Регіональна економіка

зайнятості (у %). Працездатний вік чоловіків становить 44 роки (від 16 до 59 років включно), для жінок - 39 (від 16 до 55 включно). Крім того, враховується кількість працездатних людей (працездатного населення) поза межами працездатного віку - кількість осіб чоловічої та жіночої статі пенсійного віку.

Коефіцієнт зайнятості (kз.н.) визначається як відношення чисельності зайнятих у суспільному виробництві (Чз.н.) до усієї кількості населення працездатнього віку (Чп.н.):

Ч

kз.н. = Ч з.н. ×100% . (12.1)

п.н

До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, віднесені особи працездатного віку і старші та підлітки, які протягом року були постійно зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці, самостійно забезпечували себе роботою, включаючи підприємців, безкоштовно працюючих членів їх сімей, служителів релігійних культів та інших.

У кількості зайнятого населення не враховуються: учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва, військові строкової служби та жінки, які перебувають у відпустці з вагітності, пологів та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством, а також іноземні громадяни. До населення, зайнятого в галузях економіки, відносять робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій; робітників і службовців у працездатному віці та членів їх сімей зайнятих в особистому підсобному сільському господарстві; особи, зайняті у спільних, приватних підприємствах, міжнародних організаціях, фермерських господарствах.

Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення, а залежить насамперед від його вікової структури. Чим більша у структурі населення частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. Вона може зростати за рахунок додаткового залучення у виробництво людей пенсійного та підліткового віку. Кількість трудових ресурсів можна регулювати й за рахунок зміщення меж працездатного віку. Важливим резервом збільшення трудових ресурсів є поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров'я, що сприяють зниженню смертності та інвалідності осіб у працездатному віці, зменшенню чисельності Збройних сил або скороченню строку служби в армії, ліквідації пільг для передчасного виходу на пенсію тощо. Істотно впливає на кількість трудових ресурсів статевий склад населення. Збільшенню чисельності чоловіків веде до зростання трудового потенціалу держави, оскільки вік виходу їх на пенсію на 5 років більший, ніж жінок.

В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів велике значення має поліпшення їх якісного складу. Прогресивною вважається структура трудових ресурсів, у якій більше осіб віком до 40 років. В умовах

81

науково-технічного прогресу це найважливіший чинник трудозабезпечення майже всіх галузей економіки. Аналіз тенденцій природного приросту населення, зрушень у його статево-віковій структурі є основою для прогнозування на перспективу чисельності й структури трудових ресурсів. Мета застосування різних методів прогнозування - отримання найбільш репрезентативних даних про майбутні кількісні та якісні параметри трудового потенціалу.

Якість трудового потенціалу - поняття відносне. Воно характеризується показниками якості працездатного населення, трудових ресурсів, сукупного робітника або робочої сили. Ці якісні характеристики можуть бути розкриті за допомогою сукупності ознак: демографічних, медико-біологічних, професійнокваліфікаційних, соціальних, психофізичних, моральних та ін.

При плануваннi розвитку i розмiщення виробництва та окремих галузей господарства практичне значення мають: чисельнiсть наявних трудових ресурсiв та джерела їх поповнення. Але для ефективного функцiонування суспільного господарства з постiйним зростанням продуктивностi працi недостатньо кiлькiсного вимiру трудових ресурсiв. Не менш важливим є їх якiсна характеристика:

-рiвень освiти;

-професiйно-квалiфiкацiйна пiдготовка;

-фiзичний стан тощо.

Для функцiонування рiзних галузей господарства потрiбнi трудовi ресурси лише певної якостi, в тому числi i певної статi. Iснує цiлий ряд галузей, де бiльш доцiльним є використання працi чоловiкiв, а в iнших - переважно жiнок.

Нерівномірне розміщення трудових ресурсів у країні, зниження абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адміністративних районів, низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях матеріального виробництва зумовлюють потребу в наукових дослідженнях і практичних заходах щодо раціонального використання ресурсів живої праці не тільки в галузях, але і в окремих районах України. Розв'язання цієї проблеми можливе завдяки підвищенню продуктивності праці на основі максимального використання досягнень науково-технічного прогресу. У пропорційному розвитку економіки важливу роль відіграє економія не тільки затрат живої праці, а й матеріалів, сировини, енергії, а також раціональне використання виробничих фондів, раціоналізація транспортних вантажопотоків на основі науково обгрунтованого розміщення продуктивних сил. Економія затрат живої праці передбачає впровадження трудозберігаючих технологій, що дасть змогу зменшити виконання робіт вручну.

