонів, проблеми впровадження регіональної економічної політики, становлення господарських та міжгалузевих комплексів, формування міжнародних зв’язків України.

Останні теми присвячені аналізу природо-ресурсного та трудо-ресурсного потенціалів України.

Засвоєння викладеного матеріалу дасть змогу студентам здійснювати аналіз закономірностей розвитку соціально-економічних явищ і процесів, які відбуваються у регіонах, визначити тенденцію їх розвитку, прогнозувати значення техніко-економічних показників розвитку регіонів.

5

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ “РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА”

План

1.1.Сутність, предмет та завдання дисципліни “Регіональна економіка”

1.2.Методологічні основи та методи дослідження у регіональній економіці

1.3.Наукові засади у регіональній економіці

1.1. Сутність, предмет та завдання дисципліни “Регіональна

економіка”

Регіональна економіка як наука та як навчальна дисципліна досліджує специфіку функціонування економіки у регіоні, тобторегіональний господарський комплекс.

Предметом регіональної економіки є вивчення відносин людей у різних сферах їх діяльності на території певного регіону з врахуванням конкретного соціально-економічного та політичного устрою країни. Ця дисципліна розкриває зміст, шляхи, напрями формування регіональних відносин у виробничій та соціальній сферах, досліджує розвиток продуктивних сил як матеріальної основи розвитку суспільства.

Метою дисципліни є вивчення комплексної структури регіональної економіки, важливих організаційно-економічних механізмів регіону: податкового, трансферного, кредитного, інвестиційного; забезпечення узгодженості інтересів державного та регіонального центрів.

Об’єктами вивчення регіональної економіки є процеси розміщення та територіальної організації галузей господарства.

Зміст дисципліни “Регіональна економіка” визначають два слова: економіка і регіон. Термін “економіка” грецького походження, він означає “наука про вміння раціонально управляти господарством”. Під регіоном розуміється адміністративно відокремлена територія України (область, місто Київ) з особливостями природно-географічного та економіко-географічного положення, набутою економічною структурою і системою розселення, а також системою факторів обмеження його виробничого потенціалу.

Регіональна економіка – це наука, що вивчає тенденції та закономірності економічного розвитку і розміщення продуктивних сил та районів, а також функціонування господарюючих суб’єктів на даній території.

Соціально-економічні відносини на території певного регіону характеризуються надзвичайною складністю, формуються з врахуванням особливостей того чи іншого регіону, його географічного розташування, природних багатств, економічного і трудового потенціалу, розвитку продуктивних сил тощо.

6

Таке висвітлення предмету регіональної економіки дещо ширше, порівняно із існуючим у науковій літературі, де регіональна економіка розглядається як науковий напрям в економічній науці, яке ставить за мету розробку теоретичних основ раціонального розміщення підприємств та галузей, формування території збуту продукції, створення належних умов для розвитку урбанізованих територій.

Складовими частинами і завданнями регіональної економіки як науки вважають:

1)визначення складу та змісту окремих складових частин соціальноекономічних характеристик регіону;

2)обґрунтування напрямів використання трудових, матеріальних, енергетичних, земельних, водних, лісових ресурсів та природних копалин;

3)обґрунтування розвитку окремих галузей економіки: промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та зв’язку тощо;

4)обґрунтування шляхів покращення соціального стану населення регіону, працевлаштування людей, забезпечення людей товарами та послугами, охорони їх здоров’я, надання можливостей для набуття освіти, розвитку культури тощо;

5)обґрунтування заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища;

6)формування систем регіонального управління, визначення складу і функцій органів управління;

7)використання методів прямого та непрямого впливу на розвиток регіональних соціально-економічних процесів;

8)формування бюджету регіону - фінансової основи органів регіонального управління, оцінка ефективності діяльності цих органів.

1.2. Методологічні основи та методи дослідження у регіональній економіці

Виходячи із регіональних інтересів важливе значення має обґрунтування складу і змісту економічних (непрямих) методів впливу на розвиток регіональної економіки: формування державної цінової, фінансової, кредитної, банківської, податкової політики з врахуванням інтересів регіонів, нових підходів до організації та оплати праці, використання трудового потенціалу.

