10.Цех.

Цех - це територіальне об'єднання ремісників однієї спеціальності, переважно у межах одного міста, що монополізували виробництво і збут певних видів продукції на відповідній території. Цехи мали строгу ієрархічну структуру: учень (7 років підготовки), підмайстер (10-12 років), майстер, цехова старшина на чолі з старостою. Перехід на кожну нову ступінь був утруднений професійним і майновим цензом. Так підмайстер, що претендує на звання майстра (тобто на право мати власну майстерню, учнів і продавати свою продукцію на рин­ку), повинен був виконати із свого матеріалу екзаменаційний виріб (шедевр), після чого дати банкет членам цеху, і тільки тоді він Сам ставав його повноправним членом. Крім того, Існу­вали цехи зі строго обмеженою кількістю членів, де заміщення посади майстра могло відбу­тися тільки після смерті попереднього майстра.

Цехи в Західній Європі виникли майже одночасно з містами.Їхні права і привілеї закріплювались відповідними док-ми.

Згідно зі статутами цехів, виконання яких контролювали виборні магістри — старости, кожен майстер повинен був виробляти продукцію лише відповідного виду, розміру, якості й кольору, корис-тувався лише визначеною сировиною.

Крім соціально-економічних функцій цехи охоплювали також інші сторони життя ремісників. У разі війни вони виступали як бойова одиниця. Однак з кінця XIV ст. у міру розширення внутрішнього й зовнішнього ринку вони стали загрозою технічному прогресу, оскільки прагнули зберегти малі вироб-ництва, заважали вдосконаленню вироб-ничих процесів через страх конкуренції.

У XIV—XV ст. цехи стали стримувати розвиток продуктивних сил.(если будет время: У середньо-вічних містах у цей період посилилося соціальне розшарував-ння. Повноправними вважалися ті, хто отримав у спадок або придбав міське громадянство, мав міські привілеї: право на проживання, на угіддя міської общини, придбання нерухомості. Для того щоб стати бюргером, треба було бути особисто вільним, заплатити внесок, мати майно, яке оцінюється не нижче визначеної вартості, брати участь у міських виплатах. Виконати всі ці умови могли тільки заможні люди.) Це був процес зародження буржуазії і формування вищої форми виробництва — мануфактури.

25.Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та її наслідки для Німеччини

Світова криза глибоко уразила економіку Німеччини, що пояснюється насамперед її залежністю від іноземного капіталу. Найважчим був 1932 р. Промислове виробництво, найбільше уражене кризою, скоротилося на 40 % порівняно з 1929 p., 68 тис. підприємств зазнали краху. У 1932 р. потужності машинобудівної промисловості були завантажені трохи більше ніж на 1/4, автомобільної — на 1/4, будівельної — на 1/5. Кількість безробітних становила 8 млн осіб. До промислової кризи додалася аграрна. На 60 % скоротився обіг зовнішньої торгівлі, розладналася кредитно-грошова система. Припинення допомоги з боку країн, що також були уражені кризою, погіршувало становище Німеччини.

Відсутність ефективної антикризової програми і неспроможність режиму Веймарської республіки ефективно протистояти економічній кризі, загострення соціальних суперечностей, прагнення монополій до відновлення втрачених позицій на світовому ринку, зростаюча ностальгія достатньо широких суспільних кіл за минулою величчю Німецької імперії в умовах різкого падіння життєвого рівня, байдужості до внутрішніх проблем Німеччини з боку урядів інших країн стали основними чинниками встановлення фашистського режиму в країні в 1933 р. Президент Німеччини Гінденбург у січні 1933 р. на пряму вимогу фінансових магнатів, які відкрито підтримували нацистів, призначив А. Гітлера рейхсканцлером, передавши йому реальну владу.

26. Розвиток Японії та сша після Першої світової війни

Особливості економічного розвитку Японії. Протягом Першої світової війни, на відміну від Італії і Німеччини, Японія зробила значний крок на шляху зростання своєї індустрії. Проте післявоєнна економічна криза 1920—1921 pp. охопила також Японію.

За період з 1924 по 1926 р. великих успіхів було досягнуто в металургійній, машинобудівній та хімічній промисловості. Проте провідною, як і раніше, залишалася бавовняна галузь.

У післявоєнний період у розвитку економіки Японії посилився процес концентрації виробництва та капіталу, що призвело до завершення процесу формування монополістичних об'єднань у формі сімейних концернів

Розвиток державного підприємництва в 20-х роках також вирізняв Японію з-поміж її союзників.. Отже, уряд намагався впливати на економічну ситуацію, використовуючи як заходи силового тиску на підприємців, так і засоби заохочення та допомоги їм. Проте світова криза охопила і Японію.

Для подолання економічної кризи уряд Японії розробив курс на розгортання воєнно-інфляційної кон'юнктури. Було введено ембарго на вивіз золота і відмову від золотого стандарту єн, проведено емісію паперових грошей, не забезпечених ні золотом, ні товарним еквівалентом, випущено державні боргові зобов'язання.

Результатом створення надетатизованої системи втручання в господарські відносини стало подолання за короткий строк кризових явищ в економіціТака своєрідність розвитку Японії і її незадоволення своїм становищем у Тихоокеанському басейні —— були основними чинниками, які зближували японський варіант формування системи державного регулювання економіки з німецьким та італійським. Зазначені особливості формування етатизму в Японії, з нашого погляду, сприяли швидкому розвитку її економіки в міжвоєнний період, передусім на основі мілітаризації.

США вийшли з війни, зміцнивши свої позиції як лідер світового господарства За період підготовки до Першої світової війни, особливо в її роки, США вдалось активно використати місткий ринок воюючих країн. Виконання контрактів на постачання зброї сприяло прискореному промисловому розвитку, а поставки продовольства зумовили в країні різке підвищення рівня сільсько-господарського виробництва Внаслідок економічного піднесення США вдалося достатньо швидко подолати кризові явища конверсійного періоду. Фундаментом процвітання в цей період став прискорений розвиток нових галузей завдяки модернізації їх і втіленню останніх досягнень НТП, наукових методів організації виробництва. Вирішальною подією стало обрання перезидентом США Рузвельта, який запропонував для виходу з кризи комплекс реформ — "новий курс"

Потужним інструментом політики "нового курсу" і разом з тим його наслідком стали формування й розвиток системи державного регулювання ринкових відносин.

Не менш важливою була антикризова аграрна політика Рузвельта.