82

12.2. Динамiка чисельностi та склад населення, особливостi його розміщення

Області України різняться густотою населення, його природним приростом, рівнем розвитку продуктивних сил, спеціалізацією господарства, рівнем урбанізації. Відтак, існують об'єктивні умови для територіальної диференціації процесів формування і використання трудових ресурсів. їх раціональне використання вимагає насамперед структурних змін в інвестиційній політиці. Це стосується місцевостей з надлишком трудових ресурсів, де слід передбачати витрати на створення нових робочих місць, а також відповідні капіталовкладення в соціальну сферу. Здійснення заходів раціонального використання трудових ресурсів - одна з найважливіших умов пропорційного розвитку економіки України. Ефективне використання трудових ресурсів значно залежить від розподілу їх по галузях господарства. Аналіз галузевої структури зайнятості населення свідчить про те, що останніми роками у ній відбуваються справді прогресивні структурні зрушення.

В Україні знижуються чисельність і частка зайнятих у промисловості та будівництві і зростає - в галузях нематеріального виробництва. Щоправда, ці зрушення дуже повільні. У невиробничій сфері це пояснюється певними об'єктивними причинами. Однак невиробнича сфера залишається основним споживачем робочої сили, що вивільняється та вивільнятиметься з галузей матеріального виробництва.

Не менш важливим є питання розподілу зайнятого населення за формами власності. Більшість населення зайнята на підприємствах колективної (39,5%) і державної (36,3%) форм власності. В галузевому розрізі найбільше населення зайнято у формуваннях з державною формою власності, в апараті органів державного та господарського управління, органах управління кооперативними та громадськими організаціями (93,9 %), в установах охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення (92,7%), освіти, культури, мистецтва, науки та наукового обслуговування (92,6%); найменше -у сільському господарстві (7,1%).

Чисельнiсть населення країни в цiлому та окремих їх регiонiв є результатом суспiльного розвитку, i насамперед соцiально-економiчних та демографiчних. Знання чисельностi населення дозволяє оптимально збалансувати розвиток суспільного господарства i напрями демографiчної полiтики.

Україна за чисельнiстю населення у 2006 р. (46,6 млн. осіб.) є однiєю з великих держав Європи. Для порівняння населення Нiмеччини становило у 2005 р. - 82,5 млн. осіб, Францiї - 62,7, Великобританiї - 60,2, Іспанії – 43,4.

Найповнішу iнформацiю про чисельнiсть населення, його структуру i розселення, а також процеси руху дають загальнодержавнi переписи. За кожний рiк мiж переписами ведеться поточний облiк (розрахункова

83

чисельнiсть) населення за основними параметрами з урахуванням природного руху населення та даних мiграцiї.

Згiдно з даними переписiв населення чисельність населення України становила (в сучасних кордонах): у 1897 р. - 28,4 млн. осіб, 1926 р. - 29,5, 1939 р. - 40,5, 1959 р. - 41,9, 1970 р. - 47,1, 1979 р. - 49,8, 1989 р. - 51,7 млн. осіб., 2006 р. – 46,6 млн.осіб.

Середньорiчний прирiст населення був дуже нестабiльним, а кiлькiснi параметри його щороку змiнювалися. Такий характер динамiки населення обумовлює складностi вирiшення ряду демографiчних, економiчих i полiтичних проблем в Українi. Це стосується, зокрема, протидiї погiршенню статево-вiкової структури населення (його постарiння) i режиму вiдтворення, забезпечення народного господарства трудовими ресурсами вiдповiдної якостi, планування пiдготовки квалiфiкованих кадрiв тощо.

Розмiщення населення. Україна належить до держав з високою щiльнiстю населення. На початок 2006 р. в цiлому по країнi густота населення становила майже 77 осіб на 1 км2. Розмiщення населення по територiї повною мiрою вiдповiдає особливостям розмiщення виробництва та її природно-ресурсному потенцiалу.

