4.Показники ефективності використання основних засобів.

Показники що характеризують ефективність основних фондів ділять на :

• показники ефективності відтворення (або руху) основних засобів;

• показники ефективності використання основних засобів.

До показників ефективності відтворення основних засобів відносять:

а) коефіцієнт оновлення основних засобів ( К_он )

К_{он .}=

б) коефіцієнт вибуття основних засобів (К_виб.)

К_виб.=

в) коефіцієнт спрацювання основних засобів (К_спр.)

де ОЗ_введ. -- вартість введених основних засобів за певний період, грн. ;

ОЗ_к. -- вартість основних засобів на кінець періоду , грн.;

ОЗ_лікв.-- вартість ліквідованих основних засобів за певний період, грн. ;

ОЗ_поч.-- вартість основних засобів на початок періоду , грн.;

А_{відрах.} -- сума амортизаційних відрахувань від початку служби

В_п – початкова вартість основних засобів, грн.

г) структура основних засобів(видова) , структура устаткування (технологічна і видова), структура виробничих площ .

Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних засобів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період та коефіцієнт оптимальності вибуття основних засобів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Показники , що характеризують ефективність використання основних засобів включають:

--фондовіддачу;

Ф_{в =}

--фондомісткість;

Ф_{м = =}

-- фондоозброєність;

Ф_{о =}

--рентабельність основних засобів.

Р_оф =

де О_{в ---} обсяг випуску продукції ;

S_о.з. –середньорічна вартість основних фондів;

Ч –чисельність робітників на підприємстві .

Крім цього, ефективність використання основних засобів характеризують такі коефіцієнти :

• коефіцієнт використання наявного (установленого) устаткування – це відношення кількості установленого обладнання до кількості наявного обладнання ;

• коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до числа встановленого устаткування;

• коефіцієнт напруженості використання устаткування (виробничих площ) – це випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (виробничої площі);

• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування – це відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування) .

5.Оборотні засоби їх склад , структура та нормування витрат матеріальних ресурсів .

Оборотні засоби – це частина виробничих засобів підприємства, що повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції та повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних засобів є предмет праці, а також деякі засоби праці, що мають вартість меншу за 100 одиниць національної валюти або термін служби менше за один рік .

До складу оборотних засобів відносять:

• виробничі запаси;

• незавершене виробництво

• напівфабрикати власного виготовлення;

• витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину основних засобів до 65% . До них належать запаси сировини основних і допоміжних матеріалів покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших предметів, а також предметів, що швидко зношуються.

Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких незавершено на підприємстві. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено і перероблено на даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують подальшої обробки в інших підрозділах (штамповка,тісто,фарш)

Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції у наступному періоді . До них належать витрати на підготовку виробництва освоєння виробництва певних виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації , передплату періодичних видань.

Структура оборотних засобів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, що виражається у відсотках, Ця структура може бути досить різною залежно від галузі до якої належить підприємство. Вона формується під впливом низки факторів таких як:

• тип виробництва ;

• особливості продукції та технології її виготовлення ;

• умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами .

Поряд з оборотними засобами існують і фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації товарів). До фондів обігу відносять:

• готову продукцію на складах підприємств;

• готова продукція ,що відвантажена і знаходиться в дорозі ;

• грошові кошти на рахунках ;

• грошові кошти в незавершених розрахунках ;

• готівка в касі .

Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюють за певними нормами їх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Норма витрат того або іншого виду матеріальних ресурсів – це гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрат певного виду матеріальних ресурсів за одиницю продукції. Для більшості матеріалів структура норми витрат включає:

• корисну (чисту) витрату;

• технологічні відходи і витрати;

• інші організаційно-технічні втрати.

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

• аналітично-розрахунковий – який базується на глибокому аналізі і техніко–економічному обґрунтуванні всіх елементів, з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва;

дослідно-лабораторний – норми витрат визначають з допомогою

проведення низки дослідів і досліджень.

• звітно-статистичний – установлюються норми витрат виходячи зі звітних даних про практичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного зниження норм у наступні роки.

Взагалі норми сировини та матеріалів, палива та електроенергії встановлюються на одиницю продукції. Однак база обчислення може бути й іншою. Так у хлібопеченні норми виходу готової продукції встановлені у відсотках до маси сировини з коригуванням на її вологість наприклад, норма виходу хліба становить 158% до маси борошна.