Під методологією наукового дослідження розуміють систему підходів, принципів, показників, методів дослідження соціально-економічних процесів, обґрунтування оптимальних рішень.

Регіональні дослідження здійснюються на основі таких принципів:

-еволюційного розвитку;

-науковості та оптимальності;

-соціальної спрямованості;

-підвищення ефективності регіональних рішень;

7

-пропорційності та збалансованості;

-пріоритетності.

Принцип еволюційного розвитку передбачає врахування того, що соціальноекономічні процес розвитку на регіональному рівні не здійснюється раптово, негайно. Для усвідомлення нових спрямувань, втілення їх у життя необхідна зміна психології людей, людських відносин, які склалися, а для цього потрібен певний період часу.

Принцип науковості, оптимальності передбачає використання економічних законів розвитку суспільства в обґрунтуваннях регіональних соціальноекономічних рішень. Застосування наукових методів дозволяє об’єктивно оцінити тенденції у певних сферах регіонального розвитку, врахувати їх в прогнозних обґрунтуваннях. Принцип науковості передбачає також впровадження оптимальних рішень, тобто досягнення максимальних результатів при мінімальних затратах.

Принцип соціальної спрямованості означає, що у забезпеченні соціальноекономічного розвитку необхідно враховувати інтереси людей, різних верств населення, забезпечувати соціальні потреби.

Принцип підвищення ефективності виробництва на регіональному рівні передбачає впровадження на підприємствах усіх галузей регіональної економіки заходів, спрямованих на економію усіх видів витрат, пов’язаних із виготовленням продукції. Цей принцип реалізується через різноманітні форми раціонального використання та збереження трудових, матеріальних, природних ресурсів.

Принцип пропорційності та збалансованості реалізується в ринкових умовах в результаті досягнення рівноваги між попитом та пропозицією на певний вид продукції, послуг, виконання робіт, забезпечення раціональних співвідношень між мінімально необхідними потребами і наявними ресурсами.

Принцип пріоритетності визначає необхідність вибору пріоритетних напрямів діяльності в реалізації завдань соціально-економічного розвитку регіону, невідкладність виконання першочергових завдань.

Для дослідження соціально-економічних проблем на регіональному рівні використовують такі методи: системний, діалектичний, нормативний, балансовий, програмно-цільовий, метод комплексного соціально-економічного аналізу, економіко-математичні методи.

Системний метод дозволяє розглядати регіон у вигляді надзвичайно складної соціально-економічної системи, умовно окреслити цю систему, визначити склад системи з великої кількості елементів, виявити та спрямувати функціонування системи. Саме через системний підхід створюється можливість всебічно оцінити стан регіону, його ресурсний та інтелектуальний потенціал, можливості для становлення та розвитку.

Діалектичний метод передбачає використання діалектичної теорії та методу вивчення явищ у суспільстві в їх розвитку, базується на загальних

8

законах розвитку. Цей метод дозволяє дослідити динаміку соціальноекономічних процесів, оцінити їх перспективу.

Нормативний метод базується на використанні в управлінні регіональними економічними та соціальними процесами прогресивних норм і нормативів, які відображають досягнення науково-технічного прогресу, завдання стосовно розвитку окремих галузей економіки на регіональному рівні, що мають важливе значення для людей, які проживають на певній території, та для держави в цілому.

При застосуванні балансового методу зіставляються потреби в матеріально-технічних, природних, паливно-енергетичних, трудових, фінансових ресурсах з можливими джерелами забезпечення цих потреб в результаті розробки балансів.

Програмно-цільовий метод передбачає розробку цільових комплексних програм регіонального економічного та соціального розвитку, передбачає обґрунтування та вирішення крупних господарських проблем, визначає шляхи розвитку усіх галузей економіки, що мають загальнодержавне значення.

Метод комплексного соціально-економічного аналізу базується на використанні економічної, статистичної інформації за попередні періоди для вивчення стану зміни показників, виявлення закономірностей у процесах розвитку окремих явищ у суспільстві, для аналізу впливу окремих чинників на ці процеси.