Найменша щiльнiсть населення характерна для Українського Полiсся та пiвдня держави. Тут воно становить менше нiж 60 осіб на 1 км2. Рiдко заселений i пiвдень України, особливо Херсонська та Миколаївська областi. Найвищий показник густоти населення в Українi характерний для схiдного регiону, де вiн перевищує 130 осіб на 1 км2, а в Донецькiй областi досягає 189 осіб/км2. Висока щiльнiсть населення характерна i для захiдних областей України, де вона становить: у Львiвськiй областi - 126 осіб/км2, в Чернiвецькiй - 116 осіб/км2.

Зазначенi особливостi розмiщення населення в Українi є значною мiрою результатом регiональних особливостей динамiки його чисельностi, що склалася в результатi вiдмiнностей природного руху та мiграцiйних процесiв.

12.3. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості

За умов розвитку ринкових відносин робоча сила набуває якостей товару з характерною для нього вартістю та споживною вартістю. Споживна вартість пов'язана із спроможністю працівника створювати додаткову вартість. Таку властивість мають в основному особи працездатного віку, які досягли певного фізичного та інтелектуального розвитку.

В Україні питома вага осіб працездатного віку становить більше ніж 55% всього її населення. Але для цього показника характерні значні територіальні відмінності.

Найнижча частка населення працездатного віку відмічається у регіонах, де переважає аграрна сфера зайнятості. До них належать Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області, у яких ця

84

вікова група досягає дещо більше ніж 52% загальної чисельності населення; у Чернігівській області цей показник становить лише 51%.

Найвища частка осіб працездатного віку характерна для високо урбанізованих та індустріально розвинутих областей: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Одеської. В цих областях частка працездатного населення перевищує 57%.

Для раціонального розміщення виробництва, пропорційного розвитку продуктивних сил економічних районів та областей велике значення має аналіз балансу їх трудових ресурсів. Цей документ характеризує наявність і склад трудових ресурсів, їх розподіл за видами зайнятості, сферами і галузями господарства та суспільними групами.

Баланси трудових ресурсів поділяють на звітні й прогнозні. У звітних балансах відображують фактичний стан трудових ресурсів на певну календарну дату, в прогнозних - використання їх відповідно до завдань економічного та соціального розвитку (основні джерела й форми забезпечення господарства кадрами, зрушення в пропорціях затрат праці між сферами і галузями господарства). Баланс складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і витратної (розподіл трудових ресурсів). Обидві частини балансу мають кореспондувати. На регіональному рівні інколи виникає невідповідність між структурними частинами балансу. У разі, якщо переважає ресурсна частина звітного балансу, в прогнозному балансі треба передбачити заходи щодо створення додаткових робочих місць з метою забезпечення повної зайнятості. Для аналізу регіональних балансів трудових ресурсів з урахуванням тенденцій до їх природного приросту відповідні органи розробляють заходи щодо оптимального використання трудових ресурсів у районах, де спостерігається їх надлишок, зниження трудомісткості виробництва та підвищення ефективності використання наявних трудових ресурсів у районах з дефіцитом робочої сили.

Аналіз даних балансів трудових ресурсів за останнє десятиліття показує, що чисельність зайнятого населення в економіці України щорічно зменшується. Це обумовлено не тільки загальним скороченням населення, а й збільшенням чисельності безробітних та іншими соціально-економічними факторами.

Нинішній етап соціально-економічного розвитку України не забезпечує повного і ефективного використання трудових ресурсів. Це підтверджується зростанням чисельності безробітних та працюючих неповний робочий тиждень або день, високою зайнятістю у низько ефективних, з загальнодержавної точки зору, галузях народного господарства, у тому числі в особистому підсобному сільському господарстві. Нераціональне використання трудових ресурсів веде до формування потенційних резервів, які за певних умов можуть бути залучені у народне господарство країни.

Нині надлишок трудових ресурсів є практично в усіх регіонах держави. Аналіз ресурсної частини балансу показує, що в районах з надлишковою

85

робочою силою переважають особи старших вікових груп. При цьому враховують також тенденції до природного приросту населення. При зниженні на перспективу природного приросту населення працездатного віку та «старінні» трудових ресурсів навіть у районах з їх надлишком доцільно розширювати сферу прикладання праці на місці та досить обережно підходити до питань їх територіального перерозподілу. Такий підхід виправданий у прогнозуванні раціонального викоритсання трудових ресурсів сільської місцевості.

