- •1. Понятие, сущность и функции культуры.
- •2. Предмет и задачи курса «История украинской культуры»
- •3. Украинская культурологическая мысль.
- •4. Методологические принципы понятия национальной культуры
- •7. Первые формы организации людей и их орудия труда.
- •8. Зарождение религии на Украине, её начальные формы.
- •9. Занятия, быт, строительство, верования трипольцев. Керамика, пластика, ткачество, одежда.
- •10. Особенности культурного процесса скифского периода.
- •11. Особенности культурного процесса сарматского периода.
- •12.Архитектура и градостроительство в Античных государствах Северного Причерноморья.
- •13.Искусство в Античных государствах Северного Причерноморья
- •14. Литература и театр в Античных государствах Северного Причерноморья
- •15. Образование и наука в Античных городах Северного Причерноморья.
- •18. Черняховская культура и её место в культурном надбанни славян.
- •2. Культура повоєнного часу.
- •2. Культура України в умовах кризи Радянської системи.
- •1. Вступ. Історична наука про цілісність Української культури.
- •2. Козацькі літописи. "Українське бароко". Театральне мистецтво.
- •2. Григорій Сковорода - просвітитель, філософ, поет.
- •1. Особливості Трипільської культури і Черняхівської культури.
- •2. Культурно-мистецький процес України у хvііі ст.
- •2. Освіта, архітектура і образотворче мистецтво другої половини хvііі ст.
- •2. Музичне життя України хvііі-хіх ст.
- •1. Володимир Великий. Ярослав Мудрий. Культурний розвиток Київської Русі.
- •2. Зв'язок народного та професійного мистецтва другої половини хvііі - середини хіх ст.
- •1. Найвизначніші пам'ятки Київської Русі. Писемні джерела, літературні пам'ятки Київської Русі.
- •2. Пробудження національної свідомості Українського народу.
- •2. Культурний процес другої половини хіх ст.
- •1. Характерні особливості рукописної книги Київської Русі.
- •2. Українська наука і культура початку хіх ст.
- •1. Музичне мистецтво Київської Русі.
- •1. Внесок Київської Русі у розвиток культури.
- •2. Недільні школи та бібліотеки в Україні.
- •1. Культурні процеси напередодні і в добу козаччини.
- •2. Розвиток музичного мистецтва наприкінці хіх - на початку хх ст.
- •1. Перші книгодрукарні слов'ян. Іван Федоров (1510-1583).
- •2. Становлення Української професійної художньої школи.
- •1. Характерні особливості архітектури хіv ст. Іконопис хіv-хv ст.
- •2. Образотворче мистецтво. Музична справа. Меценати та колекціонери. Навчальні заклади для жінок.
- •2. Відродження Української культури в період національної демократичної революції 1917-1920 р.Р.
- •2. Освіта. Культура. Театр. Музика. Преса. Книгодрукування в період 1917-1920 р.Р.
- •2. Українізація. Національні меншини. Середня спеціальна і вища школа. Образотворче мистецтво. Архітектура. Видавництва в період становлення Радянської влади.
- •2. Українська культура у 30-ті роки хх ст.
- •1. Передумови формування Українського театру. Народні думи і пісні.
- •2. Преса. Радіо. Наука. Освіта. Образотворче мистецтво в 40-х роках хх ст.
- •1. Особливості архітектури козацької доби.
- •2. Культура повоєнного часу.
- •2. Культура України в умовах кризи Радянської системи.
- •1. Культура України хvі-хvііі ст.
1. Музичне мистецтво Київської Русі.
З давніх часів у східних слов'ян існувала багата усна народна творчість: обрядові пісні, билини, казки, легенди, прислів'я, приказки тощо. У Київській Русі значного поширення набули билини - поеми, присвячені важливим подіям, особливо боротьбі з ворогами. З курсу літератури відомі билини "Ілля Муромець і Соловей-розбійник", "Добриня Нікітич і Змій", "Альоша Попович і Тугарин Змієвич" та інші, в яких оспівувалися подвиги богатирів. У піснях звеличувалися любов до рідної землі, героїзм її захисників, селянська праця, засуджувалися кривда й несправедливість.
Розвивалося музичне мистецтво. Серед музичних інструментів були відомі дудки, сопілки, флейти, гуслі, лютні, бубни тощо. Вони поділялися на духові, щипкові й ударні. Музика записувалась нотними знаками. При дворах князів створювалися музичні ансамблі, а при церквах - хори. Скоморохи-мандрівники грали на музичних інструментах у святкові дні на торгах міст і сіл. У супроводі музики виступали в походи військові дружини, відбувалися весілля й відзначалися свята.
Білет №11
1. Внесок Київської Русі у розвиток культури.
См. билет №5 п. 1
Историческое значение Киевской Руси. Могучее раннефео-дальное государство средневековой Европы Киевская Русь ускорило экономическое, политическое и культурное развитие восточных славян, способствовало образованию древнерусской народности, отстояло свои земли от вражеских нападений кочевников, а также посягательств феодалов Византии. Благодаря государственному единству русских земель взаимо-обогащались жизненный уклад, язык, материальная и духовная культура их населения.
Киевская Русь способствовала экономическому и культурному развитию многих нерусских народов, издавна проживавших на ее территории и по соседству. Там закладывались основы для формирования народностей.