Економіко-математичне моделювання використовується для моделювання регіональних соціально-економічних процесів на основі використання економіко-математичних методів, є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих рішень в управлінні. Цей метод базується на використанні методів статистичного, динамічного, ймовірнісного змісту. До типових належать такі моделі:

-розподілу та використання ресурсів (трудових, матеріальних, енергетичних, природних, фінансових тощо);

-розвитку підприємств, їх реконструкції та будівництва нових;

-вивчення ринку товарів та послуг;

-оптимізації транспортного обслуговування;

-масового обслуговування (у сфері торгівлі, послуг тощо);

-розвитку житлово-комунального чи міського господарства;

-вивчення конфліктних ситуацій тощо.

1.3. Наукові засади у регіональній економіці

Під науковими засадами в регіональній економіці слід розуміти:

1)врахування напрацювань попередників у цій галузі;

2)використання сучасного рівня розвитку економічної теорії. Регіоналістика має давні традиції, одним з перших її теоретиків вважається

Йоганн фон Тюнен (1783-1850), відомий своїм дослідженням “Ізольована

9

держава в її відношенні до сільського господарства і національної економіки”, що базувалося на засадах ринкової економіки. Основою теорії Й. Тюнена є гіпотеза про існування “ізольованої держави” - однорідної неперервної рівнини з повсюдно однаковою родючістю та однаковою транспортною доступністю, в центрі якої розташоване місто, що споживає продукцію сільського господарства. Ціна сільськогосподарських продуктів у пунктах їх виробництва відрізняється від ціни їх у місті лише на величину транспортних витрат, прямо пропорційних масі вантажу та відстані перевезення.

Рішучий перелом у теорії розміщення зробив Альфред Вебер (1868-1968) у праці “Про розміщення промисловості”. А.Вебер прагнув створити чисту теорію розміщення, що, однак, обмежувало й звужувало її практичність.

Вебер запровадив у науку поняття “фактор розташування”, називаючи ним ту економічну вигоду, яка виявляється у господарській діяльності залежно від місця, де здійснюється ця діяльність. Ця вигода полягає у скороченні витрат на виробництво та збут певного промислового продукту в одному якомусь місці порівняно з іншим. Він проаналізував різні аспекти взаємодії цих факторів і, як наслідок, вивів домінуючі форми “орієнтації” підприємств при розташуванні. За теорією А.Вебера, при всіх відзначених допущеннях розташування промисловості визначається такими трьома факторами, чи, як він їх називає, “орієнтаціями”:

1)транспортною орієнтацією, тобто прагненням підприємців будувати свої підприємства в пунктах, що забезпечують найменші витрати на транспорт;

2)робочою орієнтацією, тобто прагненням підприємців будувати свої підприємства в пунктах з найдешевшою робочою силою;

3)агломерацією, тобто прагненням підприємців розташовувати свої підприємства в центрах нагромадження інших промислових підприємств для скорочення витрат на будівництво транспортних шляхів, енергетичного і комунального господарства - всього того, що нині прийнято називати інфраструктурою.

Згідно з Вебером, величина транспортних витрат підприємства залежить від маси вантажів, які перевозяться для забезпечення його діяльності (тобто сировини, палива і готової продукції), та відстані їх транспортування. Решта факторів, що впливають на вартість перевезення, легко можуть бути зведені до цих двох, причому варіації транспортабельності вантажів виражаються як відхилення від їх номінальної ваги, а особливості транспортної лінії - як відхилення від її номінальної довжини.

Загальної теорії розміщення господарських об’єктів так і не вдалося створити. Згодом американські економісти зрозуміли тісний взаємозв'язок розміщення не тільки окремих підприємств однієї галузі, але й зробили узагальнення для кількох галузей економіки. Однак і їм не вдалося сформулювати загальну теорію розміщення виробництва, що складало “ядро” регіоналістики, яку, до речі, не можна зводити лише до проблематики розміщення господарських об'єктів.

10