Основними галузями зайнятості населення у матеріальному виробництві є промисловість, сільське господарство, транспорт та будівництво. Найнижча частка зайнятих у промисловості Вінницької, Волинської, Одеської, Тернопільської та Чернігівської областей. У цих областях переважають зайняті в сільському господарстві. Найвища зайнятість населення в невиробничій сфері в регіонах з сприятливими рекреаційними умовами: Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях, де цей показник перевищує 30%.

Для ефктивного вирішення проблем зайнятості та безробіття на ринку праці необхідно:

-визначити пріорітети створення нових робочих місць, введення нових виробничих потужностей та об’єктів соціальної сфери;

-сприяти залученню ынвестицый для створення робочих мысць;

-посилити стимулювання роботодавців для створення нових робочих

місць;

-підтримувати мале та середнє підприємсництво;

-підвищувати кваліфікацію працівників;

-посилити контроль за використанням робочої сили на підприємствах Таким чином, наведені дані свідчать про гостроту проблеми підвищення

ефективності використання трудових ресурсів в окремих регіонах України.

86

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Дайте визначення понять “регіональна економіка”,“економікогеографічний простір” та “продуктивні сили”.

2.Чим відрізняються поняття “регіональна економіка” та “РПС”?

3.Охарактеризуйте завдання регіональної економіки.

4.Обґрунтуйте необхідність вивчення курсу «регіональна економіка».

5.З чим можна порівняти правильне розташування підприємства?

6.Яку роль відіграють питання розташування у забезпеченні ефективності виробництва?

7.Які методи дослідження використовуються у регіональній економіці

8.Яка гіпотеза є основою теорії Й. фон Тюнена?

9.Дайте визначення фактора розташування згідно з теорією А.Вебера.

10.Назвіть фактори розташування, запропоновані А.Вебером.

11.У чому полягає внесок українських вчених у розвиток регіональної економіки?

12.Перелічіть закономірності РПС.

13.Назвіть основні принципи РПС і поясність у чому полягає їх дотримання.

14.Дайте визначення і охарактеризуйте фактори РПС.

15.Чим зумовлена доцільність при розв’язанні задачі вибору оптимального місця розташування підприємств скорочувати число потенційних пунктів нового будівництва?

16.Які виробництва і чому тяжіють до джерел сировини?

17.Які виробництва і чому тяжіють до джерел палива та електроенергії?

18.Що спричинило розширення кола можливих районів розташування електромістких підприємств?

19.Які виробництва і чому тяжіють до джерел прісної води?

20.Які виробництва і чому тяжіють до місцевостей з чисельною робочою силою ?

21.Які виробництва і чому тяжіють до місцевостей з кваліфікованою робочою силою?

22.Які виробництва і чому тяжіють до місць споживання готової продукції?

23.Які виробництва і чому тяжіють в своєму розташування до місцевостей з низьким рівнем антропогенного забруднення довкілля?

24.Які виробництва і чому тяжіють у своєму розташуванні до пунктів, скорочувати існуючий рівень викидів у яких порівняно дешево?

25.Як класифікують виробництва, на розташування яких справляє сильний вплив не один, а декілька факторів?

87

26.За яких умов нема потреби в аналізі щодо майбутніх витрат виробництва надзвичайно великої кількості точок можливого розташування у ході дотримання галузевого підходу?

27.Дайте визначення поняття «підхід», назвіть та охарактеризуйте деякі з них.

28.Які існують найпоширеніші методи аналізу РПС? Охарактеризуйте їх.

29.Опишіть суть галузевого підходу при обґрунтуванні розташування окремого підприємства.

30.Опишіть суть регіонального підходу при обґрунтуванні розташування окремого підприємства. Чим викликана доцільність його застосування?

31.Від чого залежить величина регіону, в межах якого слід дотримуватися галузевого підходу при виборі місця розташування підприємств.

32.Охарактеризуйте поняття однорідної транспортної поверхні і її відмінність від реальної транспортної поверхні. Чим викликана доцільність використання абстракції ОТП?

33.Що є критерієм недоцільності виробництва продукції у певному пункті території?

34.Чим характеризується ізостанта, яка розмежовує ринкові зони підприємств? Яка геометрична лінія може виступати в ролі ізостанти?

