ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……..…………….………………...	3
ВСТУП……………………………………………………....………............	4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ВІДНОСИН ..............................................	8
1.1. Російський вектор у зовнішньополітичній стратегії України: теоретичні засади…………………………………………………………..	8
1.2. Місце України в геополітичних доктринах Росії …………………...	11
1.3. Етапи українсько-російських відносин: ретроспективний екскурс (1991 – 2009 рр.).	14
РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ВІДНОСИН………………………………………………............................	24
2.1. Співробітництво у сфері високих технологій......................................	24
2.2. Співробітництво в енергетичній сфері……………………………….	29
РОЗДІЛ 3. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ У ПОЛІТИЧНІЙ СФЕРІ……………………………………………………………………….	35
3.1. Врегулювання проблеми перебування Чорноморського флоту на території України ………………………………………………………….	35
3.2. Проблема визначення міждержавного кордону ….…………………	40
3.3. Посилення інформаційної присутності Росії в Україні……………..	46
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...	51
ДОДАТКИ ………………………………………………………………….	54
Додаток А…………………………………………………………………..	54
Додаток Б…………………………………………………………………...	56
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….	67

Перелік умовних скорочень

АЕС – атомна електростанція

АНТК - Авіаційний науково-технічний комплекс

ВАТ – відкрите акціонерне товариство

ГЛОНАСС – Глобальна навігаційна супутникова система

ГТС – газотранспортна система

ЄЕП – єдиний економічний простір

ЄС – Європейський Союз

МІЦНТ – Міжнародний інноваційний центр нанотехнологій

НАН України – Національна Академія наук України

НАК – національна акціонерна компанія

НАТО – Організація Північноатлантичного договору

ОАК – Об’єднана авіабудівна корпорація

ОПК – оборонно-промисловий комплекс

ПДВ – податок на додану вартість

РРФСР – Російська радянська федеративна соціалістична республіка

РФ – Російська Федерація

СНД – Співдружність незалежних держав

СП- спільне підприємство

СРСР – Союз радянських соціалістичних республік

УРСР – Українська радянська соціалістична республіка

ЧФ РФ – Чорноморський флот Російської Федерації

ВСТУП

Актуальність. Проблема українсько-російських відносин є однією із тих тем для дослідження, що не зважаючи на надмірну увагу науковців, продовжує залишатися актуалізованою. Без аналізу українсько-російських відносин сьогодні не можна до кінця збагнути всі особливості євроінтеграційного курсу України, оскільки стратегічне партнерство з Російською Федерацією є традиційним та одним із найважливіших векторів зовнішньої політики нашої держави. Навіть за умов сьогоднішнього спаду товарообороту з РФ, його частка складає понад 40%. Проте в роз­витку відносин прослідковується певна парадоксальність. З одного боку, Росія використовує свої економічні важелі, особливо монопольне становище на паливно-енергетичному ринку, для відповідного політичного тиску на Ук­раїну. З іншого – поширення і вдосконалення економічно­го співробітництва, створення транснаціональних корпо­рацій, спільних фінансово-промислових груп об'єктивно сприяють поліпшенню політичного клімату українсько­-російських відносин, посиленню стабільності та конст­руктивізму в розв'язанні назрілих геополітичних про­блем.

Сьогоднішній стан відносин між двома державами можна охарактеризувати як період зближення та потепління. Він розпочався із приходом на пост президента В. Януковича та створенням у Верховній Раді пропрезидентської більшості. Низка кроків нової влади одразу засвідчили значний крен у бік Росії у сфері зовнішньої політики України. Продовження терміну перебування чорноморського флоту РФ на території України, інтенсифікація роботи у напрямку демаркації міждержавного кордону, підписання нового газового контракту – це лише кілька резонансних подій, що свідчать про інтенсифікацію україно-російського діалогу та потепління у відносинах між двома державами. Такі зміни зовнішньополітичного курсу майже одразу викликали значний резонанс як у середовищі українського так і зарубіжного політикуму. У зв’язку з цим зміна пріоритетів у сфері зовнішньої політики України заслуговує наукового осмислення з огляду політичних, економічних, культурних та безпекових наслідків для нашої держави на сучасному етапі та у недалекій перспективі, що робить тему дослідження надзвичайно актуальною.

Об'єктом роботи є україно-російські відносини.

Предмет дослідження – сучасний стан та перспективи українсько-російських відносин.

Мета роботи – здійснити політологічний аналіз українсько-російських відносин на сучасному етапі „перезавантаження” (2010–2011 рр).