Велико и международное значение Киевской Руси. По свидетельству современника-летописца. Киевская Русь была известна "во всех концах земли". Она влияла на политические события и международные отношения в Европе и Азии, на Ближнем Востоке. Русские князья поддерживали династические связи с Францией, Швецией, Англией, Германией, Венгрией, Норвегией, Византией. В частности, дочь Ярослава Мудрого Анна стала женой французского короля Генриха I. После смерти короля она правила Францией до совершеннолетия своего сына Филиппа.
2. Недільні школи та бібліотеки в Україні.
Освіта і наукові знання. Здавна в Україні існувало домашнє (сімейне, батьківське) навчання і виховання дітей. Дітям передавалися трудовий досвід і життєва мудрість, краса рідної мови і почуття людської гідності, прагнення до волі й братерства. Люди стихійно прагнули оволодіти знаннями, спираючись на багатовіковий досвід поколінь.
Ця стихійна народна освіта і накопичені знання стали основою і початковим етапом пізнання життя, наук, сприяла виникненню шкіл грамоти в далекі часи середньовіччя. Дальшого розвитку набувала українська мова, яка відігравала дедалі більшу роль у розвитку освіти та наукових знань, духовному поступі в Україні.
Перша українська школа виникла в 1546 р. у Львові як приватний заклад. Школи грамоти відкривалися тоді переважно при церквах і монастирях, де дітей навчало й виховувало освічене духовенство. Але шкіл було надзвичайно мало, і вони не могли забезпечити маси людей навіть початковою освітою.
Визначним осередком шкільної освіти і науки в Україні стала Острозька греко-слов'янська школа (1578 р.), що піднялася до рівня тогочасних академій. У ній викладалися граматика, арифметика, астрономія, музика, грецька, латинська, польська і слов'янська (руська) мови. Першим ректором цієї школи став учений-просвітитель Герасим Смотрицький, а викладачами працювали Дем'ян Наливайко (брат народного героя), Василь Суразький, Тимофій Михайлович та інші освічені люди. Острозька школа давала середню і вищу освіту. В ній здобув освіту Петро Сагайдачний. Засновником-протектором цієї школи став князь Костянтин Острозький (1526- 1608 рр.) - український культурний діяч і противник уніатства.
Острозька школа існувала до 1640 р. і справила помітний вплив на дальший розвиток освіти в Україні, підготувала певні умови для появи братських шкіл (тобто шкіл, які відкривали братства) у Львові, Кам'янці-Подільському, Вінниці, Луцьку, Києві та багатьох інших містах, їх нараховувалося близько 30. Найраніше була заснована братська школа у Львові (1586 р.), а її ректором став Іов Борецький, викладачами - Стефан і Лаврентій Зизанії, Памво Беринда та ін. Навчання в братських школах регламентувалося статутом ("Порядок шкільний"). У братських школах навчалися діти шляхти, духовенства, міщан, козаків.
Поряд з братськими існували протестантські школи на Волині та Поділлі, а також вірменські школи в Галичині, що давали освіту переселенцям з інших країн.
На початку XVII ст. центр освіти в Україні перемістився до Києва, де 1615 р. відкрилася братська школа й групувалися вчені-просвітителі Іов Борецький (переїхав зі Львова й став ректором Київської братської школи), Єлисей Плетенецький, Захарія Копистенський, Тарас Земка, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович та ін. Поряд з братською школою на Подолі митрополит Петро Могила в Печорській лаврі заснував гімназію. У 1632 р. обидві школи об'єдналися в Київський колегіум, що став врівень з іноземними вищими навчальними закладами. В колегіумі здобували знання з філософії, історії, математики, астрономії та з інших наук. Викладалися слов'янська, грецька, латинська і польська мови. Київський колегіум справляв значний вплив на розвиток освіти в Україні, а також в Білорусі, Росії, Молдові, Сербії та інших європейських країнах.
Викладачі тодішніх шкіл створювали навчальні посібники. Наприклад, за "Граматикою слов'янською" (1619 р.) Мелетія Смотрицького (1577-1633 рр.) навчалися учні українських, білоруських і російських шкіл протягом майже 150 років. М. Ломоносов назвав її "воротами вченості". Петро Могила склав "Требник" (1631 р.) і "Анфологію" (1636 р.) - збірники молитв повчального змісту: перший для богослужіння в православних церквах і другий - для навчання учнів братських шкіл.
У центрах освіти - Острозі, Львові й Києві - розвивалася наука, створювалися книги з мовознавства, філософії, астрономії, математики та інших наук. Серед учених відомі імена професорів Юрія Котермака, Павла Русина, Інокентія Гізеля, Йосипа Кононовича-Горбацького.
Острозька школа, Київський колегіум, братські школи водночас були й центрами боротьби проти наступу католицизму та уніатства. Православні школи відстоювали право українського народу на свою власну мову, культуру, духовне життя. їх діяльність мала велике значення у справі поширення освіти і наукових знань. В Україні засновувалися католицькі та уніатські школи з метою поширення серед населення католицизму й уніатства. Зокрема, єзуїтські колегіуми існували у Львові, Луцьку, Вінниці, Барі, Кам'янці-Подільському, Острозі, Новгороді-Сіверському, Києві та інших містах. Вони сприяли не лише поширенню освіти, а й ополяченню і покатоличенню насамперед української шляхти й магнатів. При Михайлівському Золотоверхому монастирі знаходилася резиденція митрополита київського і галицького.
Білет №12