35.Від чого залежать положення й форма ізостанти?

36.Охарактеризуйте процес прийняття рішення про доцільну потужність новоспоруджуваних підприємств?

37.Охарактеризуйте особливості землі як засобу виробництва порівняно із засобами виробництва, створюваними людиною.

38.Що таке диференціальна земельна рента? Чим пояснюється її утворення та стабільність існування?

39.Охарактеризуйте чинники, що визначають якісну неоднорідність земельних ділянок, і тим самим впливають на їх ціну.

40.Які існують юридичні обмеження і як вони можуть впливати на формування ціни землі?

41.Яким чином держава впливає на формування ціни землі та забезпечує функціонування ринків землі?

42.Охарактеризуйте призначення та зміст містобудівельного кадастру.

43.Охарактеризуйте типові риси конкретної картини цін на землю, які притаманні всім містам.

44.Чому ціна конкретної ділянки землі, переважно, відрізняється від нормативної (зональної) ціни, яка приймається за основу при оподаткуванні нерухомості?

45.Охарактеризуйте модель виробничо-транспортної задачі, яка може бути використана для прогнозування та обґрунтування цін на земельні ділянки.

88

46. Охарактеризуйте мету економічного районування. 47.Що розуміють під економічним районом?

48.Назвіть основні розбіжності в підходах різних авторів щодо районування території України.

49.Чому Крим, незважаючи на його автономний статус, не варто розглядати як окремий район, а доцільно включати його поряд із деякими областями України до Причорноморського району?

50.Підходи науковців щодо формування Західного економічного району. 51.Які області входять у Центральний економічний район України? 52.Дайте визначення поняття «територіальний поділ праці». 53.Передумови та рушійні сили територіального поділу праці. 54.Показники визначення економічної ефективності територіального

поділу праці.

55.Критерії оцінки рівня розвитку регіонального ринку праці. 56.Поняття повної зайнятості і природного рівня безробіття. 57.Інноваційна модель регіонального ринку праці. 58.Державний механізм подолання безробіття.

59.Поняття регіональної економічної політики.

60.Визначте сутність і мету регіональної економічної політики.

61.Суб'єкти регіональної економічної політики.

62.Назвіть основні завдання регіональної економічної політики.

63.Назвіть складові регіональної економічної політики, дайте пояснення. 64.Дайте визначення господарського комплексу України.

65.Що таке галузь господарства? 66.Виробнича сфера та її склад. 67.Склад невиробничої сфери?

68.Яке значення промисловості України? 69.Назвіть основні галузі промисловості?

70.Як поділяється промисловість України за характером виробництва і предметів праці?

71.Які особливості галузевої структури промисловості України? 72.Які основні напрями подальшого розвитку господарства України?

73.Які основні особливості формування й аналізу міжгалузевих комплексів?

74.Основні проблеми структурної переорієнтації економіки України.

75.Назвіть та охарактеризуйте основні види господарських комплексів України.

76.Сутність зовнішньоекономічних зв’язків, їх основні форми.

77.У чому полягає вплив міжнародного територіального поділу праці на формування міждержавних економічних зв’язків?

78.Сутність механізму зовнішньоекономічної діяльності, його основні принципи.

89

79.Основні проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.

80.Передумови входження України у світове співтовариство.

81.Визначте сутність та структуру природно-ресурсного потенціалу.

82.Назвіть існуючі методи оцінки природно-ресурсного потенціалу.

83.Охарактеризуйте мінеральні ресурси України, їх структуру, особливості розміщення.

84.Сутність та структура земельного фонду України.

85.Охарактеризуйте водні ресурси України, особливості їх розміщення.

86.Охарактеризуйте лісові ресурси України, їх господарське значення і основні шляхи раціонального використання.

87.Охарактеризуйте рекреаційні ресурси України, їх структуру, особливості розміщення.

88.Визначте сутність та основні напрями ресурсозбереження.

89.В чому полягають особливості формування вторинного ресурсного потенціалу?

90.Визначте роль населення у розвитку і розміщенні продуктивних сил.

91.Особливості розміщення населення України.

92.Назвіть склад трудових ресурсів, особливості їх формування в Україні.

93.Обґрунтуйте регіональні особливості трудозабезпечення в Україні.

90