2. Організаційні типи виробництв.
Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне, масове..
Одиничне виробництво – характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається.
Серійне виробництво – має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і загальний їх випуск може бути досить великим.
Масове виробництво – характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів.
Окремо виділяють дослідне виробництво, у якому виготовляються зразки (або партії) виробів для проведення дослідних робіт і випробувань. На їх основі йде підготовка до серійного або масового виробництва.
Тип виробництва впливає на його організацію, технологічні процеси, структуру підприємства і його підрозділів, обладнання, організацію управління.
Найбільш ефективним є масове виробництво. Найменш ефективне, технічно та організаційно складне є одиничне виробництво.
3. Виробничий цикл, його поняття та структура.
Виробничий цикл – це інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.
Виробничий цикл складається з часу виробництва і часу перерв. Час виробництва включає тривалість технологічних операцій, допоміжних операцій і тривалість природних процесів. До допоміжних операцій відносять підготовчо – заключні, транспортні, контрольні і складські. Час перерв містить перерви у робочий час (коли підприємство працює) і неробочий час, який визначається режимом роботи підприємства (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами, на обід). Основною складовою виробничого циклу є тривалість теологічних операцій, яка називається технологічним циклом.
Існує три способи поєднання операцій технологічного процесу: послідовне, паралельне, паралельно-послідовне.
Послідовне поєднання операцій полягає в тому, що наступна операція починається тільки після закінчення обробки
всіх предметів партії на попередній операції. Партія предметів передається з операції на операцію повністю. Технологічний цикл тут тривалий; таке поєднання використовується в одиничному і серійному виробництві.
Паралельне поєднання операцій характеризується тим. що предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіх операціях. Технологічний цикл тут скорочений; цей спосіб поєднання операцій застосовується у масовому і великосерійному виробництві.
Паралельно-послідовне поєднання операцій (змішане) є комбінацією двох попередніх.
4. Методи організації виробництва.
Є два методи організації виробництва: не потоковий і потоковий.
Непотокове виробництво має такі ознаки :
на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці;
робочі місця розташовуються однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій,
предмети праці, переміщуються у процесі обробки складними маршрутами, внаслідок чого є великі перерви між операціями.
Непотоковий метод використовується в одиничному і серійному виробництвах.
Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробничого процесу. Його основні ознаки такі:
робочі місця розташовані послідовно за ходом технологічних операцій;
за групою робочих місць закріплена обробка предметів одного найменування, або обмеженої кількості подібних предметів,
предмети праці передаються з операції на операцію невеликими транспортними партіями згідно з ритмом роботи.
широко використовується міжопераційний транспорт – конвеєр.
Потокові методи застосовуються при виготовленні продукції у значних обсягах і тривалий час; перевжно у масовому та великосерійному виробництвах .
Переваги потокового виробництва:
Високий рівень продуктивності праці, механізації та автоматизації робіт, чітка організація виробництва. При такій організації виробництва значно скорочується виробничий цикл, зростає коефіцієнт використання потужностей, зменшуються витрати на виробництво.
Недоліки потокового виробництва:
Праця монотонна, одноманітна, така, що не зацікавлює працівників у підвищенні кваліфікації, зводиться, по суті, до виконання елементарних механічних операцій; на потокових лініях жорсткий ритм роботи, не можна часто оновлювати випуск продукції тощо. Однак, попри все, потокове виробництво є високоефективне, широко застосовується у різних галузях промисловості, дозволяє використовувати новітні наукові досягнення:
автоматизацію виробництва;
застосування верстатів з числовим програмним управлінням;
впровадження багатофункціональних роботів -- маніпуляторів, гнучких автоматизованих систем.
Примітка: Такт потокової лінії – це інтервал часу, за який з лінії зходять вироби, що пересуваються один за одним (r).
де R – такт потокової лінії;
Ф – дійсний час роботи лінії за період, квартал.
N – обсяг виробництва продукції за період у натуральному виражені.
5. Інфраструктура підприємства, її поняття, види і значення.
Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.
Розрізняють виробничу і соціальну інфраструктуру.
До виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні
профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови необхідні для роботи основних виробничих цехів.
Виробнича інфраструктура включає
ремонтне господарство;
транспортне господарство;
енергетичне господарство;
інструментальне господарство;
складське господарство.
