3. Тест відкритого типу

3. 1. Вчення про ноосферу та загальні..........(ким) Вернадським

3. 2. Д. Донцов, один з яскравих теоретиків укр. Націоналізму.....(кого) Макіавелі, Шопенгауера, Ніцше, Парето, Моски, Фіхте

3. 3. Найперше, що потрібно людині для входження в........ – це наявність логіки

3. 4. Різниця між діалектикою та метафізикою заключається в тому, що діалектика вчить про неосяжний звязок, що поєднує між собою всі речі, явища, процеси, що все існуюче може бути зрозуміле лише в розвитку, а метафізика розглядає речі, явища та їх мислені відображення, поняття окремі одне від одного, не звязані між собою.

3. 5. Національна своєрідність філософського мислення полягає в толерантності до інакомислення

4. Тест закритого типу

1. Ідеологію укр. націон. Радикалізму розробив в) Марчук або б) Грушевський

2. Ф-я як істор. Форма світоггляду....... а) раціональним поясненням світу і людини

3. Визначте, з якого судження логічно випливає фаталізм? А) все у світі причинне зумовлено, що виключає випадковість

4. У яких міркуваннях виражена точка зору: а) емпіризму; б) раціоналізму 3) теоретичне мислення повязане з емпіричним пізнанням, 1) теоретичне мислення – головне джерело знань

5. Які з наведених висловів є правильними? А) причина передує наслідку

6. До методів емпіричного пізнання належить: б) спостереження, в) опису, г) моделювання

7. Що з наведеного характерне для соц. Ф-ї? А) матеріалістичне вирішення......, б) базується на факторному аналізі сусп........, в) виходить з гармонійного поєднання.......

8. Поняття ноосфера було вперше введено: А) Вернадським

9. Визначте, що хар-є компоненту, а що рівневу структуру сусп. Свідомості.

А Б(правильні відповіді)

Компонента а) наука, рел., мораль; б) право, політика; г)

вир. Відносини

Рівнева в) знання, норми......; сусп. Психологія, буденна

свідом.........

10. Кого можна вважати першим філософом КР? 1) Туровський

Білет № 29

1. Філософське вчення в.І.Вернадського.

Мислитель, гуманіст, академік.Основою життя вважав існування бактерій. Сферу, де живуть всі ці організми, називав біосферою, яка є єдиним організмом. Разом з тим, Вернадський створює вчення про ноосферу. Ноосфера – це космічне явище, а не тільки планетарне. Вважав, що зростання свідомості, її рівня має найвизначальніше місце для суспільства: “Горе тому народу, серед якого не панує свідомість”.

Роз­гля­да­ю­чи люд­с­т­во як пла­не­та­р­но-гео­ло­гі­ч­ну си­лу, Ве­р­над­сь­кий об­ґру­н­то­ву­вав по­тре­бу ра­ці­о­на­ль­ної ре­гу­ля­ції си­с­те­ми "при­ро­да - су­с­пі­ль­с­т­во", те­о­рію пла­но­мі­р­но­го при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня, збе­ре­жен­ня та при­мно­жен­ня при­ро­д­них ре­сур­сів пла­не­ти, ко­н­т­ро­лю за їх ви­ко­ри­с­тан­ням, еко­ло­гі­ч­но­го ви­хо­ван­ня мо­ло­ді. Він був од­ним із тво­р­ців ан­тро­по­ко­с­мі­з­му - си­с­те­ми, в якій при­ро­д­но-­іс­то­ри­ч­на, при­ро­д­на (в ши­ро­ко­му ро­зу­мін­ні -ко­с­мі­ч­на) і со­ці­а­ль­но-­гу­ма­ні­с­ти­ч­на тра­ди­ції роз­ви­т­ку на­у­ки зли­ва­ють­ся в єди­не ці­ле. Біо­сфе­ра є сфе­рою жит­тя, тоб­то ча­с­ти­ною Зе­м­лі, за­по­в­не­ної жит­тям або про­ду­к­та­ми жит­тє­ді­я­ль­но­с­ті. З по­явою лю­ди­ни й су­с­пі­ль­с­т­ва ви­ни­кає своє­рі­д­не при­ско­рен­ня ево­лю­цій­них про­це­сів. Ро­зум лю­ди­ни вно­сить які­с­ні змі­ни в ха­ра­к­тер зе­м­ної ево­лю­ці­ї. Та­ким чи­ном, лю­ди­на по­стає як гео­ст­во­рю­ю­ча си­ла, мо­гу­т­ній чин­ник по­да­ль­шо­го роз­ви­т­ку пла­не­ти. З по­явою лю­ди­ни й її ро­зу­мо­во-­те­х­но­ло­гі­ч­ної ді­я­ль­но­с­ті біо­сфе­ра на­бу­ває но­вої яко­с­ті - ноо­сфе­ри, де жит­тє­ві про­це­си від­бу­ва­ють­ся як ро­зу­м­ні, тех­но­ло­гі­ч­но об­ґру­н­то­ва­ні, мо­ра­ль­но ви­ві­ре­ні. До фо­р­му­ван­ня ноо­сфе­ри, вва­жав В.І­.­Ве­р­над­сь­кий, при­во­дять два від­но­с­но са­мо­стій­ні й вод­но­час вза­є­мо­по­в'я­за­ні про­це­си: ево­лю­ція біо­сфе­ри й ево­лю­ція со­ці­у­му. В те­о­ре­ти­ч­но­му ви­мі­рі ноо­сфе­ра по­стає як по­єд­нан­ня на­ук про при­ро­ду з на­у­ка­ми про лю­ди­ну; у прак­ти­ч­но­му ви­мі­рі - це сфе­ра люд­сь­ко­го - мо­ра­ль­но­го, гу­ма­ні­с­ти­ч­но­го, со­ці­а­ль­но-­сп­ра­ве­д­ли­во­го - бут­тя при­ро­ди та лю­ди­ни. Вче­ний за­зна­чав не­об­хід­ність гли­бо­ко­го ви­вчен­ня при­ро­д­ної ево­лю­ції біо­сфе­ри з ме­тою ко­н­т­ро­лю за її ста­ном і спря­мо­ва­ні­с­тю роз­ви­т­ку. Гео­ло­гі­ч­на си­ла люд­с­т­ва по­тре­бує все­бі­ч­но­го ко­н­т­ро­лю. Пе­ре­ве­р­ши­в­ши на­ва­н­та­жен­ня на ат­мо­с­фе­ру й біо­сфе­ру, лю­ди­на мо­же ви­кли­ка­ти не­зво­ро­т­ний про­цес її роз­кла­ду, не­га­ти­в­ні на­с­лід­ки яко­го пе­ред­ба­чи­ти не­мо­ж­ли­во. Па­ра­ле­ль­но з про­гра­мою ви­зна­чен­ня меж до­зво­ле­но­го що­до біо­сфе­ри люд­с­т­во по­ви­нно пра­цю­ва­ти над про­гра­мою ви­вчен­ня, ор­га­ні­за­ції й ко­н­т­ро­лю про­це­сів у су­с­пі­ль­с­т­ві