- •1. Проблеми істини. Критерії істини.
- •2. Початок формування філософії Нового часу (ф.Бекон).
- •3. Тест відкритого типу
- •3.3. Філософія – це плюралістичне, діалогічне і толерантне мислення. Як ви це розумієте?
- •4. Тест закритого типу.
- •1. Світогляд і філософія. Головні теми філософських роздумів.
- •2. Англійська філософія хvіі ст. (т.Гоббс, д.Локк).
- •3. Тест відкритого типу
- •4. Тест закритого типу
- •1. Філософське трактування буття. Основні форми буття.
- •2. Раціоналізм європейської філософії хvііі ст. (Декарт, Спіноза).
- •2. Матеріалістична філософія Франції хvііі століття.
- •3. Тест відкритого типу.
- •3.Тести відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •1.Позитивістська філософія о.Канта. Постпозитивізм.
- •2. Два способи осягнення буття діалектика і метафізика. Альтернативи діалектики.
- •3.Тести відкритого типу.
- •3.3. Основною проблемою філософії Нового часу була
- •3.5. Центральною проблемою філософії до періоду і. Канта була
- •4. Тести закритого типу.
- •1.Філософія в культурі Київської Русі
- •2. Виникнення і розвиток марксистської філософії
- •3.Тест відкритого типу
- •4.Тест закритого типу
- •1.Діалектичні протилежності
- •2. Марксистська філософія 20ст.
- •3.Тести відкритого типу
- •4.Тести закритого типу
- •1. Діалектика кількісних та якісних змін.
- •2. Релігійно-філософські течії в зарубіжній філософії хх ст.. Неотомізм, тейярдизм.
- •3. Тести відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •1. Діалектичні заперечення.
- •2. Філософія Аристотеля.
- •3. Тести відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •Основні функції філософії.
- •Діалектичні заперечення.
- •Тест відкритого типу.
- •Тести закритого типу.
- •Поняття суспільства. Відмінність закону соціуму від законів природи.
- •2. Філософія г.Гегеля.
- •3. Тест відкритого типу.
- •Тест закритого типу.
- •1. Філософія в Києво-Могилянській академії. Ф. Прокопович.
- •2. Фрейдизм і неофрейдизм.
- •3.Тест відкритого типу.
- •4. Тест закритого типу.
- •1. Філософія французьких просвітителівХviiIст. (Вольтер, Руссо).
- •3.Тест відкритого типу.
- •4. Тест закритого типу.
- •1.Філософія г. Сковороди.
- •2.Поняття космоцентризму та діалектики в філософії Геракліта.
- •3.Тест відкритого типу
- •Філософія виникла в…
- •4.Тест закритого типу.
- •4.2.Визначте методи філософської рефлексії:
- •4.10.Знайдіть помилку. Екзистенціальні ідеї розвивали:
- •1. Світогляд т.Г.Шевченка.
- •2. Філософія Піфагора.
- •3. Тест відкритого типу
- •3.2Відмінність між західною і східною парадигмами філософії полягає в
- •4.6.Які характерні риси властиві середньовічній філософії?
- •1. Філософські, суспільно-політичні погляди I.Франка.
- •2.Філософія Сократа.
- •3.Тест відкритого типу
- •4.Тест закритого типу
- •1. Філософія Платона.
- •2. Ренесансно - гуманістичні ідеї в Острозькому культурно - освітньому просторі.
- •3.Тест відкритого типу
- •4.Тест закритого типу
- •Суспільна свідомість: її структура та рівні.
- •Тест відкритого типу.
- •Тест закритого типу.
- •Філософські погляди членів Кирило-Мефодіївського братства(Куліш, Костомаров).
- •Філософія Стародавнього Риму.
- •3. Тест відкритого типу.
- •Тест закритого типу.
- •1. Філософія Середньовіччя. Ф. Аквінський. Патристика.
- •2. Філософські основи бізнесу
- •3.Тест відкритого типу
- •4.Тест закритого типу
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні, його форми
- •Світогляд м. Гоголя
- •3. Тест відкритого типу
- •3.2. Природними передумовами виникнення та існування людини є
- •3.5. Протиріччями між продуктивними силами та виробничими відносинами є
- •4. Тест закритого типу
- •1.Методи та форми емпіричного пізнання.
- •2. Атомістичне вчення стародавніх греків. Атомістичне вчення стародавніх греків(Левкііпп і Демокріт)
- •3.Тести відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •1. Філософія елейської школи.
- •2. Загальнологічні методи пізнання.
- •3.Тести відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •1. Відображення як передумова свідомості.
- •2. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.
- •3. Тест відкритого типу
- •4. Тест закритого типу
- •1. Мислителі укр. Діаспори.
- •3. Тест відкритого типу
- •4. Тест закритого типу
- •1. Філософське вчення в.І.Вернадського.
- •2. Основні концепції походження свідомості.
- •3. Тест відкритого типу.
- •4. Тести закритого типу.
- •1) Духовною мірою розвитку людини, соціальної групи, суспільства;
- •1) Фалес;
- •1. Єдність матерії, руху, простору, часу.
- •2. Методи та форми теоретичного пізнання.
- •3. Тест відкритого типу
- •4. Тести закритого типу.