Значення виробничої інфраструктури полягає в тому, що вона є необхідною умовою нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві.
Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємтсва.
До складу підрозділів соціальної інфраструктури можуть входити:
їдальні, кафе, буфети;
лікарні, поліклініки, медпункти;
власні житлові будинки, заклади побутового обслуговування;
школи, професійно-технічні училища, факультети;
дитячі дошкільні заклади, бібліотеки, клуби, палаци культури;
бази та будинки відпочинку, спортивні споруди.
Соціальна інфраструктура забезпечує створення комфортного соціального середовища, сприятливого психологічного клімату у трудовому колективі й соціальну мотивацію праці, що в кінцевому результаті впливає на рівень продуктивності праці і прибутки підприємтсва.
ЛК-7 Виробництво, якість і конкурентноспроможність продукції.
Загальна характеристика продукції. Показники обсягу продукції.
Планування виробничої програми підприємства. Ресурсне обґрунтування виробничої програми.
Виробнича потужність підприємства, її визначення.
Обчислення потреби у матеріальних ресурсах.
Якість продукції, її оцінка і рівень якості.
1. Загальна характеристика продукції.
Використовуючи засоби виробництва, засоби праці і предмети праці у процесі виробництва людина створює певні матеріальні блага, які виступають у вигляді конкретної продукції або виробів.
Під час виготовлення продукція перебуває на різних стадіях технологічного процесу і тому може називатись
незавершене виробництво;
напівфабрикати;
готова продукція.
Результатом (продуктом) праці на промислових підприємствах є обсяг випущеної продукції, на підприємствах транспорту обсяг перевезень вантажів або пасажирів, в підприємствах побуту – обсяг поданих послуг, в торгівлі – обсяг товарообороту.
Продукти праці поділяються за економічним призначенням на засоби виробництва і предмети споживання, в цілому вони називаються продукція І та ІІ підрозділів, а у промисловості група "А" і група "Б".
Засоби виробництва поділяються на засоби праці і предмети праці, а предмети споживання на продовольчі і непродовольчі товари.
Облік обсягу випущеної продукції здійснюється в натуральних і вартісних показниках. Натуральними показниками є обсяг продукції по номенклатурі і асортименту у певних фізичних одиницях виміру. Номенклатура продукції – це перелік назв окремих видів продукції; асортимент – це різновиди виробів в межах даної номенклатури. Вимірниками
обсягу продукції в натуральному виразі є конкретні фізичні одиниці – штуки, тонни, метри і т. п.
У практиці планування та обліку обсягу продукції іноді використовують умовно-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, штуки цегли) і подвійно натуральні показники (наприклад ,виробництво сталевих труб може вимірюватись тоннами та метрам, тканини – погонними та квадратними метрами).
Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої і чистої продукції.
Товарна продукція – це загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру призначених для реалізації різним споживачам.
Обсяг товарної продукції (ТП) визначають за формулою:
ТП = ГП + ПФ + Р, грн.
де ГП – готова продукція, визначається як добуток кількості виготовленої продукції(К) на її ціну(Ц). ГП = ( К × Ц )
ПФ – напівфабрикати, що реалізуються на сторону;
Р – вартість робіт і послуг на сторону.
Валова продукція – загальний обсяг виробництва продукції у вартісному виразі незалежно від ступеня її готовності
ВП = ТП - ( НЗВп -- НЗВк ), грн.
де НЗВ – незавершене виробництво – це розпочата, але незакінчена продукція. Обсяг незавершеного виробництва (НЗВ) визначається як добуток кількості продукції (К), що знаходиться у незавершеному виробництві на її ціну(Ц) і на коефіцієнт готовності цієї продукції ( Кгот.).
НЗВ = К × Ц × К гот.
Реалізована продукція – це товарна продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли або мають надійти кошти у зазначений термін на рахунок підприємства.
РП = ТП + НЗп – НЗк, грн.
де НЗп і НЗк – залишки нереалізованої продукції на початок і кінець періоду.
Чиста продукція – це новостворена на підприємстві вартість за певний період.
ЧП = ТП – МВ – А, грн.
де МВ – матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.
А – нарахована амортизація за відповідний продукт, грн.