Для досягнення сформульованої мети визначено такі завдання:

– охарактеризувати українсько-російські відносини крізь призму зовнішньополітичних стратегій двох держав;

– встановити та охарактеризувати основні етапи українсько-російських відносин (1991–2009 рр.);

• охарактеризувати співробітництво України та Росії у сферах енергетики та високих технологій;

• висвітлити особливості врегулювання проблеми перебування чорноморського флоту на території України;

• висвітлити перебіг процесу визначення міждержавного кордону;

• окреслити основні аспекти проблеми посилення інформаційної присутності Росії в Україні.

Хронологічні рамки роботи – 2010–2011 рр.

Територіальні межі дослідження охоплюють Україну та Росію.

Структура роботи випливає із завдань дослідження і складається з трьох розділів, кожен з яких має кілька підрозділів.

У першому розділі висвітлюються основні геополітичні орієнтири двох держав та визначаються етапи українсько-російських відносин періоду незалежності України (до 2009 року).

ІІ та ІІІ розділи присвячені характеристиці економічних та політичних аспектів відносин України та Росії періоду президентства В. Януковича, серед яких основними є вирішення проблеми: Чорноморського флоту Російської Федерації та міждержавного кордону; та співробітництво в енергетичній сфері та сфері високих технологій.

Методи дослідження, які використовувалися для реалізації поставлених завдань, поділено на дві групи: загальнонаукові та спеціальні. Серед першої групи важливе значення мають методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції. Із спеціальних політологічних використано методи системного аналізу, порівняльно-історичний, формально-логічний, аналітико-прогностичний.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є однією з перших спроб аналізу сучасного стану та перспектив українсько-російських відносин.

Практичне значення. Сформульовані в роботі гіпотези можуть використовуватися при викладанні курсів „Зовнішня політика України”, „Сучасні міжнародні відносини”, „Зовнішня політика країн регіону”, „Актуальні проблеми зовнішньої політики України”.

Ступінь наукового вивчення теми. Проблема українсько-російських відносин за весь період їх розвитку стала предметом багатьох досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Зокрема, І. Діяк, автор монографії „Україна – Росія (історія та сучасність)”, висвітлив історію російсько-українських відносин, подібність та відмінність обох держав [20]. Безліч статей, які аналізують проблеми співробітництва двох держав належать доктору економічних наук, а також директор Національного інституту стратегічних досліджень в 2002–2005 рр А. С. Гальчинському [8, с. 48-55]. Проблема відносин розглядається в кількох статтях В. Ю. Богдановича, професора кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, однією з яких є „Що ж буде після пази?” [6, с. 37–40]; політолог І. Лосєв, який досліджує культурний аспект відносин [39, с. 113–118]. Одним із зацікавлених у дослідженні українсько-російських відносин є фахівець з міжнародних відносин О. П. Дергачов, автор понад 170 наукових публікацій з проблем української зовнішньої політики, посткомуністичних геополітичних трансформацій, міжнародної безпеки, суспільно-політичних перетворень в Україні. Актуальною для цього дослідження є стаття „Українсько-російські відносини: осінь десятиліття”, в якій аналізуються зміни за 10-річний період незалежності [19].

Серед представників західної науки, проблема відносин України та Росії була у фокусі уваги З. Бжезінського, відомого американського політолога, який на цю тему написав кілька наукових статей. Серед них, на нашу думку, найважливішими є: „Якщо Україна не вистоїть, Росія стане імперією”, „Вирішальна роль України на пострадянському просторі” та ін., в яких описує велике геополітичне значення України для Росії; московський кореспондент канадського інформаційного агентства Canadian Press Фред Вейр, який досліджує проблеми та перспективи становлення стабільних відносин між Україною та Росією; французький історик, публіцист,перекладач, фахівець з історії України і Польщі Даніель Бовуа, який написав кілька статей з історії українсько-російських відносин [5, с. 24–28; 79].

Серед представників російських спеціалістів геополітики та міжнародних відносин, що займалися окресленою проблематикою відзначимо політолога А. Дугина, який у низці статей та монографій підкреслює важливе значення України для Росії; кандидат юридичних наук А.М. Окара, теж є автором багатьох політологічних статей, присвячених українсько-російським відносинам [22, с. 98; 46, с. 6–30]. Дослідженням проблем у відносинах між Україною та Росією займався також відомий російський політолог, кандидат політичних наук В. Я. Гельман, відомою статтею якого є „Уроки украинского” [9, с. 36].