- •5) Цінність – це категорія, яка зазначає культурне, суспільне і особисте значення явищ та факторів дійсності;
Білет № 1
1. Проблеми істини. Критерії істини.
Проблема істини завжди була серцевиною теорії пізнання. Всі філософські напрями і школи намагалися сформулювати своє розуміння істини. Класичне визначення істини дав Арістотель, визначивши істину як відповідність наших знань дійсності. Проте це визначення було настільки широким і абстрактним, що його дотримувались всі філософи, як матеріалісти, так і ідеалісти, як діалектики, так і метафізики. Це визначення істини визнавали такі різні за своїми філософськими поглядами мислителі, як Ф.Аквінський і П.Гольбах, Г.Гегель і Л .Фейєрбах, а також К.Маркс та його послідовники. Різняться їхні погляди і* в питанні про характер відображуваної реальності та про механізм відповідності.
Специфіка сучасного розуміння істини полягає, по-перше, в тому, що дійсність відображена в істині, трактується як об'єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості і сутність якої виявляється через явище; по-друге, пізнання та його результат — істина нерозривно пов'язані з предметно-чуттєвою діяльністю людини, з практикою, достовірне знання сутності та її проявів відтворюється в практиці. Істина — це адекватне відображення об'єкта суб'єктом, яке відтворює об'єкт таким, яким він існує незалежно від свідомості суб'єкта пізнання.
Абсолютні й відносні характеристики істини. Об'єктивність є вихідною фундаментальною характеристикою істини, з якою тісно пов'язана інша фундаментальна характеристика істини – абсолютність, тобто її принципово стійкий, сталий характер. Істинне знання є істинним завжди, воно практично вічне. Проте вказані риси абсолютності істини є справедливими лише в діалектичній єдності з іншою фундаментальною характеристикою істини – її відносністю. Порушення цієї діалектичної єдності, спроба відокремити абсолютність від відносності (й навпаки) так само, як і в разі відокремлення об'єктивності від суб'єктивно-практичного ґрунту істини, ведуть до зникнення істини, перетворення її на свою протилежність – заблудження. Розглянемо діалектичну взаємодію абсолютності й відносності істини на простому історичному прикладі. Як уже зазначалося, в античному й феодальному суспільстві люди були твердо переконані в тому, що земна поверхня є площиною. Сьогодні ми кажемо, що це – заблудження. А чи було це уявлення взагалі помилковим? Попри всю, здавалося б, неймовірність такого припущення, воно виявляється не таким уже й неймовірним. Згадаймо ту важливу обставину, що зміст нашого знання (істинного насамперед) визначається не самою реальністю як такою, а «зміною її людиною», тобто практикою. Звичайно ж, земля і в античності, і в середні віки, як і тепер, була сферичною. Але ж тогочасна і нинішня практика – далеко не одне й те ж. Люди давніх часів народжувались, жили і вмирали, як правило, на одній і тій же, переважно невеликій, території (ділянці земної поверхні).Якщо розміри такої ділянки зіставити з розмірами всієї поверхні земної кулі, то перша щодо другої виявиться нескінченно малою величиною.
Проблема критеріїв істини
У реальному процесі пізнання омана, як і істина, є його закономірним результатом. Пізнання здійснюється через єдність та боротьбу полярних протилежностей — істини та омани. Постійне їхнє співіснування та взаємодія мають джерелом практику, оскільки саме вона є основою пізнання в цілому, а, значить і його результатів.
Це положення на перший погляд суперечить іншому фундаментальному положенню сучасної матеріалістичної гносеології про практику як критерій істини. Здавалося б, істина і тільки вона має бути продуктом вивіреного практикою процесу пізнання. Омана ж, навіть коли вона з'являється в разі нерозвинутості самого пізнання, має відразу ж виявлятися практикою і виключатися з подальшого функціонування в системі знання. Проте в дійсності все відбувається по-іншому.
Коли мова йде про те, що те чи інше знання підтверджується практикою, мають, як правило, на увазі, що діяльність здійснювана згідно з даними знаннями, дала очікуваний результат або що дане знання без суперечностей пояснює всі наявні факти даної теорії. Проте вся складність полягає в тому, що омана в цьому плані може бути не менш "доказовою", ніж істина. Істина, справді, несуперечливо пояснює наукові факти і, реалізуючись у дії, дає корисний ефект. Але це не означає, що справедливим буде і протилежне твердження: з корисного ефекту неодмінно витікає істинність того чи іншого положення. Омана досить часто теж може давати і дає корисний ефект, особливо, коли це не стосується суспільнозначущих цілей і потреб у їх загальноісторичному значенні.
Тобто роль практики суперечлива: вона — джерело не лише істини, а й омани. Нагадаємо: практика є діяльністю, що перетворює світ у відповідності з потребами і цілями людини — це головна її функція. Практика не може бути абсолютним критерієм істини, оскільки вона завжди є практикою певного історичного етапу розвитку. Але практика, яка сама є історичним процесом, завжди функціонує як діалектична єдність абсолютного та відносного. Тому практика є одночасно і абсолютним, і відносним критерієм істини, значення її в пізнанні визначається тим, що це основний і всезагальний критерій істини, єдиний спосіб виявлення об'єктивного змісту наших знань про дійсність.